Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 761/6933/17

провадження № 61-30007св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначено, що у період шлюбу з відповідачем у них народилася донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб розірвано 01 жовтня 2014 року. Після розірвання шлюбу відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та ухиляється від своїх батьківських обов'язків, дитина проживає з нею та знаходиться на її утриманні, вона також несе додаткові витрати на утримання дитини, а саме: оплата за навчання у Київській дитячій школі мистецтв, оплата за навчання на курсах із вивчення англійської мови, відпочинок дитини, витрати на навчання у школі моделей.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 25 % із усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини: щомісячно за навчання у Київській дитячій школі мистецтв ім. С. Турчака на фортепіанному відділі у розмірі 115,00 грн; одноразово за навчання ОСОБА_6 на курсах із вивчення англійської мови у ППНЗ «Британська Рада (Україна)» у розмірі 13 125,00 грн; одноразово стягнути половину вартості путівок за період із 10 по 23 липня 2016 року та з 17 по 28 липня 2017 року у сумі 4 378,00 грн, а також стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 22 830,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини заробітку (доходу) ОСОБА_4, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 28 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Позовні вимоги у частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини залишені без задоволення. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що дитина знаходиться на утриманні позивача, а тому на її користь підлягають стягненню аліменти на утримання доньки, разом з тим, відмовляючи у стягненні з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, суд виходив із того, що понесені позивачем витрати не можна віднести до додаткових витрат, визначених статтею 185 СК України.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на утримання дитини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_3 у зазначеній частині задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 19 603,00 грн одноразово та 115,00 грн щомісячно. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем доведено понесення додаткових витрат на дитину у зазначених розмірах.

У вересні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині стягнення додаткових витрат на дитину та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішення суду в частині позовних вимог про стягнення аліментів не оскаржується, а тому не переглядається Верховним Судом.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що позивачем не доведено факту понесення нею додаткових витрат на утримання дитини, при цьому апеляційний суд не обґрунтував своїх висновків, що зазначені витрати є додатковими у розумінні статті 185 СК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

У листопаді 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просив її відхилити та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

У травні 2018 року зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 07 серпня 1999 року по 01 жовтня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у сторін народилась донька, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_6 навчається в Дитячій школі мистецтв ім. Стефана Турчака, вартість навчання у 2015-2016 навчальних роках становила 180,00 грн на місяць, у 2016-2017 роках - 230,00 грн на місяць. ОСОБА_6 також навчається на курсах з вивчення англійської мови ППНЗ «Британська Рада (Україна)», за її навчання ОСОБА_3 у 2016 році сплачено 18 750,00 грн та у 2017 році - 7 500,00 грн. Крім того, ОСОБА_6 зарахована до школи моделей у модельній агенції «KModels», за її навчання ОСОБА_3 сплачено 4 200,00 грн. Також позивач у 2016 та 2017 роках понесла витрати на відпочинок доньки, відповідно у розмірах 2 856,00 грн та 5 900,00 грн.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягають доведенню в судовому засіданні.

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред'явила такий позов.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України та дійшов правильного висновку про відмову у стягненні додаткових витрат на утримання дитини, у зв'язку з недоведеністю позивачем заявлених нею позовних вимог.

Зокрема, позивач не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою, каліцтвом тощо. У свою чергу, відвідування на даний час музичної школи дитиною не свідчить про її подальше відвідування, а в переважній більшості це відноситься до загального розвитку дитини, і є не обов'язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Також судом першої інстанції не встановлено, що витрати позивача на літній відпочинок дитини зумовлені особливими обставинами, а витрати на вивчення англійської мови зумовлені із розвитком її здібностей в цьому.

Позивач самостійно, на власний розсуд, обрала заклад, у якому донька сторін провела літній відпочинок, та заклади, в яких остання навчається.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову в цій частині, дійшов помилкового висновку, що понесені позивачем витрати на дитину відносяться до додаткових витрат в силу положень статті 185 СК України, при цьому, задовольняючи позов у частині стягнення витрат за навчання доньки в модельній агенції, апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки позивачем про це зазначалося, проте така позовна вимога не заявлялася (а. с. 64-67).

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року у зазначеній частині залишити в силі.

В іншій частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик