Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.10.2018 року у справі №686/5078/18

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 686/5078/18

провадження № 61-45152св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (далі - ПАТ «Ідея Банк») про визнання недійсними окремих умов кредитного договору, стягнення незаконно отриманих коштів на виконання недійсних умов кредитного договору та визнання кредитного договору припиненим внаслідок його виконання.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 02 вересня 2016 року між нею та ПАТ «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № Z02.981.76513, згідно якого банк надав кредитні кошти в сумі 70 000 грн зі сплатою 1,9900% річних від залишкової суми кредиту, строком до 02 вересня 2021 року.

Умовами вказаного договору, а саме пунктами 1.4, 6.1, також встановлено сплату щомісячної комісії в розмірі 2,800% від початкової суми кредиту.

Посилаючись на те, що такі умови договору суперечать вимогам частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких банку забороняється у договорі про надання споживчого кредиту встановлювати будь-які збори, відсотки, комісії, які не є послугами у визначені цього Закону, ОСОБА_1 просила визнати пункти 1.4, 6.1 кредитного договору в частині визначення розміру та порядку сплати комісії недійсними, стягнути з банку на її користь суму сплаченої комісії на виконання недійсних пунктів договору в розмірі 33 236 грн 06 коп. та визнати кредитний договір припиненим унаслідок його повного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2018 року у складі головуючого судді Салоїд Н. М., з урахуванням додаткового рішення від 15 червня 2018 року, позов задоволено. Визнано недійсними з моменту укладення кредитного договору № Z02.981.76513 від 02 вересня 2016 року умови пункту 1.4, якими передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах визначених згідно графіку щомісячних платежів, та умови пункту 6.1 розділу 6 кредитного договору № Z02.981.76513 від 02 вересня 2016 року «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» в частині визначеної в даному графіку комісії. Стягнуто з ПАТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 отримані в рахунок сплати комісії, на виконання умов пункту 1.4 кредитного договору № Z02.981.76513 від 02 вересня 2016 року в сумі 33 236,06 грн. Визнано укладений 02 вересня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитний договір № Z02.981.76513 припиненим внаслідок його виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлення у кредитному договорі несправедливих умов щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту, а саме за послуги, які супроводжують кредит як компенсація супутніх послуг банку за рахунок позивача суперечать положенням статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Ідея Банк» задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2018 року в частині стягнення коштів з ПАТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 отриманих в рахунок сплати комісії змінено, а саме зменшено суму стягнення до 4 321,10 грн. У частині визнання кредитного договору припиненим внаслідок його виконання рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог. Змінено розмір судових витрат. У решті рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині визнання недійсними пунктів 1.4, 6.1 кредитного договору, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив у вказаній частині законне і обґрунтоване рішення про задоволення таких вимог, оскільки несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про внесення плати за обслуговування кредиту, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»є підставою для визнання їх недійсними, при цьому зменшив суму сплаченої позивачем комісії, посилаючись на виписку по особовому рахунку позичальника, згідно якого ОСОБА_1 здійснила дві сплати комісії в загальному розмірі 4 321,10 грн. Відмовляючи в задоволенні вимог про визнання кредитного договору припиненим внаслідок його виконання, апеляційний суд виходив з відсутності належних доказів виконання в повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду в частині зменшення суми стягнення до 4 321,10 грн та відмови в задоволенні вимог про визнання кредитного договору припиненим скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення вказаних позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано те, що систематично сплачувані позивачем кошти на погашення тіла кредиту та процентів, без урахування комісії, значно перевищували зазначені у графіку суми платежів, тому у банку не було підстав нараховувати пеню. Крім того, банк приховував сплату комісії під сплатою процентів. Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про визнання кредитного договору припиненим унаслідок його виконання суперечить вимогам законодавства та є суперечливим, оскільки судом стягнуто на користь позивача зайво сплачена сума комісії.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 02 вересня 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Z02.981.76513, згідно якого позивач отримала кредитні кошти в сумі 70 000 грн зі сплатою 1, 9900% річних від залишкової суми кредиту, строком до 02 вересня 2021 року.

Пунктом 1.4 вказаного кредитного договору передбачено обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначені пунктом 6.1 договору «Графік щомісячних платежів за кредитним договором».

Згідно виписки по особовим рахункам від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 здійснила два платежі на оплату комісії за обслуговування кредиту 04 грудня 2017 року в розмірі 2 171,05 грн та 16 січня 2018 року в розмірі 2 150,05 грн, а всього 4 321,10 грн 10 коп.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Крім того, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку відповідності пунктів 1.4, 6.1 кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів»та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, та дійшли обґрунтованих висновків про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення щомісячної комісійної винагороди банку за обслуговування кредитної заборгованості, та стягнення з ПАТ «Ідея Банк» сплачену позичальником комісію.

При визначені суми сплаченої позивачем комісії на виконання недійсних умов кредитного договору, суд першої інстанції взагалі не навів жодного обґрунтування та розрахунку на підтвердження стягнутої з ПАТ «Ідея Банк» грошової суми на користь ОСОБА_1

Натомість суд апеляційної інстанції, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказах вірно визначив сплачу позивачем суму комісії в розмірі 4 321,10 грн, що підтверджується випискою по особовим рахункам від 27 лютого 2018 року.

Також є правильним висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні вимог про визнання кредитного договору припиненим унаслідок його виконання, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження виконання нею зобов`язань щодо сплати кредиту та відсотків за його користування у повному обсязі.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої представником ОСОБА_2 є безпідставними, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновком суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 19 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко