Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №931/709/21
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №931/709/21

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 931/709/21

провадження № 61-1266св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області на постанову Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Локачинської селищної ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що внаслідок невиконання відповідачами своїх батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх дітей створились умови, які шкодили інтересам дітей, а залишення їх у батьків було небезпечним для їхнього життя, здоров`я і морального виховання.

У зв`язку із цим Орган опіки та піклування Локачинської районної державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відібрання дітей від батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнення аліментів.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2020 року дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав.

На даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за адресою: буд. АДРЕСА_1 у бабусі.

Відповідачі постійної роботи не мають, ходять на сезонні польові роботи, в якості оплати частково отримували овочі та продукти харчування. Ведуть невелике підсобне господарство.

Згідно з характеристиками старости Старозагорівського старостинського округу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають врівноважений характер, у громадських місцях поведінка задовільна, зауважень з боку односельчан щодо їх поведінки не надходило, з сусідами мають добрі відносини.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2020 року з відповідачів також стягнуто аліменти на утримання вказаних малолітніх дітей.

Згідно з розрахунками заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 грудня 2021 року ОСОБА_4 має заборгованість у розмірі 32 198,50 грн, а ОСОБА_3 - у розмірі 35 651,50 грн.

Малолітні діти ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають на первинному обліку дітей, позбавлених батьківського піклування, з 09 грудня 2020 року.

Розпорядженням голови Ківерцівської райдержадміністрації від 13 січня 2021 року № 6 «Про призначення опікуна» громадянку ОСОБА_5 , жительку АДРЕСА_2 , призначено опікуном над її онуками, дітьми, позбавленими батьківського піклування: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Діти проживають за адресою опікуна.

Згідно з повідомленням фахівця із соціальної роботи Центру надання соціальних послуг від 25 листопада 2021 року сім`я ОСОБА_6 перебуває на обліку сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, їм неодноразово надавалась послуга соціального супроводу. В житловому приміщенні за адресою проживання відповідачів порушені санітарно-гігієнічні норми, частково наявні продукти харчування, засоби особистої гігієни, прибудинкова територія в неналежному стані. Під час кожного соціального інспектування даної сім`ї мати ОСОБА_3 була відсутня, а батько ОСОБА_4 мав неохайний вигляд, оскільки ремонтував пічне опалення. При цьому останній проявляв неконтрольовану поведінку, агресію, погану концентрацію. У батьків відсутні навички ведення домашнього господарства та планування сімейного бюджету. Батькам проведено консультування щодо підвищення рівня батьківських знань і навичок, виховання та догляду за дітьми, їх повноцінного харчування. Надані рекомендації не виконувались.

Сектором служби у справах дітей виконавчого комітету Локачинської селищної ради протягом року після відібрання дітей здійснювались обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_6 , надавались консультації та відповідні рекомендації щодо усунення причин, які перешкоджали належному вихованню дітей батьками.

За результатами обстежень тричі житловий будинок був замкнений, а саме: 11 березня 2021 року, 05 квітня 2021 року, 12 липня 2021 року. Проте 09 вересня 2021 року, 16 листопада 2021 року, 26 листопада 2021 року обстежено умови проживання сім`ї. Даний житловий будинок не належить на праві приватної власності сім`ї ОСОБА_6 . В житловому будинку частково здійснено ремонтні роботи, а саме: замінені вікна, відремонтовано пічне опалення, але водночас воно задимлене, пофарбовані вхідні двері та частково підлога. Сім`єю придбано побутову техніку (електроплитку, холодильник, пральну машину). Для дітей наявний маленький розкладний диванчик, який слугуватиме місцем для відпочину, у разі їх повернення батькам на виховання. Місць для зберігання особистих речей немає. Речі зберігаються у пакетах в іншій кімнаті. Придбано тверде паливо. Батьки офіційно не працевлаштовані, іноді навідують дітей, існує заборгованість по сплаті аліментів.

Згідно з рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Локачинської селищної ради від 29 листопада 2021 року, протокол № 7, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Локачинської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відносно їх малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 07 вересня 2022 рокупозов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , суд першої інстанції виходив з того, що, будучи обізнаним з рішенням суду про відібрання дітей та достовірно знаючи про причини, які стали підставою для відібрання дітей, останній жодних висновків для себе, як голова сім`ї, не зробив, належних (достатніх) умов для дітей не створив та самоусунувся від піклування про своїх дітей.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , суд виходив з того, що після ухвалення судом рішення про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав вона змінила ставлення до своїх батьківських обов`язків, на даний час проживає з дітьми у своєї матері в м. Ківерці та виконує свої батьківські обов`язки з виховання, навчання дітей, що також підтверджує свідок ОСОБА_5 , яка просила не позбавляти її дочку батьківських прав, оскільки остання на даний час дбає про дітей, їх здоров`я, навчання, проживає разом з ними, намагається працевлаштуватися.

Суд вказав, що дітям створені належні умови проживання, ОСОБА_1 відвідує загальноосвітню школу, що відповідає її рівню розвитку.

Крім цього, суд врахував думку малолітньої ОСОБА_1 , яка чітко висловилась щодо бажання проживати разом з мамою ОСОБА_3 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Локачинського районного суду Волинської області від 07 вересня 2022 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 скасовано.

Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ухвалюючи нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову у цій частині вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав.

При цьому суд зазначив, що твердження ОСОБА_4 про те, що відповідачкою ОСОБА_3 та її матір`ю, під опікою якої перебувають діти, чиняться йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, підтвердила у суді особисто відповідачка ОСОБА_3 .

Разом з цим, суд врахував, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи, перебуває у важких життєвих умовах, його доходу недостатньо для повноцінного забезпечення сім`ї.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважав висновок суду першої інстанції про умисне ухилення ОСОБА_4 від батьківських обов`язків таким, що не відповідає обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

24 січня 2023 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської областів системі «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Локачинського районного суду Волинської області від 07 вересня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

20 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_1 від 16 червня 2015 року, серії НОМЕР_2 від 26 червня 2019 року.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 29 жовтня 2020 року у справі № 931/347/20 дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав та стягнуто аліменти на їх утримання.

Розпорядженням голови Ківерцівської райдержадміністрації від 13 січня 2021 року № 6 «Про призначення опікуна» громадянку ОСОБА_5 , жительку АДРЕСА_2 , призначено опікуном над її онуками, дітьми позбавленими батьківського піклування: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Діти проживають за адресою опікуна (бабусі).

Згідно з розрахунками заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 грудня 2021 року ОСОБА_4 має заборгованість у розмірі 32 198,50 грн, а боржник ОСОБА_3 - у розмірі 35 651,50 грн.

Відповідно до характеристик, виданих старостою Старозагорівського старостинського округу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають за адресою: буд. АДРЕСА_1 . Постійної роботи не мають, ходять на сезонні польові роботи, в якості оплати частково отримували овочі та продукти харчування. Ведуть невелике підсобне господарство у вигляді грядки. Характери врівноважені, у громадських місцях поведінка задовільна, зауважень з боку односельчан щодо їх поведінки не надходило. З сусідами знаходяться в добрих відносинах.

Сектором служби у справах дітей виконавчого комітету Локачинської селищної ради протягом року після відібрання дітей здійснювались обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_6 . За результатами обстежень 09 вересня 2021 року, 16 листопада 2021 року, 26 листопада 2021 року встановлено, що житловий будинок не належить на праві приватної власності сім`ї ОСОБА_6 . В житловому будинку частково здійснено ремонтні роботи, а саме: замінені вікна, відремонтовано пічне опалення, але водночас воно задимлене, пофарбовані вхідні двері та частково підлога. Сім`єю придбано побутову техніку (електроплитку, холодильник, пральну машину). Для дітей наявний маленький розкладний диванчик, який слугуватиме місцем для відпочину, у разі їх повернення батькам на виховання. Місць для зберігання особистих речей немає. Речі зберігаються у пакетах в іншій кімнаті. Придбано тверде паливо. Батьки офіційно не працевлаштовані, іноді навідують дітей, існує заборгованість по сплаті аліментів.

Як вбачається із листа Центру надання соціальних послуг Локачинської селищної ради від 25 листопада 2021 року № 167/04/2-21 сім`я Загорських перебуває на обліку сімей, що опинилися в складних життєвих обставинах, їм неодноразово надавалася послуга соціального супроводу, психологічна підтримка, рекомендації, що не виконувались, у батьків відсутні навички ведення домашнього господарства та планування сімейного бюджету, батьківський потенціал слабкий, фактори сім`ї та середовища є негативними та не сприяють для вирішення проблемних питань, розвитку та вихованню дітей.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Локачинської селищної ради від 30 листопада 2021 року № 770/02-14, що затверджений рішенням виконавчого комітету Локачинської селищної ради Волинської області № 155 від 30 листопада 2021 року, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Локачинської селищної ради від 29 листопада 2021 року, протокол № 7, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , 08 червня 2019 року.

Відповідачі не перебувають на обліку у лікаря нарколога.

На момент розгляду цієї справи у суді відповідачі звернулись до суду з позовом про повернення їм дітей, що підтверджується ухвалою суду від 13 травня 2022 року про відкриття провадження у справі № 931/176/22.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_4 та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що позивачем не надано достатніх належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо малолітніх дітей, неможливість змінити поведінку батька у кращу сторону, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову в частині позбавлення вказаного відповідача батьківських прав.

При цьому прийнято до уваги, що ОСОБА_4 бажає спілкуватися з дітьми, вчиняє дії для зміни ситуації, заперечує проти позбавлення батьківських прав.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на її законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Органу опіки та піклування виконавчого комітету Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов