ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 607/7296/22

провадження № 61-15100св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Братасюка В. М. від 20 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Костіва О. З., Дикун С. І., від 09 жовтня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неефективністю органу досудового розслідування, у загальному розмірі 2 420 000,00 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 20 жовтня

2014 року за його заявою до ЄРДР було внесено відомості про злочин за

№ 42014210190000059, правова кваліфікація за частиною першою статті 175 Кримінального кодексу України (невиплата заробітної плати).

3. Досудове розслідування у кримінальному провадженні досі не завершено, заробітна плата йому не виплачена. Кримінальне провадження неодноразово закривалось, у той же час незаконні постанови про закриття кримінального провадження скасовувалися.

4. Зазначав, що за увесь час слідства не було проведено

судово-бухгалтерської (економічної) експертизи на предмет встановлення розміру завданих йому збитків, що на його думку, свідчить про неефективність досудового розслідування, довготривалу бездіяльність органу досудового слідства у поєднанні з невиконанням слідчим вказівок прокурора.

5. Посилався на те, що він є пенсіонером, особою старшого віку та змушений був протягом тривалого часу витрачати свій час на поїздки до м. Тернопіль, звертатись із скаргами, відриватись від свого звичного способу життя, що створювало йому істотні незручності. Внаслідок такої бездіяльності органу досудового слідства йому було спричинено майнову та моральну шкоду.

6. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь майнову шкоду (втрачена заробітна плата, а також індексація за відповідні роки) у розмірі 2 000 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 420 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. РішеннямТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

8. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.

9. У задоволенні решти вимог відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт бездіяльності органу досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014210190000059 від 20 жовтня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175 КК України, з огляду на те, що жодних ефективних дій з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду не вчинено (розслідування проводиться поза межами розумного строку, неодноразово скасовувалися судом завідомо необґрунтовані постанови слідчого, статус потерпілого заявнику не надано, судово-економічна експертиза не поведена, а призначена лише через сім років з дати внесення відомостей до ЄРДР), що свідчить про наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такими діями моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер завданої шкоди, глибину душевних страждань позивача, тривалість завдання такої шкоди, наслідки у зв`язку із завданням шкоди, а також вимоги розумності та справедливості.

11. Водночас, в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а саме збитків, які складаються із втраченої заробітної плати та індексації за всі роки розслідування, суд виходив із того, що зазначена сума не є матеріальними збитками, що підлягають відшкодуванню в порядку цивільного судочинства саме відповідачів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня

2023 року в частині задоволених вимог змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн».

13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів втраченої позивачем заробітної плати та індексації за всі роки розслідування у порядку статті 22 ЦК України. У той же час, враховуючи засади розумності та справедливості, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач поніс моральні страждання у зв`язку з очевидною надмірною тривалістю (понад 7 років на час звернення до суду з позовом) та неефективністю досудового розслідування кримінального провадження і обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди.

14. Водночас, з огляду на те, що відповідачем у справі є саме держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, немає, що стало підставою для зміни резолютивної частини рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі.

16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами

норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що

суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 29 червня 2022 року у справі № 554/2715/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі № 335/8532/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували визначені законодавством та судовою практикою підстави відшкодування державою шкоди, завданої неефективним, тривалим досудовим розслідуванням.

18. Вважає, що судом безпідставно відхилено наведений ним розрахунок моральної шкоди та методику оцінки розміру компенсації спричинених страждань, порушено принцип особистої свободи людини.

19. Зауважує, що відсутність спеціального закону про компенсацію шкоди внаслідок кримінального правопорушення не може бути підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову. Вважає, що у даному випадку підлягає застосуванню аналогія закону або аналогія права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада2023 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

21. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/7296/22 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 20 червня 2023 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 09 жовтня 2023 року, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

22. 05 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

23. 27 грудня 2023 року ГУ Національної поліції в Тернопільській області через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить відмовити у її задоволенні.

24. Відзив обґрунтований посиланням на те, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факту завдання йому внаслідок дій відповідача майнової та моральної шкоди. Реалізація позивачем свого права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не свідчить про завдання йому органами досудового розслідування моральної шкоди. Розмір визначеної позивачем моральної шкоди ГУ Національної поліції в Тернопільській області вважає необґрунтованим, оскільки методика, яку використовував ОСОБА_1 при її визначенні, втратила чинність.

25. 03 січня 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив ГУ Національної поліції в Тернопільській області, у якому посилався на необґрунтованість наведених у ньому доводів та нерелевантність зазначеної відповідачем судової практики.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26. СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014210190000059 від 20 жовтня 2014 року. Правова кваліфікація дій здійснюється за частиною першою статті175 КК України (невиплата заробітної плати).

27. У зазначеному кримінальному провадженні неодноразово виносились постанови про його закриття, проте ці постанови були скасовані ухвалами слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області.

28. Ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 07 грудня 2018 року надано старшому слідчому СВ Чортківського

ВП ГУНП в Тернопільській області Урбану О. М., або за його дорученням іншим працівникам Національної поліції України, тимчасовий доступ до інформації про те: чи виготовлялася іменна банківська карточка у відділеннях «Укрсоцбанку» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя

АДРЕСА_1 (номер картки НОМЕР_2 ) в період з 2012 року по даний час?; чи відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 , якщо так то прошу надати інформацію про те, чи поступали будь які кошти на його рахунок?; якщо поступали, то звідки та яка саме сума?; виписку з рухом коштів по рахунку ОСОБА_1 ; хто звертався із заявою про відкриття рахунку на ім`я ОСОБА_1 .?; чи є на рахунку ОСОБА_1 на даний час будь-які кошти? чи відмовлявся ОСОБА_1 від іменної банківської карточки і Чортківському відділенні АТ «Укрсоцбанк», на яку мали нараховувати йому заробітну плату? Надано доступ до генеральної угоди №770/12.2-03/093

від 30 грудня 2011 року, укладеної між АТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Чортківський цукровий завод» про надання послуг по нарахуванню коштів на банківські рахунки та інших документів, які свідчать про нарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .

29. Ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 01 лютого 2019 року зобов`язано посадових осіб Чортківської місцевої прокуратури, яким доручено здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42014210190000059 від 20 жовтня 2014 року виконати обов`язки покладені нормами кримінального процесуального кодексу. Керівникам органу досудового розслідування - начальнику Чортківського

ВП ГУНП в Тернопільській області Мельнику А. І., начальнику СВ зазначеного органу поліції Василику В. М., слідчому та групі слідчих, яким доручено здійснювати розслідування у кримінальному провадженні, вжити заходів та прийняти процесуальні рішення за результатами розгляду всіх клопотань, поданих ОСОБА_1 офіційно, та видати потерпілому відповідні постанови, прийняті за результатами розгляду клопотань: 1) До Чортківської місцевої прокуратури безпосередньо на ім`я Турецького П. С. ; клопотання № 1-5

від 06 вересня 2018 року; клопотання № 1-2 від 20 вересня 2018 року; клопотання №1 від 19 листопада 2018 року; через прокуратуру Тернопільської області на ім`я керівника Чортківської місцевої прокуратури; клопотання від 27 листопада

2018 року № 1994; до Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області безпосередньо на ім`я керівника органу досудового розслідування Мельника А. І. : 1) клопотання № 1-2 від 26 вересня 2018 року № К-272, № К-273, 2) клопотання

№ 1-2 від 03 жовтня 2018 року № К-282, № К-283; 3) клопотання № 1 від 04 жовтня 2018 року № К-286; клопотання від 05 жовтня 2018 року № К-287, № К-288. Зобов`язано керівника Чортківської місцевої прокуратури Турецького П. С. вжити заходів щодо розгляду скарги потерпілого від 19 листопада 2018 року, поданої на ім`я керівника Чортківської місцевої прокуратури; скарг потерпілого, поданих ОСОБА_1 через прокуратуру Тернопільської області 10 вересня 2018 року,

20 листопада 2018 року № 1946, скерованих на розгляд керівника Чортківської місцевої прокуратури, та про прийняте рішення повідомити потерпілого.

30. Ухвалами слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2015 року, 20 травня 2020 року, 11 грудня 2020 року надано тимчасовий доступ до документів про виплату заробітної плати працівникам Чортківського цукрового заводу з 1985 року по 2013 рік, які знаходяться у Чортківському районному комунальному підприємстві «Трудовий архів», за адресою: вул. Кн. В.Великого, 14-А, м. Чортків.

31. Постановою від 05 березня 2021 року призначено у кримінальному провадженні судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського НДІСЕ, що є іншою установою ніж Тернопільський НДЕКЦ МВС України, і про яку позивача прокурором не поінформовано.

32. Як вбачається з листа Тернопільського відділення КНДІСЕ про направлення клопотання і повернення матеріалів к/п від 11 березня 2021 року №22/10-14/261-21 представлені в матеріалах кримінального провадження копії документів по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за 1989 - 2013 роки надзвичайно низької якості, не у всіх випадках є можливість розібрати написане. Для дачі відповіді на поставлене питання постанови від 05 березня 2021 року у даному провадженні необхідно провести повний аудит нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період (у представлених документах така перевірка, ревізія - відсутні). У відповідності з вимогами Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 із змінами проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення перевірок), не належить до завдань економічної експертизи. Крім того, для проведення як аудиту, так і в подальшому економічної експертизи, крім документів по нарахуванню заробітної плати, необхідно досліджувати накази, штатні розписи, розпорядження, інші документи, які відносяться до нарахування заробітної плати за весь період. Виходячи з вищенаведеного, у ТВ КНДІСЕ на даний час немає можливості виконати постанову про призначення судово-економічної експертизи від 05 березня 2021 року та дати відповідь на поставлене питання. Постанова та представлені для дослідження матеріали кримінального провадження №42014210190000059 повернуто без виконання.

33. Згідно з відповіддю директора Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Шрамко О. М. №19/120/6/3-10501/К-10 від 27 вересня 2021 року, ОСОБА_1 повідомлено, що судова економічна експертиза за матеріалами кримінального провадження №42014210190000059 в Тернопільському НДЕКЦ МВС не проводилася.

34. Відповідно до листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, за результатами звернення № 8073/116/06 від 02 червня 2021 року щодо перевірки нарахування заробітної плати працівнику «Чортківського цукрового заводу за 2003-2013 роки, зазначено, що всупереч пункту 3.2 Порядку взаємодії між органами державної контрольно ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України від 19 жовтня 2006 року №346/1025/685/53 звернення від 02 червня 2021 року №8073/116/06 не містить обґрунтування необхідності залучення спеціаліста; дати, з якої необхідно буде залучити спеціаліста до проведення перевірки (надання консультації), та на який термін; повну назву об`єкта контролю, його місцезнаходження, дані про організаційно-правову форму; питання, на які спеціалістові необхідно буде надати відповідь. Повідомлено про необхідність уточнення звернення та у зв`язку із залученням працівників до планових контрольних заходів та інших перевірок, запропоновано попередньо узгодити дату виділення спеціаліста.

35. Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області листом від 04 жовтня 2021 року повідомило, що на виконання звернення Чортківського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Тернопільській області від 23 вересня 2021 року №14301/116/06 головному державному фінансовому інспектору відділу взаємодії з правоохоронними органами Завитій Т. Я. з 27 вересня 2021 року доручено прийняти участь, в якості спеціаліста, у наданні консультації під час досудового розслідування кримінального провадження №42014210190000059 від 20 жовтня 2014 року та надати відповідь на питання: «Правильність нарахування гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , заробітної плати, як працівнику ТОВ «Чортківський цукровий завод», за період з 11 листопада 1985 року по 31 травня 2013 року». Для дослідження даного питання надано матеріали вказаного кримінального провадження в трьох томах, до яких долучено лише особові рахунки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за 1988-2000 роки та 2012 рік, розрахунково-платіжні відомості за період з січня 2005 року по липень 2011 року, розрахункові листки нарахування заробітної плати з серпня по грудень 2011 року та з січня по травень 2013 року. Інші бухгалтерські документи, необхідні для надання відповіді на поставлене питання (накази про зарахування на посаду, переміщення з посади на посаду, табелів обліку використання робочого часу, графіків роботи, робочих нарядів і завдань, документів і відомостей щодо норм праці, накази про відпустки, листки тимчасової непрацездатності тощо) до наданих матеріалів кримінального провадження не долучені і спеціалісту для надання консультації не надано. Враховуючи вищевикладене надати відповідь на поставлені в зверненні правоохоронного органу питання не представляється можливим.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

37. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

40. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

42. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

43. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

44. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

45. Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, згідно з положеннями яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

46. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

47. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

48. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

49. Так, статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

50. Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов`язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

51. Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

52. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

53. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

54. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

55. Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах

від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19.

56. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.

57. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

58. При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

59. Отже, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

60. Європейський суд з прав людини у пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.

61. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

62. Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі № 335/8532/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22.

63. Встановивши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється вже більше 8 років, однак заявнику не було надано статус потерпілого, судово-економічну експертизу призначено лише через 7 років з дати внесення відомостей до ЄРДР, не вчинено належних та ефективних дій з метою забезпечення швидкого та неупередженого розслідування, а постанови про закриття кримінального провадження неодноразово скасовувалися слідчим суддею, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок неефективної діяльності органу досудового розслідування.

64. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно врахував характер і глибину заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, тривалість та неефективність здійснення кримінального провадження, відкритого за його заявою, а також засади розумності і справедливості, та дійшов загалом обґрунтованого висновку про стягнення на користь відповідача на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

65. В контексті доводів касаційної скарги щодо необґрунтовано заниженого розміру відшкодування моральної шкоди колегія суддів зауважує, що грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

66. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

67. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

68. Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

69. Водночас, застосована позивачем для визначення розміру моральної шкоди формула Ерделевського О. М. , правильно не була взята до уваги судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика Ерделевського О. М. була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз та внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури.

70. Колегія суддів звертає увагу, що призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.

71. Практика ЄСПЛ з питань відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Водночас судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

72. Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду

від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц.

73. З урахуванням доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження, колегія суддів зауважує, що заявником не доведено, що розмір визначеної судами попередніх інстанцій моральної шкоди, яка підлягає відшкодування відповідачу внаслідок допущеної бездіяльності органу досудового розслідування, не відповідає вимогам справедливості, розумності та добросовісності, а також судовій практиці щодо розміру компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

74. Встановлений судами факт бездіяльності органу досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо розслідування факту безпідставної невиплати заробітної плати не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди у вигляді невиплаченої роботодавцем заробітної плати.

75. Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 вересня 2019 року у справі

№ 916/1423/17.

76. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування майнової та моральної шкоди, та надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди та глибині моральних страждань позивача, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав стягнення на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та відсутності правових підстав для покладення на державу обов`язку з відшкодування заявленої позивачем майнової шкоди. Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування моральної шкоди судами попередніх інстанцій порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості. Крім того, судом апеляційної інстанції правильно звернуто увагу на порядок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.

77. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

78. Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

79. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. Розмір моральної шкоди визначено з урахуванням обставин справи, яка переглядається в касаційному порядку.

80. З урахуванням наведеного, положень частини першої статті 400 ЦПК України, а також наведених вище висновків щодо вирішення спору по суті, відсутні правові підстави для скасування оскаржених судових рішень.

81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 20 червня 2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович