Постанова

Іменем України

17 січня 2022 року

м. Київ

справа № 442/4338/17

провадження № 61-1460св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Возняком Володимиром Йосифовичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року в складі колегії суддів Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, а по сусідству з ним, під АДРЕСА_2 знаходиться житловий будинок, власником якого є ОСОБА_2. Указував, що влітку 2015 року відповідач здійснив реконструкцію свого будинку, в результаті якої на площі горища влаштував мансарду, у зв'язку з чим підняв дах і змінив його нахил в бік належного позивачу будинку. Зазначав, що після проведеної реконструкції стіна належного позивачу будинку знаходиться на відстані декількох сантиметрів від влаштованої на даху будинка відповідача ринви, яка у дощову погоду не може стримати стікаючу по даху воду; взимку під час снігопаду та хуртовини сніг навівається на ринву впритул до стіни будинку позивача і в результаті танення перетворюється на кригу; під час відлиги тала вода стікає по стіні будинку до підвалу, що завдає шкоди конструктивним елементам будинку, руйнуючи його (в декількох місцях від зволоження відшаровується штукатурка).

Позивач указував, що реконструкція будинку здійснена відповідачем самочинно, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності, та має негативний вплив на будинок позивача, що підтверджується висновком судово-будівельної експертизи від 30 жовтня 2018 року, а відтак порушує його права та інтереси як власника будинку. Заподіяння моральної шкоди обґрунтовує тим, що він працевлаштований водієм у Республіці Польща, однак з липня 2017 року вимушений був залишити роботу і приїхати до України для захисту своїх прав, внаслідок чого втратив заробіток, зазнав додаткових незручностей та клопоту.

З урахуванням заяв про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 знести самочинно проведену реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_2, привівши будинок до попереднього технічного стану, та стягнути з нього 25 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2019 року в складі судді Хомика А. П. позов задоволено: зобов'язано ОСОБА_2 знести самочинно проведену реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_2, привівши житловий будинок до попереднього технічного стану; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що реконструкція частини даху в житловому будинку проведена відповідачем без будь-якої проєктної та дозвільної документації, що є порушенням державних будівельних норм і може призвести до руйнування будинку позивача, чим порушуються права останнього.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд визнав безпідставним посилання позивача на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 30 від 30 жовтня 2018 року щодо невідповідності проведеної відповідачем реконструкції будинку будівельним нормам і правилам, оскільки 05 січня 2017 року відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради видано будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку з добудовою, а 18 липня 2017 року зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації реконструйованого індивідуального житлового будинку.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позивач не довів факт порушення його прав як власника будинку внаслідок проведення відповідачем реконструкції свого житла. При цьому колегія суддів зазначила, що заподіяння шкоди будинку та порушення своїх прав позивач пов'язує зі зміною конструкції даху будинку відповідача внаслідок його реконструкції, однак указаний висновок експертизи не містить категоричних висновків щодо негативного впливу проведеної відповідачем реконструкції даху свого будинку на стан будівельних конструкцій будинку позивача.

Аргументи учасників справи

27 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду й просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Касаційна скарга в останній уточненій редакції мотивована тим, що початок відповідачем робіт з реконструкції даху будинку без отримання необхідних дозволів свідчить про здійснення ним самочинного будівництва та порушення будівельних норм. Позивач уважає, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 30 від 30 жовтня 2018 року, яким підтверджуються зазначені обставини, а також причинно-наслідковий зв'язок між проведеною реконструкцією будинку відповідача та відшаруванням штукатурки на зовнішній стіні будинку позивача. Вказує, що апеляційний суд міг призначити додаткову або повторну експертизу, якщо вважав висновок будівельно-технічної експертизи № 30 від 30 жовтня 2018 року неповним або необґрунтованим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, вказуючи що суди не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року в справі № 6-530цс16 та постановах Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 442/5915/15-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 569/4373/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_2 на належній йому на праві власності земельній ділянці здійснив прибудову з реконструкцією належного йому житлового будинку зі зміною конструкції даху.

Реконструкція була проведена відповідачем без будівельного паспорту та без дозволу на виконання будівельних робіт, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 96 КУпАП.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 17 жовтня 2016 року №3/171, протокол про адміністративне правопорушення від 17 жовтня 2016 року та видано припис від 17 жовтня 2016 року про зупинення виконання будівельних робіт.

За заявою відповідача 05 січня 2017 року відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради видано будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку з добудовою.

18 липня 2017 року відділом ДАБК виконавчого комітету Дрогобицької міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації реконструйованого індивідуального (одноповерхового) житлового будинку з добудовою по АДРЕСА_2, загальною площею 81,20 м?, на підставі якої відповідачем зареєстровано право власності на цей будинок.

У пункті 8 декларації зазначено, що на об'єкті виконано всі передбачені будівельним паспортом обсяги робіт з дотриманням відповідних державних будівельних норм, стандартів і правил, обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів не приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 ЦК України, частина 1 статті 16 ЦК України).

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У частинах 1 , 4 , 7 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм

і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2021 року в справі № 354/628/16-ц (провадження № 61-11108св20) зроблено висновок, що "у зв'язку з істотним відхиленням від проекту або порушенням будівельних норм право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України. [..] Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з'ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України "Про основи містобудування"; "Про архітектурну діяльність"; "Про регулювання містобудівної діяльності"; постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров'ю людини, тощо. Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою".

З огляду на викладене колегія суддів не аналізує доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом тієї обставини, що відповідач розпочав реконструкцію належного йому будинку без отримання необхідних дозволів, оскільки істотне порушення будівельних норм чи відхилення від проєкту без установлення факту порушення прав позивача не є самостійною підставою для задоволення позову про знесення самочинного будівництва, поданого особою, яка не наділена державою функціями зі здійснення контролю за дотриманням законодавства в архітектурно-будівельній сфері.

Тобто, обставиною, яка підлягала встановленню судами в справі, що переглядається, є те, чи порушуються права позивача як власника сусіднього будинку проведеною відповідачем реконструкцією належного йому житла.

Апеляційний суд установив, що:

- саме будинок позивача (його стіна) знаходиться впритул до межі сусіднього з ним домоволодіння, а не навпаки;

- прибудова до будинку відповідача, за рахунок якої здійснено реконструкцію даху, влаштована зі сторони будинку, яка не межує з будинком позивача;

- висновок експертизи, на який посилається позивач, містить не категоричні твердження, а лише припущення щодо можливого негативного впливу проведеної відповідачем реконструкції даху свого будинку на стан будівельних конструкцій будинку позивача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення його прав унаслідок здійсненої відповідачем реконструкції належного йому будинку, що є підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_1.

Установлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2021 року в справі № 354/628/16-ц (провадження № 61-11108св20), не дають підстав уважати, що оскаржене судове рішення прийняте без дотримання норм матеріального або процесуального права, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Возняком Володимиром Йосифовичем, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук