Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №2608/11504/12

Постанова

Іменем України

24 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2608/11504/12

провадження № 61-29764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

відповідачі: відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація", ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року в складі судді Ул'яновської О. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року вскладі суддів:

Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відділ ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві), товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреєстрація" (далі - ТОВ "Торговий дім "Укрспецреєстрація"), ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позов мотивовано тим, що відділом ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві за виконавчим листом від 11 червня 2010 року, виданим Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 боргу, 30 вересня 2011 року були проведені прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1.

Позивач вважав, що прилюдні торги проведені з порушенням вимог закону, оскільки його не було повідомлено про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, про стартову ціну реалізації спірного майна, про переоцінку майна.

Ураховуючи наведене, позивач просив визнати протокол проведення прилюдних торгів від 30 вересня 2011 року № 1-11123 та акт про проведення прилюдних торгів від 11 жовтня 2011 року недійсними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. До участі у справі залучено ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року у позовних вимогах ОСОБА_2 до відділу ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві, ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація", ОСОБА_4 про визнання прилюдних торгів недійсними відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути встановлено порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Суд указав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1, що могло вплинути на результат торгів, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про відмову у позові.

Скаржник указує на порушення порядку установлення початкової ціни продажу нерухомого майна з прилюдних торгів, не здійснення організатором торгів повідомлення про час та місце проведення торгів та порушення права на безпосередню участі та контроль порядку реалізації майна.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи.

Обов'язком для позивача у даній справі є доведення суду порушення його прав спірними торгами, однак останньою не виконано її обов'язку із доведення відповідних обставин, що виключає можливість задовольнити позов. ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.

У травні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматичну систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.

13 червня 2019 року цивільна справа надійшла на розгляд судді Верховного Суду Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року задоволено заяву судді Штелик С.

П. про самовідвід.

Після повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Верховного Суду Мартєву С. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу у розмірі 594 301
грн.

18 червня 2010 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення зазначеного боргу.

Згідно з матеріалів виконавчого провадження та висновку з незалежної оцінки майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв. м, ринкова вартість квартири становить 308 129 грн.

Відповідно до листа від 15 серпня 2011 року за № 15/08-06 ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" надсилало позивачу повідомлення про здійснення 31 серпня 2011 року о 12 год. 00 хвилини прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Згідно з листом від 31 серпня 2011 року за № 31/08-05, ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" надсилало ОСОБА_1 повідомлення, що прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна не відбулися в зв'язку з відсутністю покупців.

08 вересня 2011 року старшим державним виконавцем на підставі статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" складено акт переоцінки майна на 30 % від попередньої вартості, переданого на реалізацію відділом ДВС Святошинського РУЮ у м. Києві ТОВ "Торговий дім Укрспецреалізація" згідно з договору від 08 серпня 2011 року № 1-11123, вартість майна після переоцінки становить 215 690,30 грн.

У листі від 14 вересня 2011 року за № 14/09-01 ОСОБА_1 повідомлявся про здійснення 30 вересня 2011 року о 10 год. 00 хвилин прилюдних торгів з реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_2.

Інформаційне повідомлення № 388663 про проведення 30 вересня 2011 року о 10 год. 00 хвилин торгів було розміщене на офіційному веб-сайті державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - 14 вересня 2011 року, це повідомлення містило інформацію про лот - нерухоме майно, а також про дату час і місце ознайомлення з майном, дату час і місце проведення прилюдних торгів, ціну лоту, регіон та місцезнаходження майна, розмір та строк внесення гарантійного внеску.

На підставі акта проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу ДВС Святошинського РУЮ в м. Києві від 11 жовтня 2011 року, посвідченого Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером № 6-1506, майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 30,3 кв. м, придбана на прилюдних торгах ОСОБА_4.

Порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, внаслідок дій/бездіяльності відповідачів щодо проведення спірних торгів судами попередніх інстанцій не встановлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом статей 1258, 1261 ЦК України особа, будучи дружиною померлого позивача, являється спадкоємцем першої черги права на спадкування за законом спадщини, відкритої після його смерті.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

До особи як спадкоємця першої черги права на спадкування за законом перейшли усі права та обов'язки, що належали позивачу на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, у тому числі майнові права, що випливають зі змісту його права власності на квартиру, яка за час його життя реалізована на прилюдних торгах.

Згідно зі статтею 37 ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій, у разі смерті фізичної особи, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частин 1 -5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити частин 1 -5 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин 1 та 2 статті 215 ЦК України.

У статті 650 ЦК України передбачено такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, якими повинні встановлюватись особливості укладення цих договорів.

За нормами частини 4 статті 656 ЦК України до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акту про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Закону України "Про виконавче провадження", до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 3 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними Частиною 3 статті 62 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до частини 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

частини 5 статті 58 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 7.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі - Тимчасове положення), абз. 3 підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення (у редакції, чинній на час проведення оспорюваних прилюдних торгів) спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Розглядаючи питання про дотримання при проведенні торгів пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами необхідних відомостей.

Проте, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними.

Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути встановлено порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що позивач не надав доказів порушення своїх прав діями/бездіяльність відповідачів, що є його процесуальним обов'язком, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в даній справі.

Доводи касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених рішень спростовуються дослідженими судами матеріалами справи, до яких позивачем не долучено доказів про порушення його прав діями/бездіяльністю відповідачів, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції за наслідком розгляду спору.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позивача, які останній указував у судах першої та апеляційної інстанцій. Таким доводам надана належна оцінка, у зв'язку із чим повторній оцінці такі доводи не підлягають.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Крім того, Верховний Суд у силу статті 400 ЦПК України не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Рішення судів містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко