Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2018 року у справі №2-7982/10

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 2-7982/10 (2-361/12)

провадження № 61-9840св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Мелітопольська міська рада Запорізької області,

треті особи: Мелітопольська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року у складі судді Горбачової Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Дашковської А. В., Крилової О. В.; на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року у складі судді Бахаєва І. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А. за заявами ОСОБА_5 про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року за нововиявленими обставинами; на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2017 року у складі судді Дзярук М. П. за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області, треті особи: Мелітопольська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дідусь ОСОБА_4 - ОСОБА_7 за життя склав заповіт, яким заповів онуку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, а також Комунального підприємства «Мелітопольське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «МБТІ») для оформлення правовстановлюючих документів, проте у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом та у видачі технічної документації на квартиру було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно.

Позивач просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом, проте отримати правовстановлюючі документи на квартиру позивач не може у зв'язку з чиненням ОСОБА_5 перешкоди у цьому, а тому звернувся до суду з позовом про захист порушеного права у обраний ним спосіб.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають встановленим обставинами справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 серпня 2014 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року залишено без змін.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу, про що видано рішення реєстратора, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

07 лютого 2017 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що трирічний строк звернення особи з заявою про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року сплив, тому у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції.

У лютому 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

24 лютого 2017 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_5 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що трирічний строк звернення особи з заявою про перегляд рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року сплив, тому у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції.

У грудні 2017 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

17 березня 2017 року до Апеляційного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_5 про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що трирічний строк звернення особи з заявою про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року сплив 06 листопада 2016 року, тому у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 відмовлено.

У червні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційні скарги мотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги, що строк звернення з заявами про перегляд за нововиявленими обставинами не сплив, оскільки про таку обставину їй стало відомо 31 січня 2017 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року справу призначено до розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Частиною першою статті 362 ЦПК України 2004 року передбачено, що заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

При цьому заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до суду після закінчення цього строку, суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру («Пономарьов проти України», № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Встановлено, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року, яке заявник просить переглянути у зв'язку із нововиявленими обставинами, набрало законної сили 06 листопада 2013 року.

Із заявою про перегляд судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України 2004 року позивач звернулася лише у 2017 році, тобто після сплину трирічного строку.

Враховуючи норми матеріального та процесуального права, практику Європейського суду з прав людини, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року з огляду на те, що з моменту ухвалення судових рішень у справі та до моменту звернення ОСОБА_5 до суду з цими заявами пройшло більше трьох років, що порушує принцип правової визначеності.

Аргументи касаційних скарг на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року; ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року не дають підстав для висновку про те, що оскаржені ухвали постановлені без додержання норм процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційних скаргах, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з цим, Верховний Суд не може погодитись з висновками Апеляційного суду Запорізької області при постановленні ним ухвали від 13 травня 2017 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами через те, що трирічний строк звернення особи з заявою про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року сплив 06 листопада 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 363 ЦПК України 2004 року рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ (тобто розглянув спір по суті).

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК 2004 року у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ. У зв'язку із цим такому перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення. Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду. Ухвали суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими скасовано судове рішення і направлено справу на новий розгляд, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи, тому вони не можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року не може бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд зазначені вимоги процесуального закону залишив поза увагою та не перевірив чи підлягає перегляду за нововиявленими обставинами судове рішення апеляційного суду, яким рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відмова заявникові у відкритті апеляційного провадження та відмова у прийнятті заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами тягне за собою різні правові наслідки.

Оскільки порушення норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення, при розгляді даної справи допущені апеляційним судом, оскаржувану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2017 рокупро відмову у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року за нововиявленими обставинаминеобхідно скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року; ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2017 року задовольнити.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 жовтня 2017 року; ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2017 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. СтрільчукСудді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик