Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа №686/27967/19

провадження №61-14451св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2020 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів:Корніюк А. П., П'єнти І.

В., Талалай О. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, Державна казначейська служба України,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Хмельницькій області (далі - ГУ НП в Хмельницькій області), Державної казначейської служби України з позовом, у якому просив стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 000 000 000 грн моральної шкоди та 40 010 грн майнової шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що бездіяльністю слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Рой С. П. у справі № 686/7398/17 внаслідок невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) йому заподіяна майнова та моральна шкода. Незаконність бездіяльності слідчого встановлено ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 24 жовтня 2017 року.

Зазначав, що майнова шкода полягає у витратах власного часу - трьох годин на написання скарги та її подачі, кожну з яких оцінює у 10 000 грн, участі у розгляді справи, витратах на проїзд до Хмельницького міськрайонного суду для подачі скарги, використанні придбаного ним паперу, електроенергії та фарби картриджу лазерного принтера для її виготовлення.

Моральна шкода полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які позивач переніс у зв'язку з бездіяльністю слідчого, витрачанні часу на оскарження неправомірної бездіяльності слідчого, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди внаслідок порушення вимог процесуального закону, а посилання позивача як на обґрунтування завданої моральної шкоди через необхідність звернення його до суду, не можуть бути належною правовою підставою для її відшкодування відповідачами.

Місцевий суд указав, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року зобов'язано начальника слідчого відділу ХВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 13 квітня 2017 року з тих підстав, що не внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення не передбачає здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачає лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження. І ці вимоги закону дотримані не були.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції оцінив у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України надані учасниками справи докази та прийшов до вірного висновку про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, що є необхідними елементами складу цивільного правопорушення. А відсутність хоча б однієї складової цивільного правопорушення виключає обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Апеляційний суд також указав, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин місцевий суд посилався на релевантну практику суду касаційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, які неуможливили розгляд справи з дотриманням справедливого судового розгляду.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування йому моральної та майнової шкоди, оскільки зафіксовані в ухвалі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2017 року в справі № 686/7398/17 про задоволення скарги на бездіяльність слідчого Рой С. П. відомості є належним, достовірним, допустимим і достатнім доказом завдання як майнової, так і моральної шкоди, та не підлягають доказуванню

Крім того, у касаційній скарзі заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивоване тим, що існують різні підходи в стягненні моральної і майнової шкоди в даній категорії справ.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ГУ НП в Хмельницькій області заперечило проти доводів касаційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилалось на те, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими.

Державна казначейська служба України отримала копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги з доданими до неї додатками, однак відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направила.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду

від 24 жовтня 2017 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДРвідомостей про кримінальне правопорушення задоволено.

Зобов'язано начальника слідчого відділу ХВП ГУНП в Хмельницькій області забезпечити внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 19 квітня 2017 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у справі, яка переглядається, є стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу України майнової та моральної шкоди у зв'язку бездіяльністю слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Рой С. П. у справі № 686/7398/17, який всупереч чинному законодавству, не вніс відомості в ЄРДР.

Позивач указав на відсутність спеціальних підстав для застосування статті 1176 ЦК України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною 7 статті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності.

Сам факт задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року не встановлено факт бездіяльності слідчого та позивачем не доведено причинного зв'язку через не внесення слідчим до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення із шкодою, яка, на його думку, настала.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах: від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19.

У зв'язку з наведеним, аргументи касаційної скарги про те, що бездіяльність слідчого СВ Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області Рой С. П. підтверджена ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 24 жовтня 2017 року не свідчать про неправильність висновків судів якими, на підставі оцінених у справі доказів, було зазначено про недоведеність заподіяної шкоди позивачу такою постановою.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки його доказам щодо понесення витрат на придбання квитків для проїзду і витраченими канцелярськими товарами, спростовуються висновками судів, здійснених на підставі оцінених доказів, про відсутність підстав для стягнення цих витрат.

Посилання в касаційній скарзі на те, що висновки суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду у вказаній категорії справ, є безпідставними. Як зазначалося вище, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що у цій справі суди не встановили. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частиною 1 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Клопотання ОСОБА_1 мотивоване тим, що існує два підходи в стягненні моральної і майнової шкоди. В одному не враховано майнову шкоду як витрати, пов'язані з відновленням порушених прав у відповідності до статті 22 ЦК України та статті 133 ЦПК України.

Верховний Суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наразі судова практика є незмінною та сталою.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 липня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 вересня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко