Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 757/230/20

провадження № 61-19622св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Федерація велосипедного спорту України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Федерації велосипедного спорту України - Денисюк Надії Олександрівни на рішення Печерського районного суду міста Києва

від 22 вересня 2020 року у складі судді Матійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мостової Г. М., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач є членом Федерації велосипедного спорту України та до 20 серпня 2019 року перебував на посаді Президента Федерації.

Проте, 20 серпня 2019 року першим Віце-Президентом Федерації велосипедного спорту України ОСОБА_2 було організовано та проведено, як головою зборів, засідання позачергової Конференції Федерації, на якій було прийнято рішення про припинення повноважень позивача, а ОСОБА_2 обрано новим Президентом Федерації.

Таке рішення було оформлено протоколом від 20 серпня 2019 року № 3, яке він вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

На думку позивача, відповідач не дотримався умов процедури скликання позачергової Конференції, яка передбачена статутом Федерації велосипедного спорту України, оскільки позачергова Конференція може бути скликана з ініціативи президії Федерації, Президента Федерації, з ініціативи не менше ніж 10 % членів Федерації або за вимогою ревізійної комісії. Інформацію про місце та час проведення, проект порядку денного позачергової Конференції Федерація має розмістити на своєму веб-сайті

не менше ніж за тридцять днів до дня проведення.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії та бездіяльність і скасувати рішення Федерації велосипедного спорту України від 20 серпня 2019 року, яке оформлене протоколом № 3

від 20 серпня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20 серпня 2019 року, оформлене протоколом № 3.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20 серпня 2019 року прийнято з порушенням вимог Закону України «Про громадські об`єднання», Статуту Федерації велосипедного спорту України та законних прав позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційні скарги Федерації велосипедного спорту України, в особі представника - адвоката Денисюк Н. О., та громадської організації «Чернівецька федерація велосипедного спорту» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20 серпня 2019 року прийнято з порушенням вимог Закону України «Про громадські об`єднання», Статуту Федерації велосипедного спорту України та законних прав позивача, зокрема: порушено строк та порядок повідомлення позивача про проведення позачергової Конференції; відсутність належних та допустимих доказів того, що делегати, які були присутні на позачерговій Конференції 20 серпня

2019 року мали відповідні повноваження, передбачені пунктом 5.2.3 статуту Федерації велосипедного спорту України; рішення позачергової Конференції від 20 серпня 2019 року не містить належного, достатнього обґрунтування

та мотивації припинення повноважень ОСОБА_1, як Президента Федерації; повноваження осіб, які підписали протокол № 3 засідання позачергової Конференції від 20 серпня 2019 року - ОСОБА_2, як головуючого та ОСОБА_7, як секретаря не підтверджені, що у свою чергу стало підставою для зупинення розгляду державним реєстратором документів щодо внесення змін до відомостей щодо юридичної особи

в Єдиному державному реєстрі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, представник Федерації велосипедного спорту України - Денисюк Н. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема суди

в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі

№ 127/21764/17, від 31 березня 2021 року у справі № 755/4056/17,

від 06 жовтня 2021 року у справі № 161/20380/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 501/2401/19, від 30 травня 2018 року у справі № 910/3737/17,

від 10 жовтня 2018 року у справі № 916/1553/17, від 21 січня 2020 року

у справі № 916/495/19 та від 22 січня 2020 року у справі № 915/99/19, а також суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову

у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими,

що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

Припинення повноважень члена виконавчого органу за своєю природою,

а також предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України.

Представник Федерації велосипедного спорту України - Денисюк Н. О. вважає, що оскільки припинення повноважень Президента Федерації велосипедного спорту України ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства (Конференції), спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності, тому спір між сторонами виник

з корпоративних відносин, та підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Разом із цим, на думку представника Федерації велосипедного спорту України - Денисюк Н. О., суди першої та апеляційної інстанції не дослідили коло осіб, які мали право бути делегатами на Конференції Федерації велосипедного спорту України, мотиви прийняття оскаржуваного рішення

та як порушення при складанні Конференції вплинули на прийняття відповідного рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року поновлено Федерації велосипедного спорту України строк на апеляційне оскарження рішення печерського районного суду міста України від 22 вересня 2020 року

та постанови Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № із Печерського районного суду міста Києва.

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу у якому зазначено,

що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, суди першої та апеляційний суд дійшли правильного висновку про те,

що відповідачем були порушені трудові права позивача.

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження

на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено

до розгляду.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1

як Президента Федерації велосипедного спорту України про відмову від касаційної скарги, поданої представником Денесюк Н. О. в інтересах Федерації велосипедного спорту України, а також повідомлення про відкликання довіреності, виданої на ім`я Денесюк Н. О .

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання генерального директора Федерації велосипедного спорту ОСОБА_8 про відмову від касаційної скарги, поданої представником Денесюк Н. О. в інтересах Федерації велосипедного спорту України, обґрунтовуючи його тим,

що Денесюк Н. О. не є уповноваженим представником на представництво інтересів Федерації велосипедного спорту України.

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшло повідомлення (заява) від

ОСОБА_5 як Президента Федерації велосипедної спілки України про

не прийняття відмови Федерації велосипедного спорту України від касаційної скарги, поданої представником Денесюк Н. О. в інтересах Федерації велосипедного спорту України, оскільки спір стосується корпоративного спору за посаду Президента Федерації велосипедного спорту України. Колишній Президент Федерації - ОСОБА_1 оскаржує протокол позачергової Конференції про припинення його повноважень, тому його дії, який діє від імені Федерації велосипедного спорту України і є позивачем

у справі, суперечать інтересам відповідача (громадській організації).

У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про залишення заяви ОСОБА_5 від 05 жовтня 2022 року без розгляду.

Щодо клопотань у справі

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження мотивоване тим, що постанови, на які посилається представник Федерації велосипедного спорту України у касаційній скарзі (Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17,

від 31 березня 2021 року у справі № 755/4056/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 161/20380/19, від 27 жовтня 2021 року у справі № 501/2401/19,

від 30 травня 2018 року у справі № 910/3737/17, від 10 жовтня 2018 року

у справі № 916/1553/17, від 21 січня 2020 року у справі № 916/495/19 та

від 22 січня 2020 року у справі № 915/99/19), прийняті у справах, у яких правовідносини є відмінними від правовідносин у цій справі. У наведених постановах зроблено висновки у неподібних правовідносинах, відмінний предмет спору та зміст позовних вимог, судами встановлені інші фактичні обставини справ.

Посилаючись на пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив закрити касаційне провадження у справі.

Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність.

Якщо у різних справах вважати подібними лише ті правовідносини, у яких тотожними (однаковими) є предмети та підстави позову, встановлені судами обставини, а також матеріально-правове регулювання, то можливість звернення з касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, була б украй обмеженою та не відповідала

б ролі Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики (частина третя статті 125 Конституції України, частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним,

ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту

є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може

не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Наприклад,

з неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є.

А позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить. Тому порівняння сторін справи необов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання

на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини

є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону

не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Якщо суд при розгляді справи встановить неподібність наведених елементів правовідносин, то він не позбавлений можливості вирішити спір відповідно до встановлених фактичних обставин без застосування відповідної постанови Великої Палати Верховного Суду та без направлення справи

до Великої Палати для уточнення правової позиції, зазначивши при цьому мотиви.

Вказані висновки викладено у постанові Великої Палата Верховного Суду

від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц.

Крім того, у цій справі відповідач оскаржує судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій і з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Оскільки доводи, наведені у клопотанні представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження, не отримали свого підтвердження, то у задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.

Разом із цим не підлягають задоволенню клопотання ОСОБА_1

та генерального директора Федерації велосипедного спорту ОСОБА_8 про відмову від касаційної скарги, а також клопотання представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про залишення заяви ОСОБА_5 від 05 жовтня 2022 року без розгляду, у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20 серпня 2019 року відбулась позачергова Конференція Федерації велосипедного спорту України.

Протоколом № 3 засідання позачергової Конференції громадської організації «Федерація велосипедного спорту України» від 20 серпня 2019 року припинено повноваження Президента Федерації велосипедного спорту України ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 99 ЦК України

(а. с. 60, т. 1).

21 серпня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про керівника Федерації велосипедного спорту України - ОСОБА_5 .

Пунктом 5.2.3. статуту громадської організації «Федерація велосипедного спорту України» визначено, що Конференція вважається правомочною, якщо на ній присутні більше половини обраних делегатів. Делегатом

на Конференції може виступати дієздатна фізична особа, яка досягла 18 років та має повноваження, підтверджені належним чином. Повноваження, порядок обрання та норма представництва делегатів визначаються

та затверджуються Президією Федерації. Президент Федерації є делегатом на Конференцію за посадою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Касаційна скарга представника Федерації велосипедного спорту України - Денисюк Н. О. підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 124 Конституції України закріплено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується

за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня

2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням

у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило,

є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах,

що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом),

у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 цього кодексу).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вважав рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20 серпня 2019 року таким, що не відповідає вимогам закону. Мотивував вимоги тим,

що Федерація велосипедного спорту України порушила його права

як Президента цієї Федерації, не виконала вимог статуту Федерації велосипедного спорту України та Закону України «Про громадські об`єднання» під час підготовки та проведення зборів членів Федерації

та прийняття оскаржуваного рішення.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (частина перша статті 80 ЦК України).

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (частини перша та друга статті 83 ЦК України).

За змістом статі 85 ЦК України та статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання «Федерація велосипедного спорту України» належить до непідприємницьких товариств.

28 березня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»

від 10 жовтня 2013 року № 642-VII. Згідно з підпунктом 1 пункту 3 цього Закону пункт 4 частини першої статті 12 ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якої господарським судам підвідомчі справи,

що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою

та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (близький за змістом припис передбачає пункт 3 частини першої

статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду).

Отже, з 28 березня 2014 року процесуальний закон передбачив юрисдикцію господарського суду щодо розгляду справ, які виникають з корпоративних відносин у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема, з діяльністю відповідної юридичної особи

й управлінням нею.

Визначаючи наявність юрисдикції господарського суду на підставі

пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній з 28 березня 2014 року до 15 грудня 2017 року, або пункту 3 частини першої

статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, слід враховувати, чи пов`язаний цей спір із виникненням, здійсненням або припиненням корпоративних прав, зокрема права на участь в управлінні юридичною особою через її статутні органи.

Громадське об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об`єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності

та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг.

Статут громадського об`єднання - це установчий документ,

що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов`язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об`єднання.

Пунктом 1.1. статуту громадської організації «Федерації велосипедного спорту України» у редакції, затвердженій черговим засіданням конференції Федерації від 20 листопада 2015 року (далі - статут), визначено,

що Федерація є всеукраїнською громадською організацією спортивної спрямованості, яка об`єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців

в досягненні мети і завдань, передбачених цим Статутом.

Згідно із пунктом 1.2. статуту Федерація діє на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності її членів (учасників), самоврядування, законності та гласності, обов`язковості виконання рішень, прийнятих згідно зі статутом.

Пунктом 1.3. статуту передбачено, що Федерація є всеукраїнською громадською організацією зі статусом юридичної особи, діяльність якої поширюється на територію всієї України. Федерація створена та здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про громадські об`єднання» та «Про фізичну культуру і спорт», інших законів

та нормативно-правових актів України, а також цього статуту.

Згідно із пунктами 4.3. та 4.4. статуту Федерація будується на засадах індивідуального членства. Індивідуальним членом Федерації може бути громадянин України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають

в Україні на законних підставах, особа віком від 14 (чотирнадцяти) років, яка заявила про своє бажання брати участь у діяльності Федерації та взяла

на себе обов`язок виконувати передбачені статутом Федерації обов`язки, визнає принципи, мету, завдання та статут Федерації, сплачує відповідні вступні та членські внески.

Пунктом 5.1. статуту визначено, що органами управління Федерації є: Конференція; Президія; Президент; Перший віце-президент; Дирекція; Ревізійна комісія.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 19 лютого 2020 року

у справі № 361/17/15-ц (провадження № 14-423цс19), від 15 вересня

2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими

та господарськими спорами з приводу звільнення чи припинення повноважень виконавчого органу товариства.

Зокрема у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17 (провадження № 14-115цс20) Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок про те, що спір між головою правління громадської організації та такою організацією щодо оспорення звільнення позивача

з посади голови правління, у якому позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів товариства, на яких його було звільнено із займаної посади та обрано нове правління, поновлення його на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки він пов`язаний з реалізацією загальними зборами членів громадської організації права на управління юридичною особою

у вигляді формування органу управління, підставою для прийняття рішення про усунення голови громадської організації від виконання обов`язків зазначені положення Статуту товариства.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві посилався на те, що рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20 серпня 2019 року прийнято з порушенням вимог Закону України «Про громадські об`єднання», статуту Федерації велосипедного спорту України, у зв`язку із цим було протиправно припинено його повноваження як Президента Федерації велосипедного спорту України.

Отже ураховуючи те, що позивач оскаржив рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України, насамперед, через порушення порядку підготовки та проведення позачергової Конференції, позовні вимоги пов`язані зі здійсненням позивачем корпоративних прав й оцінкою діяльності органів управління громадської організації «Федерації велосипедного спорту України» на предмет відповідності вимогам цивільного законодавства.

З огляду на викладене, оскільки спір виник між учасником юридичної особи (членом громадської організації) та цією особою і пов`язаний із діяльністю

й управлінням нею, такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду згідно з пунктом 3 частини першої

статті 20 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не встановив природу правовідносин, які виникли між сторонами, невірно застосував норми процесуального права, судові рішення щодо вирішення зазначених вимог підлягають скасуванню, а провадження

у справі - закриттю.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові

від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255, 402, 409, 414 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Федерації велосипедного спорту України - Денисюк надії Олександрівни задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1

до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними

та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено

до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович