Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 204/7816/14-ц

провадження № 61-639св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк"

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л.

О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М. та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л.

О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 13/ф/3, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 54 500 доларів США на строк до 24 січня 2038 року зі сплатою 12,9 процентів річних за користування кредитом у валюті кредиту, а на прострочену заборгованість - у розмірі 13,9 процентів річних.

Кредитні зобов'язання позичальника забезпечені порукою ОСОБА_2, на підставі укладеного 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 договору поруки №13/ф/3/1П.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки без оформлення заставної № 13/ф/3/1з, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського МНО Мельником О. І., зареєстрований у реєстрі за № 198, за умовами якого в іпотеку передано нерухоме майно: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позичальник неналежно виконувала зобов'язання щодо оплати щомісячних платежів, внаслідок чого станом на 13 жовтня 2014 року утворилася заборгованість, що становить: 47 685,57 доларів США - строкова заборгованість по тілу кредиту, 544,51 доларів США - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 221,74 доларів США - поточна заборгованість зі сплати процентів, 2 302,01 доларів США - прострочена заборгованість зі сплати процентів, пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 430,04 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2
098,76 грн, штраф нарахований на підставі пункту 4.2 договору іпотеки - за порушення зобов'язання зі страхування предмету іпотеки у розмірі 13 800 грн.

Посилаючись на наведене, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило стягнути солідарно з відповідачів зазначену вище суму заборгованості за кредитним договором та нараховані штрафні санкції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року, з урахуванням ухвали Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 29 січня 2016 року про виправлення описки, позов ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" строкову заборгованість за тілом кредиту в розмірі 47 685,57 доларів США, прострочену заборгованість за тілом кредиту у розмірі 544,51 доларів США, поточну заборгованість зі сплати процентів у розмірі 221,74 доларів США, прострочену заборгованість зі сплати процентів у розмірі 2 302,01 доларів США, а всього 50
753,83 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" пеню за несвоєчасне погашення кредиту в межах позовної давності у розмірі 430,04 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2 098,76 грн, штраф на підставі пункту 4.2 договору іпотеки в розмірі 13 800,00 грн, а всього - 16 328,80 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором щодо оплати щомісячних платежів по кредиту та сплати процентів за користування кредитом, а тому відповідно до умов кредитного договору та договору поруки, норм ЦК України, є підставою для задоволення позовних вимог банку про солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року в частині вирішення позовних вимог банку про стягнення заборгованості та судових витрат з ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині заочне рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що місцевий суд у частині вирішення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а також штрафу, нарахованого на підставі пункту 4.2 договору іпотеки, правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення у наведеній частині суду є законним та обґрунтованим.

Установивши на підставі судової почеркознавчої експертизи №919-20 від 25 вересня 2020 року, що ОСОБА_2 не підписував договір поруки №13/ф/3/1П від 25 січня 2008 року, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання його солідарним боржником разом із позичальником ОСОБА_1, та стягнення з нього заборгованості за кредитним договором і штрафних санкцій.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів на підтвердження фактичної передачі їй кредитних коштів, вказавши, що такі аргументи спростовуються наявною в матеріалах справи заявою № 75_13 від 25 січня 2008 року про видачу готівкових коштів, підписаною ОСОБА_1, визнав правильним порядок зарахування банком сплачених позичальником коштів та доведеним розмір заборгованості за кредитним договором.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник просила скасувати заочне рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 квітня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилалася на застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16; висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 та від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14; висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17, від 28 лютого 2018 року у справі № 658/2846/15-ц, від 03 квітня 2018 року у справі № 924/18/17, від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 911/2728/17, від 12 вересня 2018 року у справі № 910/16481/16, від 19 жовтня 2018 року у справі № 908/2527/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також посилалася на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема вказувала на те, що суд належно не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 заочного рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 28 квітня2015 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі № 204/7816/14-ц на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 05 лютого 2021 року.

Касаційна скаргаОСОБА_1, у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- в порушення норм процесуального права ухвалили рішення за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки надані позивачем копії документів (кредитний договір № 13/ф/3 від 25 січня 2008 року, договір поруки № 13/13/ф/3/1П від 25 січня2008 року, іпотечний договір, заява на видачу готівкових коштів №75_13 від 25 січня 2008 року та інші документи, долучені до позовної заяви) не засвідчені відповідно до вимог пункту
5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", тоді як оригіналів документів позивач не надавав;

- суди не надали належної оцінки відсутності в матеріалах первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту, зокрема перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, часткового погашення позичальником кредиту та сплати відсотків за користування грошовими коштами. Наданий банком розрахунок заборгованості не є банківською випискою та не може вважатися допустимим доказом отримання позичальником кредиту та часткового його повернення. В цьому контексті суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №910/5226/17 та від 13 червня 2018 року у справі №733/608/16-ц, відповідно до яких належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за кредитним договором, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність";

- за відсутності доказів передання коштів та отримання їх позичальником, суди дійшли необґрунтованого висновку про укладення кредитного договору, оскільки такий договір вважається укладеним виключно з моменту передання грошей позичальнику, тоді як позивач зазначені обставини не довів. Суди не врахували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16 про те, що належне підтвердження факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не може обґрунтовуватися виключно розрахунком такої заборгованості, без безпосередньої оцінки судом доказів на підтвердження отримання кредитних коштів;

- безпідставно визнали обґрунтованим наданий банком розрахунок заборгованості, оскільки зарахування банком сплачених коштів не відповідало порядку зарахуванню коштів, визначеного умовами кредитного договору;

- за відсутності належних письмових доказів безпідставно визнали доведеним факт порушення нею пунктів 3.34 та 3.3.4.1. договору іпотеки та існування підстав для покладення на неї відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 13 800,00 грн;

- апеляційний суд в порушення приписів статей 267, 1048, 1050 ЦК України не застосував наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення заборгованості зі сплати відсотків за користуванням кредитом, яка повинна визначатися до кожного місячного платежу окремо та ухвалюючи рішення, не урахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, щодо застосування позовної давності у разі порушення позичальником терміну внесення чергового щомісячного платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), зокрема, що відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів, у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним із платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №924/18/17, від 11 липня 2018 року у справі №911/2728/17, від 12 вересня 2018 року у справі №910/16481/16 та від 19 жовтня 2018 року у справі №908/2527/17, які також не були враховані судом апеляційної інстанції;

- суди помилково визнали наявність підстав для стягнення пені, яка нарахована з порушенням вимог ЦК України, оскільки її розрахунок здійснений на загальну суму заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитними коштами, а не щодо кожного простроченого місячного платіжу окремо. Суди в порушення норм матеріального та процесуального права не дослідили питання правомірності нарахування пені в доларах США, з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №658/2846/15-ц;

- апеляційний суд в порушення норм процесуального права не досліджував питання дотримання позивачем під час укладення кредитного договору вимог частини 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до яких, укладаючи кредитний договір банк зобов'язаний надати позичальнику в письмовому вигляді інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту та усіх затрат на його оформлення. Позивач не надав доказів дотримання наведених вимог, а тому не можна вважати, що сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, та вважати такий договір укладеним.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ПАТ АБ "Укргазбанк", у якому позивач просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Зазначало, що підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, а підписана позичальником заява на видачу готівки №75_13 від 25 січня 2008 року підтверджує факт отримання ним кредитних коштів, а тому доводи заявника про неукладеність кредитного договору є безпідставними. У матеріалах справи наявні допустимі докази на підтвердження порушення відповідачем грошового зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків та порушення зобов'язання щодо страхування предмету іпотеки, а тому розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором є доведеним, що свідчить про відсутність підстав для скасування судових рішень.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк до 05 березня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали для надання доказів на підтвердження дати отримання заявником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду та подання касаційної скарги у новій редакції, із зазначенням підстав касаційного оскарження судового рішення на виконання вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України.

У березні 2021 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають істотне значення для вирішення справи на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року поновлено ПАТ АБ "Укргазбанк" строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на підставі пункту 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скаргаПАТ АБ "Укргазбанк" у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що апеляційний суд безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Висновок суду про те, що ОСОБА_2 не підписував договір поруки ґрунтується на висновку судової почеркознавчої експертизи, яка є недопустимим доказом оскільки проведена з порушенням вимог чинного законодавства. На обґрунтування зазначених доводів посилався на те, що зазначена експертиза була призначена на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено, однак після надходження клопотання експерта про надання вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_2, суд не поновлюючи провадження у справі, витребував такі документи у ОСОБА_2 та без належного їх оформлення, без складання протоколу, направив їх на експертизу, що є порушенням статті 107 ЦПК України та не відповідає вимогам Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08 жовтня 1998 року. Крім того, надані на експертизу документи не відповідали вимогам, наведеним у клопотанні експерта, зокрема їх кількість була значно меншою, ніж просив експерт, а самі документи достовірно не свідчать про їх виконання саме ОСОБА_2.

У травні 2021 року від ОСОБА_2 до касаційного суду надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк", з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження він отримав лише 18 травня 2021 року, а тому не мав об'єктивної можливості підготувати відзив у строк до 05 травня 2021 року, визначений в ухвалі Верховного Суду.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає необхідним поновити йому строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" та приєднати його до матеріалів справи.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк", а рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 залишити без змін. Вказував на необґрунтованість посилань ПАТ АБ "Укргазбанк" на недопустимість як доказу висновку експерта. Вважав, що такі аргументи заявника зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки суд касаційної інстанції не вирішує питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Зазначив, що висновок про повноту і достатність документів наданих для проведення експертизи приймає виключно експерт, який таких зауважень не навів, в апеляційному суді представник ПАТ АБ "Укргазбанк" також не висловлював жодних зауважень як щодо висновку, так і щодо порядку проведення експертизи.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №13/ф/3, відповідно до умов якого позичальник отримала кредитні кошти у розмірі 54 500 доларів США на строк до 24 січня 2038 року зі сплатою 12,9 процентів річних за користування кредитом, а на прострочену заборгованість у розмірі 13,9 процентів річних.

Згідно із заявою №75_13 від 25 січня 2008 року про видачу готівки, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 54 500 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 25 січня 2008 року укладений договір поруки № 13/ф/3/1П, відповідно до умов якого ОСОБА_2, як поручитель, зобов'язувався відповідати за повне та своєчасне виконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором.

В той же день, на забезпечення виконання кредитних зобов'язань, між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки №13/ф/3/1з без оформлення заставної, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй квартиру, загальною площею 34,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором № 13/ф/3 від 25 січня 2008 року належним чином не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка відповідно до наданого банком розрахунку станом на 13 жовтня 2014 року складала: строкова заборгованість по кредиту в розмірі 47 685,57 доларів США, прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 544,51 доларів США, поточна заборгованість зі сплати процентів у розмірі 221,74 доларів США, прострочена заборгованість зі сплати процентів у розмірі 2 302,01 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 430,04 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 2

098,76 грн, та нарахований на підставі пункту 4.2 договору іпотеки штраф у розмірі 13 800,00 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційних скарг та поданих на них відзивів, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення виконання зобов'язання в обумовлений договором строк. Правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 10 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частина 1 статті 10 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших учасників справи (частина 1 статті 11 ЦПК України в редакції чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції).

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позов ПАТ АБ "Укргазбанк" в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором та нарахованих штрафних санкцій, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують факт укладання 25 січня 2008 року між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 кредитного договору, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 54 500,00 доларів США, часткового погашення позичальником кредиту та сплату нею відсотків за користування кредитними коштами, та прострочення ОСОБА_1 сплати чергових платежів згідно графіку погашення заборгованості.

Зазначених висновків суди дійшли на підставі наявних у матеріалах справи копій кредитного договору № 13/ф/3 від 25 січня 2008 року, додаткових угод №1 від 16 лютого 2009 року та №1.1. від 05 березня 2009 року до кредитного договору, копії договору іпотеки №13/ф/3/1з від 25 січня 2008 року, копії заяви на видачу готівки №75_13 від 25 січня 2008 року та наданого ПАТ АБ "Укргазбанк" розрахунку заборгованості ОСОБА_1.

Посилання заявника на те, що судові рішення ґрунтуються на доказах, які не засвідчені відповідно до вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації зокрема: копіях: кредитного договір № 13/ф/3 від 25 січня 2008 року, договору поруки № 13/13/ф/3/1П від 25 січня2008 року, іпотечного договору, заяви на видачу готівкових коштів №75_13 від 25 січня 2008 року та інших документів, долучених до позовної заяви, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до положень статті 64 ЦПК України, в редакції чинній на момент подання позову до суду, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

З матеріалів справи убачається, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності представників сторін, жодних клопотань про витребування оригіналів документів від відповідачів не надходило, а тому суд першої інстанції не мав передбачених процесуальним законом підстав ставити під сумнів достовірність поданих документів та витребувати їх оригінали.

Щодо посилань заявника на ухвалення судами оскаржуваних судових рішень за відсутності достатніх та допустимих доказів на підтвердження визначеної ПАТ АБ "Укргазбанк" у наданому ним розрахунку суми заборгованості, зокрема первинних бухгалтерських документів (виписок по рахунку позичальника, даних балансу, меморіальних ордерів, квитанцій, інших первинних документів), колегія суддів зазначає наступне.

У справі, яка переглядається, банк обґрунтовував позовні вимоги наявністю заборгованості у позичальника за кредитним договором, тому саме на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність такої заборгованості та її розмір.

Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 10 ЦПК України.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування. (частини 2 , 4 статті 179 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції).

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі наданого банком розрахунку заборгованості. Доказів, які підтверджували б правильність наданого банком розрахунку, позивач не надав.

Суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки доводам заявника про відсутності первинних документів на підтвердження часткового виконання позичальником кредитних зобов'язань, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №910/5226/17, від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц, від 25 травня 2021 у справі №554/4300/16-ц про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки по рахунку позичальника можуть бути належними доказами на підтвердження заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, за відсутності первинних документів на підтвердження часткового виконання позичальником кредитних зобов'язань, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність банком розміру заборгованості за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції мав процесуальну можливість виправити неповноту з'ясування судом першої інстанції істотних обставин, що мають значення для вирішення справи, однак їх не усунув.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги заявника про те, що суди встановили розмір заборгованості ОСОБА_1, покладаючись лише на розрахунок заборгованості за відсутності первинних бухгалтерських документів, якими б підтверджувалася правильність такого розрахунку, та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17 та від 13 червня2018 року у справі №733/608/16-ц.

Колегія суддів відхиляє аргументи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, оскільки у наведеній справі Великою Палатою надавалась правова оцінка щодо помилковості визнання судами преюдиційними обставинами розмір заборгованості, встановлених в іншому судовому рішенні для особи, яка не була стороною у справі.

Посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №658/2846/15-ц щодо стягнення пені є неспроможними оскільки у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц, Велика Палата Верховного Суду сформувала наступний висновок: правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (див. пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц). Оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору, передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд мав право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Визнаючи доведеними вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції не перевірив та не надав оцінки доводам апелянта про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості зі сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116цс13 та від 19 березня 2014 року у справі №6-20цс14, відповідно до яких позовна давність за вимогами кредитора про сплату процентів за користування кредитом, сплату яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку сплати кожного чергового платежу.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не вирішував заяву про застосування позовної давності, Верховний Суд, діючи у процесуальних межах, визначених статтею 400 ЦПК України, не має повноважень перевірити правильність її застосування з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №924/18/17, від 11 липня 2018 року у справі №911/2728/17, від 12 вересня 2018 року у справі №910/16481/16 та від 19 жовтня 2018 року у справі №908/2527/17.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 також посилалася на те, що апеляційний суд в порушення норм процесуального права не перевірив та не мотивував відхилення доводів про не дотримання ПАТ АБ "Укргазбанк" під час укладення кредитного договору вимог частини 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яка покладає на банк обов'язок надати позичальнику в письмовому вигляді інформацію про орієнтовну сукупну вартість кредиту, усіх затрат на його оформлення. В силу визначених статтею 400 ЦПК України повноважень, суд касаційної інстанції не може вдаватися у перевірку та оцінку обставин, що не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд за наслідками перегляду касаційної скарги, дійшов висновку, що допущені апеляційним судом порушення норм процесуально права та неправильне застосування норм матеріального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржуване судове рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 не можна вважати таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України.

Щодо доводів касаційної скарги ПАТ АТ "Укргазбанк"

Відповідно до пункту 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За загальним правилом, висновок експерта є одним із видів доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 як поручителя, суд апеляційної інстанції, урахувавши висновок судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_2 на договорі поруки №13/ф/3/1П від 25 січня 2008 року виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його підпису, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ
АБ "Укргазбанк" про стягнення з нього солідарно з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Доводи ПАТ АБ "Укргазбанк" про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів - висновку №919-20 судової почеркознавчої експертизи від 25 вересня 2020 року, є необґрунтованими з огляду на таке.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадженні у справі на час проведення експертизи.

25 березня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_2 за 2006-2010 роки, що можуть міститися у різних за цільовим призначенням документах у кількості 10-15 документів.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи надає суд, якщо експертиза призначена судом. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими частин 1 , 3 статті 107 ЦПК України для витребування доказів.

Згідно з пунктом 1.3. глави 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив (ла) експертизу (залучив (ла) експерта), повинен (на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами.

Вільні зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за часом виконання, за видом матеріалів письма (папір, олівець, кулькова ручка тощо), за формою документа (накладні, відомості тощо), за його змістом та цільовим призначенням (пункт 1.5. глави 1 розділу І Науково-методичних рекомендацій).

На виконання клопотання експерта про надання вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції супровідним листом від 27 липня 2020 року № 69980/22-ц/803/760/20/204/7816/14-ц/11 направив на адресу експертної установи оригінали документів, наданих ОСОБА_2, в яких містяться зразки його підпису та почерку за період 2006-2010 років.

Відповідно до абзацу 12 пункту 2.1 Інструкції експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Повідомлення про відмову повинно бути вмотивованим.

Зважаючи на обсяг наданих експерту документів для проведення почеркознавчої експертизи, відсутність клопотань експерта про недостатність наданих для дослідження матеріалів, недоведеність позивачем неповноти проведеного експертного дослідження, апеляційний суд обґрунтовано визнав висновок №919-20 судової почеркознавчої експертизи від 25 вересня 2020 року допустимим доказом. В контексті наведеного обґрунтованими є аргументи, викладені ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу про те, що обсяг наданих експерту документів для дослідження визначає саме експерт, а не суд чи сторона у справі, та що в суді апеляційної інстанції представник ПАТ АБ "Укргазбанк" не заявляв про порушення норм процесуального права при вирішенні клопотання експерта про надання додаткових документів для проведення експертного дослідження та щодо неповноти чи неправильності висновку експерта.

Верховний Суд вважає необхідним зауважити, що у статті 411 ЦПК України законодавець розмежував підстави скасування рішень і передачі справи на новий розгляд внаслідок порушення судом норм процесуального права, на ті, що є обов'язкового підставою скасування рішення з направленням справи на новий розгляд, зазначені у частині першій цієї норми, та на ті, які є підставою для скасування судового рішення, якщо порушення норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин справи (частина третя зазначеної норми).

Формальне порушення апеляційним судом норм процесуального права не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення, що прямо заборонено частиною 2 статті 410 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених частини 3 статті 411 ЦПК України.

Ураховуючи обґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/5226/17 та від 13 червня 2018 року у справі №733/608/16-ц, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зазначене є підставою для скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ
АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та направлення у цій частині справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції ухвалив правильне по суті і законне судове рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, воно не може бути скасоване з формальних підстав, а тому касаційна скарга ПАТ АБ "Укргазбанк" не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах 1 , 13 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що за наслідками перегляду справи Верховним Судом, касаційна скарга ПАТ АБ "Укргазбанк" не підлягає задоволенню, понесені заявником витрати по сплаті судового збору в суді касаційної інстанції не підлягають відшкодуванню.

Оскільки наслідком перегляду касаційної скарги ОСОБА_1 є скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до цього суду, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та передати справу у зазначеній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко