Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №359/9597/17

Постанова

Іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 359/9597/17

провадження № 61-18499св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотех",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ченцова Наталія Аркадіївна

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року у складі судді Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізотех" (далі - ТОВ "Ізотех", товариство) звернулося до суду з позовом про визнання недійсними договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 17 липня 2014 року № 3 та договору іпотеки від 23 серпня 2017 року, укладених між ОСОБА_1 і ТОВ "Ізотех".

Позов мотивований тим, що 17 липня 2014 року ОСОБА_1 і ТОВ "Ізотех", від імені якого діяв генеральний директор ОСОБА_2, уклали договір про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 3. За цим договором ОСОБА_1 зобов'язалася надати поворотну фінансову допомогу в розмірі 5 035 395,00 грн, а ТОВ "Ізотех" зобов'язалося повернути грошові кошти в цьому розмірі до 31 грудня 2017 року.

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 і ТОВ "Ізотех", від імені якого діяв генеральний директор ОСОБА_2, уклали договір іпотеки, за яким з метою забезпечення належного виконання грошового зобов'язання ТОВ "Ізотех" передало ОСОБА_1 в іпотеку будинок АДРЕСА_1 комплексу будівель та споруд 1 виробничо-складського комплексу полімерної продукції і земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 3220886700:07:002:0012, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району, з цільовим призначенням: землі промисловості під виробничо-складським комплексом з торгівельними приміщеннями.

ОСОБА_1 не передавала ТОВ "Ізотех" грошові кошти в розмірі 5 035 395,00 грн.

Тому договір про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги від 17 липня 2014 року № 3 не був укладений, а договір іпотеки від 23 серпня 2017 року є недійсним.

Крім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є подружжям. Договір іпотеки укладений виключно в інтересах їх сім'ї, а не ТОВ "Ізотех". Зокрема, вартість предмета іпотеки становить 35 059 300,00 грн, що в сім разів перевищує розмір поворотної фінансової допомоги. Ця обставина свідчить про те, що вказаний договір укладений внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_1 і ОСОБА_2.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року позов задоволений частково, визнано недійсним договір іпотеки, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт виконання ОСОБА_1 договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги підтверджується письмовими доказами. Товариство потребувало фінансової допомоги, тому такий договір вчинений в інтересах товариства. Договір іпотеки майна товариства вчинений ОСОБА_2 як генеральним директором товариства у своїх інтересах, оскільки він був чоловіком ОСОБА_1, якій в іпотеку передано майно товариства.

На даний договір ОСОБА_1 отримала згоду ОСОБА_2, в якій зазначено, що цей договір відповідає інтересам їх сім'ї.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваний іпотечний договір укладено майже через 2,5 роки після надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги за декілька місяців до передбаченої договором позики дати її повернення. Відповідно до договору іпотеки на забезпечення вимог ОСОБА_1 про повернення грошових коштів у розмірі 5 035 395,00 грн вона отримала право на звернення стягнення на майно товариства, вартість якого на час укладення договору складала 35 059 300,00 грн. Зазначені обставини підтверджують те, що ОСОБА_2, діючи від імені товариства, вчинив договір іпотеки в своїх інтересах, що заборонено законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також ОСОБА_1 просила зупинити дію оскаржуваних судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, зупинено дію оскаржуваних судових рішень.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що суди встановили факт надання ОСОБА_2 відповідно до статті 65 Сімейного кодексу України ОСОБА_1 як його дружині згоди на укладення нею договору іпотеки. Вважаючи, що цей факт свідчить про те, що ОСОБА_2 під час укладення договору іпотеки діяв і в своєму інтересі, суди не обґрунтували у чому саме полягав такий інтерес. ОСОБА_2 здійснив оцінку предмету іпотеки на суму 32 005 300,00 грн, що в тричі перевищувала балансову вартість спірного майна (9 000 000,00 грн) саме для забезпечення інтересів ТОВ "Ізотех" під час застосування частини 5 статті 37 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідач зауважує на безпідставності вимог позивача щодо визнання договору про надання поворотної фінансової допомоги недійсним. Представники позивача по суті зазначали про ознаки неукладеності даного правочину.

На час звернення з даним позовом позивач знав про відчуження відповідачем предмету іпотеки ОСОБА_3, яка була залучена як третя особа у даний судовий процес. Однак, задоволення позову не призводить до поновлення права власності позивача, а отже використаний неефективний спосіб захисту, реституційна вимога не була заявлена. У даному випадку ефективним способом захисту є відшкодування 90 відсотків вартості предмета іпотеки у випадку доведення порушення прав товариства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судом

21 лютого 1997 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.

ОСОБА_2 призначений генеральним директором ТОВ "Ізотех".

17 липня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Ізотех", від імені якого діяв генеральний директор Георгіу Георгіос Арістархос, договір про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 3, згідно з яким ОСОБА_1 зобов'язалася надати поворотну фінансову допомогу в розмірі 5 035 395,00 грн, а ТОВ "Ізотех" зобов'язалося повернути грошові кошти в цьому розмірі до 31 грудня 2017 року.

ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ТОВ "Ізотех" грошові кошти в розмірі 3 468
570,00 грн - 18 липня 2014 року, 1 566 825,00 грн - 18 серпня 2014 року, загалом на суму 5 035 395,00 грн.

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Ізотех", від імені якого діяв генеральний директор Георгіу Георгіос Арістархос, додаткову угоду № 2 до договору про надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги № 3 від 17 липня 2014 року. За цією угодою строк повернення поворотної фінансової допомоги скорочений до 10 вересня 2017 року.

23 серпня 2017 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Ізотех", від імені якого діяв генеральний директор Георгіу Георгіос Арістархос, договір іпотеки, відповідно до якого з метою забезпечення належного виконання грошового зобов'язання ТОВ "Ізотех" передало ОСОБА_1 у іпотеку будинок АДРЕСА_1 комплексу будівель та споруд 1 виробничо-складського комплексу полімерної продукції, а також земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером undefined, розташовану на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району, з цільовим призначенням: землі промисловості під виробничо-складським комплексом з торгівельними приміщеннями, .

ОСОБА_2 під час укладення зазначеного договору іпотеки оформив заяву про згоду на укладення його дружиною ОСОБА_1 цього договору іпотеки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги, які стосуються відсутності обґрунтування у рішеннях судів попередніх інстанцій у яких саме власних інтересах діяв ОСОБА_2 під час укладення оспорюваного договору іпотеки, є безпідставними.

У частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину визначено недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити частини 1 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідно до змісту заяви ОСОБА_2 про згоду на укладення договору іпотеки його дружиною ОСОБА_1 він визнав, що даний договір укладений в інтересах його сім'ї з ОСОБА_1 і є вигідним не лише для неї, а й для самого ОСОБА_2, тоді як він повинен був діяти виключно в інтересах ТОВ "Ізотех". Такий висновок ґрунтується на змісті даної заяви про згоду на укладення договору іпотеки, в якій ОСОБА_2 зазначає, що цей договір іпотеки укладається його дружиною в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і він із своєю дружиною вважає ці умови вигідними для них, укладення цього правочину відповідає їх спільному волевиявленню.

Згідно з частиною 3 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Встановивши факт вчинення правочину ОСОБА_2, який діяв від імені товариства, в своїх інтересах, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недійсність оспорюваного договору іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що генеральний директор товариства діяв виключно в інтересах товариства, про що свідчить втричі завищена у договорі іпотеки вартості предмету іпотеки, що було зроблено з метою застосування частини п'ятої статті 37 Закону України "Про іпотеку", є необґрунтованими.

Оцінка предмету іпотеки проведена на час укладення оспорюваного договору оцінювачем станом на 17 серпня 2017 року згідно із звітом, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Аналітичний центр Дробнова", що встановив їх ринкову вартість.

Відповідно до договору іпотеки сторони визначили вартість предмета іпотеки, що дорівнює вартості, визначеної оцінювачем.

Такі обставини не спростовують встановленого судами попередніх інстанцій факту укладення договору іпотеки ОСОБА_2 від імені товариства, яке він представляв, у своїх інтересах.

Апеляційний суд дійшов правильних висновків про те, що іпотечний договір укладено майже через 2,5 років після надання поворотної (безвідсоткової) фінансової допомоги, та лише за декілька місяців до передбаченої договором позики дати її повернення, відповідно до договору іпотеки на забезпечення вимог ОСОБА_1 про повернення грошових коштів у розмірі 5 035 395,00 грн, остання отримала право на звернення стягнення на майно, вартість якого на час укладення договору складала 35 059 300,00 грн, що значно перевищує розмір вимоги за договором позики.

Доводи касаційної скарги про те, що належним способом захисту у даному випадку є стягнення 90 відсотків вартості предмета іпотеки у випадку доведення порушення прав товариства, є безпідставними.

Норма частини п'ятої статті 37 Закону України "Про іпотеку" стосується випадку передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, що у даній справі відсутнє.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У частині 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аргументи касаційної скарги щодо безпідставності доводів позивача щодо оспорення договору позики не впливають на законність оскаржуваних рішень, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним даного договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

У зв'язку з залишенням касаційної скарги без задоволення, дія рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, зупинена ухвалою ВССУ від 28 жовтня 2019 року, підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 рокузалишити без змін.

Поновити дію рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов