Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.10.2018 року у справі №2608/15138/12

Постанова

Іменем України

24 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2608/15138/12

провадження № 61-16971св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у складі судді Миколаєць І. Ю. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Жилепи О. В., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 32.2/МБ-040.07.1 і додаткову угоду до нього № 1, згідно з умовами яких ОСОБА_4 надано у борг 5 000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 24 % річних та кінцевим терміном повернення 08 липня 2009 року.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року у складі судді Лопатюк Н. Г. позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 492 883 грн 13 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва у складі судді Миколаєць І. Ю. від 22 листопада 2016 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду задоволено, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2013 року скасовано та справу призначено до судового розгляду.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у складі судді Миколаєць І. Ю. у позові ПАТ «Родовід Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась кредитна заборгованість, яку банк просив стягнути на свою користь. Разом з тим, банк звернувся до суду з позовом із пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків якого просив відповідач. Суд першої інстанції, врахувавши обґрунтованість заявлених ПАТ «Родовід Банк» позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» відхилено.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це передбачено частиною першою статті 261 ЦК України. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у позивача виникло право на позов. Оскільки умовами кредитного договору визначено, що кредитні кошти мають бути повернуті боржником не пізніше 08 липня 2009 року, то відповідно з цього часу у позивача виникло право на пред'явлення позову до суду. ПАТ «Родовід Банк» звернулось до суду з позовом лише у вересні 2012 року, тобто із пропуском строку позовної давності. Оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач подав до суду клопотання про застосування наслідків спливу такого строку, суд, врахувавши обґрунтованість заявлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін.

У квітні 2017 року ПАТ «Родовід Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки боржник умови кредитного договору належним чином не виконував, то утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь ПАТ «Родовід Банк».

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі Карпенко С. О. від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що 18 липня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 32.2/МБ-040.07.1 і додаткову угоду до нього № 1, згідно з умовами яких ОСОБА_4 надано у борг 5 000,00 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 24 % річних та кінцевим терміном повернення 08 липня 2009 року.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на 16 травня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 61 687,50 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 2 144,24 доларів США, процентів - 389,22 доларів США, пені - 58 912,02 доларів США та трьох процентів річних - 242,02 доларів США.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК Українивизначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу або закінчення строку дії кредитного договору.

За змістом статті 266 ЦК Українизі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Сплив позовної давності, про застосування наслідків якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 32.2/МБ-040.07.1 від 18 липня 2007 року сторони погодили строк дії кредитного договору, а саме по 08 липня 2009 року.

Позовна заява ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості була здана до поштового відділення 14 вересня 2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності, визначеного статтями 257, 258 ЦК України.

22, 30 листопада 2016 року ОСОБА_4 подав до суду заяви про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 80, 90).

Узявши до уваги те, що строк позовної давності щодо пред'явлення вимог до боржника сплинув 09 липня 2012 року, про застосування наслідків якої просив відповідач, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду прийняті відповідно до вимог статей 212-214 ЦПК України 2004 року, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник