Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 442/6301/20

провадження № 61-10209св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство «Газда» Добродія ОСОБА_2»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Дрогобицька міська рада Львівської області,

третя особа - головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Дрогобицької міської ради на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2021 року в складі судді Курус Р. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року в складі колегії суддів Крайник Н. П., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Дрогобицької міської ради Львівської області про скасування рішення, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації.

Позов мотивувало тим, що позивач як правонаступник сільськогосподарського кооперативу «Газда» вже протягом 26 років відкрито, добросовісно та безперервно здійснює сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці площею 18,9 га, на якій зокрема, розташований фруктовий сад. Вказувало, що зазначений фруктовий суд у складі 515 фруктових дерев, а також супутні нежитлові будівлі сільськогосподарський кооператив «Газда» отримав у власність на підставі рішення арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61. Зазначало також, що рішенням арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності.

Тому позивач уважав, що ним як правонаступником кооперативу «Газда» у передбачений законодавством спосіб було набуто право постійного користування та володіння сільськогосподарською земельною ділянкою площею 18,9 га, на якій розміщено фруктовий сад та нерухоме майно позивача. Однак, рішенням сесії Дрогобицької міської ради № 1508 від 20 грудня 2018 року відповідачці ОСОБА_1 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку площею 685 м? у АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610600000:01:028:0205) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивач зазначав, що виділена відповідачці земельна ділянка розташована в межах належного позивачу фруктового саду та, відповідно, земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ФГ «Газда». Зокрема, на виділеній земельній ділянці наявні 8 належних позивачу одиниць дерев багаторічних фруктових насаджень, якими незаконно заволоділа ОСОБА_1

ФГ «Газда» просило суд ухвалити рішення, яким:

скасувати підпункт 1.16 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради № 1508 від 20 грудня 2018 року «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 685 м?» у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»;

витребувати від ОСОБА_1 на користь ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда» земельну ділянку площею 685 м?, що у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205, з наявними на ній фруктовими насадженнями;

скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року, позов задоволено частково:

скасовано підпункт 1.16 пункту 1 рішення 43 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №1508 від 20 грудня 2018 року «Про затвердження матеріалів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 685 м? у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд»;

витребувано від ОСОБА_1 на користь ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» як правонаступника сільськогосподарського кооперативу «Газда» земельну ділянку площею 685 м?, що у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205, з наявними на ній фруктовими насадженнями;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що в частині п`ятій статті 116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Суди вказали, що судовими рішеннями в інших справах установлено, що позивач як правонаступник сільськогосподарського кооперативу «Газда» є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 18,9 га, а також власником фруктових насаджень, розташованих на ній. Суди також установили, що земельна ділянка, виділена у власність ОСОБА_1 , є частиною земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача.

Оскільки позивач набув право постійного користування спірною земельною ділянкою до 2004 року, в зв`язку з чим така земельна ділянка вважалася сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номеру, а також мав право власності на розташований на ній сад та розміщені на ній будівлі, то виділення такої ділянки (повністю чи в частині) іншим особам не відповідає вимогам закону. Відтак суди зробили висновок про наявність підстав для скасування пункту 1.16 оскарженого рішення органу місцевого самоврядування.

При цьому суди зазначили, що кооператив «Газда», МПП «Газда» або ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» добровільно не відмовлялися від користування земельною ділянкою, а тому припинення постійного користування земельною ділянкою не відбулося.

З урахуванням того, що позивач набув право власності на сад, вирощений на спірній земельній ділянці, набув право постійного користування земельною ділянкою (різновид емфітевзису) до винесення оскарженого рішення міської ради щодо цієї земельної ділянки, то позов у частині витребування спірної земельної ділянки та наявних на ній фруктових насаджень (дерев) за висновком судів також підлягає задоволенню.

Оскільки рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно, то суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

У жовтні 2022 року Дрогобицька міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

факт наявності порушеного права позивача суди обґрунтовували обставинами правонаступництва ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» після припинення діяльності сільськогосподарського кооперативу «Газда», які встановлені судовими рішеннями в інших справах (справи № 442/6255/16а, № 442/2708/16а, №1/454-29/203). При цьому суди не звернули увагу на те, що в жодній із зазначених справ питання правонаступництва СГК «Газда» не було предметом розгляду судами;

доводи міської ради про відсутність порушеного права позивача та відсутність у нього права користування спірною земельною ділянкою як правонаступника СГК «Газда» суди відхилили з посиланням на положення статті 82 ЦПК України та факт встановлення вказаних обставин у судових рішеннях у інших справах. Проте суди не врахували, що висновки суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Так само не є підставою для правонаступництва статут юридичної особи;

згідно зі статутом СГК «Газда» припинення дії кооперативу можливе лише шляхом його ліквідації, під час якої правонаступництво юридичної особи взагалі не передбачено. У випадку реорганізації юридичної особи за її правонаступником мав би зберегтися її ідентифікаційний код, чого в цьому випадку не відбулося;

навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію кооперативу шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени кооперативу автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичною особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників. Разом із тим єдиним учасником та засновником позивача є ОСОБА_2 , у той час як членами та співзасновниками кооперативу «Газда» крім ОСОБА_2 були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ;

станом на грудень 2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровані як ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2», так і кооператив «Газда»;

жодного рішення про передачу спірної земельної ділянки у користування позивача Дрогобицькою міською радою не приймалося. Право постійного користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності можуть набувати лише підприємства, установи та організації державної або комунальної власності. Правовстановлюючий документ на спірну земельну ділянку у позивача відсутній;

доказів наявності саме на переданій відповідачці ділянці належного позивачу майна, зокрема, фруктових насаджень, матеріали справи не містять;

у зв`язку з ненабуттям позивачем права користування спірною земельною ділянкою відсутнє порушене право позивача та підстави для задоволення його позову. Міська рада в межах наданих їй законом повноважень розпорядилася землями комунальної власності, передавши спірну земельну ділянку у власність відповідачки.

У січні 2023 року від ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що обставини правонаступництва ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» після реорганізації кооперативу «Газда» встановлені в більш ніж 20 судових рішеннях. Зокрема, встановлено, що кооператив «Газда» згідно статуту МПП «Газда» від 19 вересня 1995 року був реорганізований в МПП «Газда», правонаступником якого є ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2». Вказує, що суди правильно встановили як обставини правонаступництва, так і наявність порушеного права позивача, оскільки на виділеній відповідачці земельній ділянці розташовано належне позивачу майно.

Вказує також, що Дрогобицька міська рада не вправі оскаржувати судові рішення попередніх інстанцій у частині задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка пред`явлена виключно до ОСОБА_1 , яка в свою чергу судові рішення не оскаржила.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року касаційну скаргу Дрогобицької міської ради залишено без руху, надано заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для подання доказів на підтвердження причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення апеляційного суду, а також навести обґрунтування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції не врахував висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у справі № 912/929/21, у яких зазначено, що висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення, відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду; статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Також не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2019 року у справі № 156/1028/16-ц щодо застосування статей 22 23 Земельного кодексу України у редакції від 18 грудня 1990 року; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13-ц, у постанові Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі 922/1224/18; пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції не дослідив письмові докази щодо правонаступництва кооперативу «Газда».

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року поновлено заявнику строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання Дрогобицької міської ради про зупинення виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року касаційну скаргу Дрогобицької міської ради в новій (зміненій) редакції на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року повернуто заявнику.

У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аналіз вимог та доводів касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом у цій частині не переглядаються.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що у 1991 році створено кооператив «Газда».

05 травня 1991 року між кооперативом «Газда» та заводом «Граніт» укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив мав право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме: корівник, склад із навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев, що насаджені на даній земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. У серпні та вересні 1991 року позивачем сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну суму 11 262 рублів.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61 із урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, визнано право власності кооперативу «Газда» на основні засоби виробництва згідно з договором від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля) і 515 фруктових дерев.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності. На виконання рішення було видано наказ.

Відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого1993 року було виконано в передбаченому законом порядку. Додатком до акта є викопіювання з плану міста Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2006 року у справі № 1/454-29/203 роз`яснено, що оскільки ФГ «Газда» як правонаступник кооперативу «Газда» має у власності сад, розташований на спірній земельній ділянці, дане господарство має право на постійне користування земельною ділянкою.

ФГ «Газда» протягом 2013-2015 років неодноразово зверталося з відповідними заявами до Дрогобицької міської ради Львівської області про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 , з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування набутою земельною ділянкою в органах державної реєстраційної служби.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі № 442/2708/16-а визнано протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області щодо зволікання у розгляді заяви позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі № 442/6255/16-а, скасовано рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 , з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею.

В межах розгляду вказаної справи суди зазначили, що фермерське господарство «Газда» було користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на АДРЕСА_2 для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області.

Відповідно до витягу з рішення 43 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області від 20 грудня 2018 року № 1508 «Про затвердження матеріалів проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у власність земельних ділянок» затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 685 м? на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0205, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовної вимоги про скасування підпункту рішення органу місцевого самоврядування

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

При зверненні до суду з позовною заявою ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» обґрунтовувало наявність порушеного права тим, що в постійному користуванні кооперативу «Газда», правонаступником якого є позивач, перебувала земельна ділянка площею 18,9 га, на якій розташований фруктовий сад та допоміжні нежитлові споруди, право власності на які належало кооперативу. Вказувало, що виділена оскарженим рішенням органу місцевого самоврядування земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача та на якій знаходиться належні йому фруктовий сад і нежитлові споруди.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Установивши, що виділена ОСОБА_1 земельна ділянка входить до складу земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні позивача, й таке виділення відбулося без припинення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2», суди зробили правильний висновок про наявність підстав для скасування підпункту 1.16 пункту 1 рішення 43 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради №1508 від 20 грудня 2018 року.

Колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги про те, що оскаржені судові рішення ґрунтуються на обставинах правонаступництва ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» після кооперативу «Газда», встановлених у інших судових справах, які в силу пункту 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) не можуть бути преюдиційними при вирішенні цього спору, з таких мотивів.

Так, згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, провадження № 61-11сво17).

У справі, яка переглядається, суди з урахуванням положень частини четвертої статті 82 ЦПК України встановили обставину належності ФГ «Газда» Добродія ОСОБА_2» спірної земельної ділянки на праві постійного користування.

Аналогічні по суті висновки містяться в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року в справі № 442/2635/20(провадження № 61-14406св21) та від 16 лютого 2022 рокув справі № 442/2569/18(провадження № 61-372св21).

Щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, оскарженими судовими рішеннями задоволено позовну вимогу про скасування підпункту рішення органу місцевого самоврядування, пред`явлену до Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 , та позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, пред`явлену виключно до ОСОБА_1 .

Не погодившись з судовими рішеннями, Дрогобицька міська рада оскаржила їх у частині задоволених позовних вимог до суду касаційної інстанції. ОСОБА_1 не реалізувала своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідачки свідчить про її повну згоду з оскарженими судовими рішеннями в частині задоволення пред`явлених до неї позовних вимог.

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що Дрогобицька міська рада не навела переконливих доводів того, яким чином оскаржене судове рішення в частині витребування майна з володіння ОСОБА_1 порушує її права та інтереси за умови, що ОСОБА_1 не оскаржила судові рішення, тобто погодилась з ними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині прийняті без дотримання норм матеріального або процесуального права, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409,410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Дрогобицької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 квітня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 квітня 2022 року в частині задоволення позову фермерського господарства «Газда» Добродія ОСОБА_2» до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_1 про скасування підпункту 1.16 пункту 1 рішення Дрогобицької міської ради № 1508 від 20 грудня 2018 року та про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук