Постанова

Іменем України

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 177/1639/21

провадження № 61-6324св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Недайводська гімназія Глеюватської сільської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року в складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради та просив визнати протиправним та скасувати наказ директора Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради № 51-к/тр§1 від 08 листопада 2021 року про відсторонення його від роботи, а також стягнути з відповідача середній заробіток за період відсторонення від роботи.

На обґрунтування позову зазначав, що він працює в Недайводській гімназії Глеюватської сільської ради вчителем трудового навчання, інформатики, образотворчого мистецтва, мистецтва.

01 листопада 2021 року йому вручено повідомлення про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року, ознайомившись з яким він заперечував проти можливого відсторонення, оскільки воно порушуватиме його право на працю, в тому числі на заробіток такою працею.

Незважаючи на це, 08 листопада 2021 року йому вручили наказ № 51-к/тр§1 від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи з підстав відсутності документа про щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS Cov-2.

Оспорюваний наказ суперечить Конституції України, не містить законних підстав для відсторонення в розумінні статті 46 КЗпП України та строків відсторонення, а вимога про надання документа, який підтверджує наявність щеплення від COVID-19, яке не віднесене до обов`язкових щеплень, або довідки про абсолютні протипоказання, виключає його можливість взагалі будь-коли повернутися до виконання своїх посадових обов`язків.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що наказом МОЗ України № 2153 від 04 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, до яких, зокрема, відносяться працівники закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності.

Оскільки позивач є працівником Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради, а саме вчителем ряду дисциплін, вказана норма законодавства щодо обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 поширюється на нього.

У керівника навчального закладу були наявні повноваження на прийняття наказу про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на період карантину до моменту усунення причин, що зумовили відсторонення. Відсторонення позивача здійснено з дотриманням вимог статті 46 КЗпП України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано протиправним та скасовано наказ директора Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради № 51-к/тр§1 від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Стягнуто з Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по 03 березня 2022 року в сумі 71 149,59 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачем не доведено жодними доказами, що позивач відмовився або ухилився від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19.

В Україні немає окремого закону, який би передбачав сам порядок (процедуру) відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення його від обов`язкового профілактично щеплення проти COVID-19.

Чинним законодавством встановлено, що відсторонення працівника, який ухиляється від обов`язкового щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, здійснюється керівником установи за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (головних державних санітарних лікарів (їх заступників).

Наявність постанови Кабінету Міністрів України, якою передбачено відсторонення від роботи працівників у разі відмови чи ухилення від проходження обов`язкового щеплення, не може бути підставою для недотримання керівником установи під час такого відсторонення працівника від роботи вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

З 08 листопада 2021 року по 03 березня 2022 року включно, тобто 81 робочий день, позивач перебував у вимушеному прогулі, тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за вказаний період у розмірі 71 149,59 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2022 року Недайводська гімназія Глеюватської сільської ради звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року і залишити в силі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позивач не надав медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Видавши оспорюваний наказ про відсторонення позивача від роботи, відповідач діяв відповідно до вимог пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236.

Апеляційний суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час відсторонення від роботи та безпідставно застосував положення статті 235 КЗпП України, яка передбачає виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Криворізького районного суду Дніпропетровської області.

31 жовтня року справа № 177/1639/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя інформатики, образотворчого мистецтва, мистецтва та трудового навчання Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради Криворізького району.

01 листопада 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення № 01 «Про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19», в якому роз`яснено, що з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення від COVID-19 є обов`язковим для працівників закладів освіти та запропоновано надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Попереджено, що у разі не надання одного із зазначених документів, 08 листопада 2021 року його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Позивач отримав вказане попередження 01 листопада 2021 року та висловив незгоду з ним.

08 листопада 2021 року Недайводською гімназією Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області видано наказ № 51-к/тр§1 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », згідно якого на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ № 2153 від 04 листопада 2021 року та пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2000 року, ОСОБА_1 , вчителя інформатики, образотворчого мистецтва, трудового навчання та мистецтва відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлений, підписав його та зазначив про незгоду з ним.

Наказом Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області № 13-к/тр§1 від 03 березня 2022 року призупинено дію наказу № 51-к/тр§1 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » та наказано позивачу приступити до роботи 04 березня 2022 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV "Перехідні положення"). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Частиною першою cтатті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі - Закон № 1645-ІІІ) передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Питання відсторонення від роботи додатково регламентовано в Законі України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі - Закон № 4004-XII) та в Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України № 66 від 14 квітня 1995 року (далі - Інструкція № 66).

Положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач працював у Недайводській гімназії Глеюватської сільської ради на посаді вчителя інформатики, образотворчого мистецтва, трудового навчання, мистецтва.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» заклад загальної середньої освіти - юридична особа, основним видом діяльності якої є освітня діяльність, що провадиться на певному рівні (рівнях) повної загальної середньої освіти.

Згідно зі статутом Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради, затвердженим рішенням сесії Глеюватської сільської ради від 28 травня 2021 року № 288-VI/VIII, Недайводська гімназія Глеюватської сільської ради є комунальною установою (закладом загальної середньої освіти), що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття дошкільної, початкової та базової загальної середньої освіти та провадить освітню діяльність відповідно до ліцензії (ліцензій).

ОСОБА_1 є педагогічним працівником та учасником освітнього процесу.

Ураховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, позивач підлягав обов`язковим профілактичним щепленням проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовився від проходження вакцинації, відповідних документів щодо протипоказань до такої вакцинації роботодавцю не надав, у зв`язку з чим відповідач обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив його від роботи на час до проведення щеплення.

Необхідно зазначити, що держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивача на працю у дошкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовився від обов`язкового щеплення. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на його безпідставність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Недайводської гімназії Глеюватської сільської ради задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов