Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.11.2018 року у справі №642/4792/17

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 642/4792/17

провадження № 61-44207св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_5, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року у складі судді Бородіної О. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 без достатніх правових підстав використовує земельні ділянки площею 0,0386 га та 0,0061 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на яких розташоване нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв. м та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв. м, які зареєстровані за ОСОБА_4 на підставі договорів дарування від 01 липня 2010 року № 798 та від 01 липня 2010 року № 796.

Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13 лютого 2017 року № 19-20.08-3-596/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16 лютого 2017 року № 1047/0/225-17 речові права ОСОБА_4 на земельні ділянки на АДРЕСА_1 не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням статей 12, 80, 83 ЗК України, земельні ділянки площею 0,0386 га та 0,0061 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач у період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року не сплачувала за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегла у себе майно - грошові кошти.

У зв'язку з наведеними обставинами позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року у розмірі 126 562, 56 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року, позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 120 674,60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що грошові кошти, що є предметом позову в даній справі та підлягають стягненню, є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період із 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2017 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У вересні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову від позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами помилково ототожнено поняття безпідставного набуття майна з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку; не перевірено, що спірна земельна ділянка дійсно утримується відповідачем без достатніх правових підстав. Для встановлення цих обставин необхідно встановити, з якого моменту орендна плата за користування земельною ділянкою виникає як окреме майно та з якого моменту щодо неї можуть бути заявлені вимоги. Крім того, Харківською радою не надано жодного документу на підтвердження того, що вона є власником даних земельних ділянок і є належним позивачем. Також судами неправильно обрахована сума безпідставно отриманих коштів, оскільки площа нежитлових приміщень складає не 386 кв. м, а складається з приміщень підвалу загальною площею 173,7 кв. м та приміщень першого поверху загальною площею 188,1 кв. м. Позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідач неодноразово звертався до позивача із заявами про укладення договору оренди земельних ділянок, на що отримував відмови. Пред'явлення позову обумовлено планами щодо знесення належних ОСОБА_4 будівель з метою звільнення зайнятої земельної ділянки.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У відзиві на касаційну каргу Харківська міська рада зазначала, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, згідно яких до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме - нежитлових будівель літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв. м та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв. м, які зареєстровані за нею на підставі договорів дарування від 01 липня 2010 року № 798 та від 01 липня 2010 року № 796 (а. с. 95, 183-186).

Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 13 лютого 2017 року № 19-20.08-3-596/20-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 16 лютого 2017 року № 1047/0/225-17 речові права на земельні ділянки на АДРЕСА_1 не зареєстровані (а. с. 113-114).

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, відповідач правомірно володіє нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстроване за нею на підставі договорів дарування від 01 липня 2010 року № 798 року № 796, яке знаходиться на спірних земельних ділянках. З моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нежитловою будівлею, проте речові права відповідачем на земельні ділянки не зареєстровано.

Згідно з положеннями частини першої статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Безпідставне набуття ОСОБА_4 спірних земельних ділянок не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме отримання відповідачем у власність нежитлових приміщень на підставі договорів дарування, які безпосередньо пов'язані із земельними ділянками.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Таким чином, речові права відповідача на земельні ділянки не реєструвались, вона не набула належних прав власності або користування щодо земельних ділянок, а тому використовує земельні ділянки без достатніх правових підстав.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками, на якій ці об'єкти розміщені.

При цьому виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Отже, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов'язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Таким чином суди, урахувавши наведені норми матеріального права та обставин справи, дійшли обгрунтованого висновку, що правова підстава для набуття (збереження) майна - земельних ділянок на АДРЕСА_1 у відповідача відсутня, у Харківської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Відповідно до акту обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, складеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 15 серпня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_4 використовує земельну ділянку № 1 площею 0,0386 га та земельну ділянку № 2 площею 0,0061 га на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівль літ. "А-1" загальною площею 361,8 кв. м та літ. "В-1" загальною площею 49,4 кв. м (аптека, магазин), право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4 Межі земельної ділянки № 1 визначені відповідно до меж паркану та зовнішніх меж нежитлової будівлі. Межі земельної ділянки № 2 визначені відповідно до зовнішніх меж нежитлової будівлі (а. с. 123-124).

Як убачається з матеріалів справи, суди, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, правильно взяли до уваги акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації спірної земельної ділянки від 15 серпня 2017 року, договори дарування із зазначенням площі нерухомого майна, та вирахували цю суму шляхом множення вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_4, а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку із врахуванням сплачених відповідачем сум земельного податку (а. с. 115-124).

Таким чином доводи касаційної скарги про неправильне обраховання суми безпідставно отриманих коштів є необґрунтованими.

Твердження касаційної скарги, що Харківською радою не надано жодного документу на підтвердження того, що вона є власником спірних земельних ділянок, не ґрунтуються на матеріалах справи та підтверджується довідками управління містобудування та архітектури Харківської міської ради, виконавчого комітету Харківської міської ради, актом Департаменту територіальної контролю Харківської міської ради від 15 серпня 2017 року (а. с. 70, 86, 123).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який їх обґрунтовано спростував, висновків судів не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Таким чином суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик