Історія справи

Постанова

Іменем України

(додаткова)

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 369/12718/20

провадження № 61-3085св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 липня 2024 року залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року в частині перегляду рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2023 року залишено без змін.

Касаційні скарги ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2024 року в частині перегляду додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 червня 2023 року залишено без змін.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, понесені в суді апеляційної інстанції, у розмірі 14 000,00 гривень.

У липні 2024 року від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення ОСОБА_1 на її користь витрат на професійну правничу допомогу, надану їй у касаційній інстанції - в розмірі 19 000 грн. Заява обґрунтована тим, що суд касаційної інстанції не вирішив питання про розподіл вказаних судових витрат.

Розглядаючи вимоги заяви ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у таких випадках: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до вимог підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що при вирішенні цієї справи Верховний Суд у постанові від 23 липня 2024 року не вирішив питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час розгляду справи в суді касаційної інстанції інтереси відповідачки ОСОБА_2 представляв адвокат Кучерявий Д. В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 30 жовтня 2020 року.

На обґрунтування витрат на правову допомогу, надану заявниці в суді касаційної інстанції, остання надала до суду договір про надання правової допомоги від 30 жовтня 2021 року, додаток № 1- ВС до цього договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 17 липня 2024 року на суму 19 000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера № 7 від 17 липня 2024 року на суму 19 000 грн, квитанція про направлення заяви про ухвалення додаткового рішення позивачу ОСОБА_1 .

На виконання статті 175 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України ОСОБА_2 у суді касаційної інстанції у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заявила про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона очікувала понести у зв`язку із розглядом справи в суді касаційної інстанції (19 000 грн).

Встановлено, що інший учасник справи - позивач ОСОБА_1 не звертався до суду із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У наданому ОСОБА_1 акті приймання-передачі наданих послуг зазначено опис наданих останній послуг, зокрема: розробка тактики ведення судового процесу в касаційній інстанції та погодження її із клієнтом; пошук, підбір та аналіз нормативної бази та судової практики; періодичне інформування клієнта про хід виконання доручення та стан розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Старовойтом В. П. послуг, з урахуванням вказаного правового висновку, колегія суддів вважає, що відшкодуванню витрат на правову допомогу на користь ОСОБА_2 підлягає сума у розмірі 10 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись статями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката, понесені в суді касаційної інстанції, в сумі 10 000 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович