Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.02.2020 року у справі №171/530/18

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 171/530/18

провадження № 61-2056 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.

Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

представник позивача - Крилова Олена Леонідівна,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного

банку "ПриватБанк" на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Хоруженко Н. В. від 09 жовтня

2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П. від 24 грудня

2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2018 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між ними укладено кредитний договір від 05 січня 2009 року за умовами якого, ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі

30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та зобов'язався щомісячно здійснювати погашення заборгованості.

Банк, вказував, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 28 лютого 2018 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 88 149,77 грн, яка складається: 1 628,55 грн - заборгованість за кредитом, 76 630,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 217,42 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 4 173,80 грн штраф (процентна складова).

У зв'язку з наведеним, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором

у розмірі 88 149,77 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість станом на 28 лютого 2018 року за кредитним договором

у розмірі 83 475,97 грн, яка складається з наступного: 1 628,55 грн - заборгованість за кредитом, 76 630,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 217,42 грн - заборгованість за пенею та комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1
762,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області

від 19 червня 2019 року заочне рішення від 11 липня 2018 у цій справі скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області

від 09 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував судове рішення тим, що позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав про застосування якого, заявлено відповідачем, оскільки останній платіж здійснено у вересні 2013 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги

АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором

від 05 січня 2009 року в сумі 2 387,47 грн, яка складається із 1 628,55 грн -заборгованість за кредитом, 407,14 грн - заборгованість за відсотками, штраф - 250 грн - стала величина, 101,78 грн - штраф відсоткова складова.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" витрати зі сплати судового збору в сумі 119,31 грн.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності для захисту порушеного права, про застосування якого заявлено стороною, до частини заявлених позовних вимог, що стосується стягнення заборгованості по відсоткам за період

з 05 січня 2009 року до 29 березня 2015 року з урахуванням дати звернення АТ КБ "Приват Банк" до суду із позовними вимогами 29 березня 2018 року

є вірним, проте суд першої інстанції у повній мірі не з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, тому розмір кредитної заборгованості та відсоткова ставка підлягає стягнення з відповідача за період кредитування в межах позовної давності з 01 квітня 2015 по 31 січня 2016 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначав, що належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених АТ КБ "ПриватБанк" позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами з 01 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору, Банком не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду,

АТ КБ "ПриватБанк",посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги

АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити повністю.

ОСОБА_1 судові рішення не оскаржив.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 06 лютого 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року про виправлення описки) відкрито касаційне провадження в указаній справі,

витребувано цивільну справу № 171/530/18 з Апостолівського районного суду Дніпропетровської областіі надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам, що мають значення для справи, ухвалені винесені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки відповідачем не заявлялися позовні вимоги про визнання недійсним або нікчемним кредитного договору.

Зазначає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки суди дійшли до помилкового висновку про його застосування на підставі того, що останній платіж відповідачем за кредитним договором було внесено 03 вересня

2013 року, а з позовом Банк звернувся 29 березня 2018 року, так як судами не було перевірено та враховано строк дії картки, посилаючись на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.

Також, зазначає, що суди не звернули уваги на належні та допустимі докази у справі та безпідставно звільнили боржника від сплати відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, оскільки сторони погодили істотні умови договору, базову відсоткову ставку за користування кредитними коштами відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України.

Крім того, вказує, що відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та умовами. Банк свої зобов'язання перед відповідачем виконав, надавши кредитні кошти, а відповідач умови договору щодо своєчасного повернення грошових коштів не виконував,

що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі

в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Частиною 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика.

Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами

(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що ним розраховано заборгованість станом на 28 лютого 2018 року, а строк дії кредитного договору сторонами узгоджено до закінчення строку дії картки, тобто до 31 січня 2016 року. Тому, позивачем розраховано проценти та пеню за кредитом поза межами дії кредитного договору.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (касаційне провадження № 14-10цс18). Підстав для відступу від вказаної позиції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності для захисту порушеного права, про застосування якого заявлено стороною до частини заявлених позовних вимог, що стосується стягнення заборгованості по відсоткам за період з 05 січня 2009 року до 29 березня 2015 року з урахуванням дати звернення АТ КБ "Приват Банк" до суду із позовними вимогами 29 березня 2018 року.

Суд першої інстанції у повній мірі не з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, тому розмір кредитної заборгованості та відсоткова ставка підлягає стягнення з відповідача за період кредитування в межах позовної давності з 01 квітня 2015 по 31 січня 2016 року.

Крім того, позивачем не надано доказів погодженого між сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами після закінчення строку дії кредитного договору, тобто після 31 січня 2016 року, тому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Таких вимог не заявлено.

Наведені доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення суду апеляційної інстанції не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько