Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.07.2018 року у справі №741/551/17

Постанова

Іменем України

23 липня 2018 року

м. Київ

справа № 741/551/17

провадження № 61-35748св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року у складі судді Киреєва О.В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року у складі суддів: Мамонової О.Є., Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (далі - ПАТ«КРЕДОБАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений додатковий договір до договору банківського рахунку № 2625501015894 від 28 серпня 2007 року, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 3 460 грн та зобов'язалася у порядку та умовах, визначених цим договором повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, та інші передбачені договором платежі.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, виникла заборгованість розмір якої станом на 26 вересня 2016 року складає 8 854,39 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив, передбачений статтею 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «КРЕДОБАНК» відхилено, рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року залишено без змін.

Погоджуючись з рішенням районного суду, апеляційний суд виходив із того, що строк дії платіжної картки закінчився у серпні 2010 року, останній платіж у розмірі 40,33 грн відповідач здійснила у липні 2010 року, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся у квітні 2017 року, тобто поза межами строку позовної давності.

19 жовтня 2017 року ПАТ «КРЕДОБАНК» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що умовами кредитного договору сторони погодили, що такий договір діє до повного виконання ними своїх зобов'язань, а тому судами передчасно застосовано строк позовної давності, оскільки зобов'язання відповідача за кредитним договором є невиконаними й відповідно строк дії договору не є припиненим.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 червня 2018 року матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

21 червня 2018 року справа № 741/551/17 за позовом ПАТ«КРЕДОБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшла до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що між відкритим акціонерним товариством «КРЕДОБАНК», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_4 28 серпня 2007 року був укладений договір банківського рахунку № 2625501015894, предметом якого є послуги, що надаються банком клієнту: по відкриттю, веденню карткового рахунку власника, виготовленню банківської платіжної картки, здійсненню операцій із її застосуванням, надання короткострокових кредитів, у межах встановленого банком кредитного ліміту.

17 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено додатковий договір до договору банківського рахунку, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 3 460 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на весь строк дії платіжної картки, виданої на підставі договору банківського рахунку № 2625501015894 від 28 серпня 2007 року, але не довше строку перебування клієнта у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика машин в Стрижові».

ОСОБА_4 порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, унаслідок чого, згідно наданого банком розрахунку станом на 26 вересня 2016 року загальна заборгованість відповідача за кредитним договором складає 8 854,39 грн, яка складається 3 427,33 грн - неповернута сума кредиту, 2 867,26 грн - прострочені відсотки та 2 559,80 грн - пеня.

Відповідно до наданого ПАТ «КРЕДОБАНК» розрахунком останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 40,33 грн ОСОБА_4 здійснила у липні 2010 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції в судовому засіданні відповідач заявила клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 12 листопада 2014 року № 6-167цс14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Крім того, згідно наданої ПАТ «КРЕДОБАНК» сканкопії банківської картки Visa Electron на ім'я ОСОБА_4 строк її дії закінчується у серпні 2010 року, доказів звернення відповідача із заявою про випуск нової картки після закінчення строку попередньої чи оформлення нової банківської платіжної картки у зв'язку з пролонгацією договору, позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що ПАТ «КРЕДОБАНК» пропустив передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявила відповідач, оскільки останній платіж відповідач здійснила у липні 2010 року, строк дії банківської картки Visa Electron закінчився у серпні 2010 року, а з позовом банк звернувся лише 12 квітня 2017 року.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Доводи касаційної скарги ПАТ «КРЕДОБАНК» про продовження дії кредитного договору через невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредиту не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними викладеним в апеляційній скарзі та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» залишити без задоволення.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А.С. Олійник Г.І. Усик