Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.07.2018 року у справі №681/503/17

Постанова

Іменем України

23 липня 2018 року

м. Київ

справа № 681/503/17

провадження № 61-30111св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А.С., Усика Г.І.,

учасники справи:

заявник - Публічне акціонерне товариство «Полонський гірничий комбінат»,

суб'єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кіт Андрій Михайлович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2017 року у складі судді Горщара А. Г. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Полонський гірничий комбінат» (далі - ПАТ «Полонський гірничий комбінат») звернулося до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що згідно постанов та актів передачі головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А. М. (далі - державний виконавець) від 10 березня 2016 року та від 10 червня 2016 року у порядку статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі їх заяв було передано в рахунок погашення боргу нереалізоване на торгах майно (відсів фракції 0-5).

Посилаючись на те, що така передача майна є незаконною, порушує права та законні інтереси боржника, оскільки усупереч вимогам закону стягувачам було передано лише частину майна, яке не було реалізовано, а від розміру партії відсіву залежить ціна, ПАТ «Полонський гірничий комбінат» просило визнати неправомірними постанови державного виконавця 10 березня 2016 року та від 10 червня 2016 року, а також саму передачу майна, яка оформлена відповідними актами від 26 липня 2016 року.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд виходив із того, що державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження». Права заявника при здійсненні виконавчий дій та винесенні оскаржуваних постанов не порушені.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Полонський гірничий комбінат» відхилено. Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону. Дії і рішення державного виконавця вчинені відповідно до вимог закону, у межах повноважень і права заявника порушені не були.

31 серпня 2017 року ПАТ «Полонський гірничий комбінат» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постановлені ухвали суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення скарги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що державний виконавець мав право передавати лише те майно (лот), яке виставлялося на торги, і не мав права передавати його меншу кількість, оскільки це не відповідає приписам закону.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.

18 жовтня 2017 року державний виконавець подав заперечення на касаційну скаргу ПАТ «Полонський гірничий комбінат», у якому просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на надуманість доводів скарги, і залишити в силі ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, якими об'єктивно та всебічно здійснено розгляд справи та прийнято рішення із дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справа № 681/503/17 за скаргою ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на дії та рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області на дійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення відповідають вимогам статей 213, 214, 315 ЦПК України 2004 рокущодо законності та обґрунтованості.

Судами встановлено, що у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває на виконанні зведене виконавче провадження № 47533673 про стягнення коштів з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь держави, фізичних та юридичних осіб.

22 липня 2015 року державним виконавцем проведено опис та накладено арешт на майно боржника, а саме відсів фракції 0-5 в кількості 1 млн. тонн, 19 серпня 2015 року призначено спеціаліста (експерта) для визначення вартості відсіву, а 28 жовтня 2015 року майно передано на реалізацію за ціною 5,83 грн за 1 тонну.

У зв'язку з тим, що реалізація відсіву при проведенні електронних торгів не відбулася, державний виконавець 12 лютого 2016 року направив стягувачам повідомлення з пропозицією вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

Погодившись з такою пропозицією, стягувачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали у визначений строк відповідні заяви про передачу їм частини нереалізованого майна в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за виконавчими листами.

10 березня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про передачу ОСОБА_6 у рахунок погашення боргу в сумі 161 901,15 грн нереалізованого відсіву фракції 0-5 у кількості 27 700, 35 тонн за ціною 5,83 грн за 1 тонну (початкова вартість за якою майно передавалося на реалізацію) та складено акт передачі майна.

10 червня 2016 року державним виконавцем винесені постанови про передачу ОСОБА_7 у рахунок погашення боргу в суму 222 202,03 грн нереалізованого відсіву фракції 0-5 в кількості 38 113, 59 тонн за ціною 5,83 грн за 1 тонну (початкова вартість за якою майно передавалося на реалізацію), про передачу ОСОБА_8 у рахунок погашення боргу в сумі 73 128,76 грн нереалізованого відсіву фракції 0-5 в кількості 12 543, 53 тонн за ціною 5,83 грн за 1 тонну (початкова вартість за якою майно передавалося на реалізацію) та складено акти про передачу вказаного майна стягувачам.

Постановами державного виконавця від 28 липня 2016 року закінчено виконавче провадження в частині примусового виконання виконавчих листів, виданих Полонським районним судом Хмельницької області про стягнення з ПАТ «Полонський гірничий комбінат» на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до частини 6 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час проведення оскаржуваних виконавчих дій) у разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Частиною 8 цієї статті передбачено, що у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Згідно вимог частини 9 статті 62 Закону України «Про виконавче провадження»майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

На виконання таких вимог закону державний виконавець виніс постанови про передачу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 нереалізованого майна у рахунок погашення, визначеного судовим рішенням розміру заборгованості по заробітній платі кожному із стягувачів, за ціною, що відповідає початковій його вартості, визначеній експертом.

За фактом передачі нереалізованого майна державним виконавцем того ж дня складено акти про передачу майна стягувачу, затверджений начальником відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

Встановивши вищевказані обставини, суди першої та апеляційної інстанцій на основі повно і об'єктивно оцінених доказів дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржувані заявником дії державного виконавця по виконанню рішення суду, відповідають вимогам закону, а постанови про передачу нереалізованого майна боржника стягувачам у рахунок погашення боргу, винесені ним згідно вимог закону, тому не підлягають визнанню неправомірними та скасуванню.

Також є правильним висновок судів, що відсів є подільною річчю, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а діюче законодавства не містить прямої заборони щодо передання нереалізованого на торгах подільного майна стягувачам в рахунок погашення боргу частинами.

Крім того, слід зазначити, що сума боргу, яка підлягає стягненню на користь кожного із стягувачів значно менше вартості всього майна боржника - відсіву фракції 0-5 в кількості 1 млн тонн.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції та апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Полонський гірничий комбінат» про неможливість передання стягувану частини майна (лоту), яке було виставлено на торги, у разі його нереалізації, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними викладеним в апеляційній скарзі та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвали суду першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» залишити без задоволення.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 05 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А.С. Олійник Г.І. Усик