Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2018 року у справі №595/215/17

Постанова

Іменем України

23 липня 2018 року

м. Київ

справа № 595/215/17-ц

провадження № 61-111св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Шевчук Г. М., Ткача З. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про стягнення страхового відшкодування та матеріальної і моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначив, що 19 лютого 2016 року з вини ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пошкоджено належний йому автомобіль марки «МерседесБенц Спрінтер», державний номерний знак НОМЕР_1, а також він отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а також зазнав моральних страждань. В результаті пошкодження автомобіля позивачу заподіяна матеріальна шкода в сумі 158 000,00 грн, а на придбання необхідних ліків та обстеження він витратив 3 047,04 грн. На момент дорожньо-транспортної пригоди відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта».

Враховуючи те, що відповідачі відмовилися відшкодувати заподіяну йому шкоду, позивач просив стягнути на його користь із ОСОБА_5 108 000,00 грн матеріальної шкоди, пов'язаної із пошкодження автомобіля, витрати за проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 2 100,00 грн, а також витрати, понесені на поїздку до лікарні у м. Тернопіль - 635,48 грн, а з ПАТ «НАСК «Оранта» стягнути 50 000 грн страхового відшкодування та витрати понесені на лікування - 3 047,04 грн.

Крім того, позивач просив стягнути завдану йому моральну шкоду: із ОСОБА_5 - 20 000,00 грн, з ПАТ «НАСК «Оранта» - 5 000,00 грн.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 02 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідача ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_4 46 141,08 грн страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 108 000,00 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 5 000,00 грн моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням майна та ушкодженням здоров'я. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу заподіяно матеріальну шкоду, сталася з вини ОСОБА_5, а тому останній зобов'язаний сплатити ОСОБА_4 різницю між фактичним розміром шкоди - 158 000,00 грн і страховою виплатою, яка має бути відшкодована страховою компанією ПАТ «НАСК «Оранта» - 46 141,08 грн. Стягуючи з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 завдану останньому моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, суд виходив із характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, а також ступеню тяжкості тілесних ушкоджень отриманих останнім.

У грудні 2017 року ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «Оранта» звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційними скаргами на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року, в яких просили скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, ОСОБА_5 у касаційній скарзі посилається на те, що рішення апеляційного суду ґрунтується виключно на припущеннях, на даних, зазначених в протоколі та схемі дорожньо-транспортної пригоди, які не узгоджуються між собою, а також на документах, що не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Представник ПАТ «НАСК «Оранта» у касаційній скарзі посилається на те, що висновки суду, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції є надуманими, необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався із заявою про страхове відшкодування, а також із постановою про закриття кримінального провадження до страховика - ПАТ «НАСК «Оранта».

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалами Верховного Суду від 12 та 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ПАТ «НАСК «Оранта», витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційні скарги.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, в якому просив касаційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення апеляційного суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вимогам статей 213 214 316 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 15 червня 2016 року близько 21 год. 30 хв. на вул. Галицькій у м. Бучачі Тернопільської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер 54065, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля марки «Мерседес Бенц Спрінтер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керування ОСОБА_4, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження, а водії транспортних засобів - тілесні ушкодження, зокрема позивач - легкі тілесні ушкодження.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди щодо ОСОБА_5 складений протокол про адміністративне правопорушення від 10 травня 2016 року за статтею 124 КпАП України, в якому зазначено, що останній порушив правила обгону передбачені пунктом 14.6 г Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 липня 2016 року скасовано постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 червня 2015 року, якою ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на час розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Постановою слідчого СВ Бучацького відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 25 квітня 2016 року кримінальне провадження № 1201621006000064 від 20 лютого 2016 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, яка 30 червня 2016 року скасована постановою заступника прокурора Теребовлянської місцевої прокуратури.

Постановою слідчого СВ Бучацького відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 29 липня 2016 року кримінальне провадження № 1201621006000064 від 20 лютого 2016 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди повторно закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України.

Тобто кримінальне провадження закрито у зв'язку з тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 отримав легке тілесне ушкодження, а кримінальна відповідальність за статтею 286 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді фізичної шкоди потерпілому, яка є не менш небезпечною, ніж середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 червня 2016 року про визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП скасовано постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 липня 2016 року з підстав допущення судом процесуальних порушень при вирішенні справи, що не може свідчити про відсутність вини для цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5

Постановою слідчого СВ Бучацького відділення поліції Теребовлянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області від 29 липня 2016 року про закриття кримінального провадження встановлено, що 19 лютого 2016 року близько 21 год. 30 хв. у темну пору доби, при незначних опадах ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись без пасажирів у напрямку центру міста Бучач, порушуючи пункт 14.6 г ПДР України виїхав на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону двох автомобілів, які рухались у його напрямку та допустив лобове зіткнення з автомобілем «Мерседес Бенц Спрінтер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження.

Зазначена постанова про закриття кримінального провадження сторонами не оскаржувалася, а тому є чинною.

Відповідно до статті 57, частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131 132 137 177 179 185 194 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із указаним позовом позивач посилався на те, що вина відповідача ОСОБА_5 у порушенні пункту 14.6 ПДР України встановлена та доведена під час кримінального провадження, порушеного за фактом дорожньо-транспортної пригоди, а також матеріалами фіксації дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції - протоколом огляду місця події, схемами та таблицями ілюстрацій зіткнення автомобілів, а також поясненнями свідків.

При цьому, заперечуючи свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Позивач надав докази вини ОСОБА_5 у порушенні пункту 14.6г ПДР України, який виїхавши на смугу зустрічного руху для здійснення маневру обгону допустив лобове зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_4

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» відповідно до полісу від 10 червня 2015 року.

Пунктом 2 вказано полісу визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров»ю становить 100 000,00 грн, за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн, розмір франшизи - 510,00 грн.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з проведеним ТОВ «Гарант-Асістанс» автотоварознавчим дослідженням від 14 травня 2016 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Мерседес-Бенц Спрінтер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 46 651,01 грн.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог до ПАТ НАСК «Оранта» в сумі 46141,08 грн, з урахуванням встановлених висновком автотоварознавчого дослідження матеріальних збитків, а також визначеного полісом розміру франшизи, яка не підлягає відшкодування страхувальником ( 46651,08 - 510,00).

Разом з тим відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 26 квітня 2016 року розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Мерседес Бенц Спрінтер», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 158 000,00 грн.

Встановивши вину ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та суму завданої ОСОБА_4 матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що зазначений відповідач зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) - 158 000,00 грн - 46 141,08 грн = 108 000,00 грн.

Частково задовольняючи позов про стягнення із ОСОБА_5 завданої позивачу суми моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, апеляційний суд виходив із характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, а також ступеня тяжкості отриманих ним тілесних ушкоджень.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

З огляду на викладене судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини справи та наведені докази на їх підтвердження, в результаті чого ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимог ЦПК України.

Доводи касаційних скарг про те, що рішення апеляційного суду ґрунтується виключно на припущеннях - не заслуговують на увагу, оскільки завдання цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, досягнута, спір вирішено, а переоцінка доказів, згідно із положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_5 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик