Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 753/9566/14-ц (753/15296/17)

провадження № 61-253св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство Фармацевтична фірма "Дарниця",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У травні 2014 року Приватне акціонерне товариство Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року у сумі 161 126,08 грн, яка складається із заборгованості за договором у сумі 150 801,38 грн, трьох відсотків річних у сумі 10 324,70 грн за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 20 травня 2014 року.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року позов ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року в сумі 59 985,43
грн, яка складається із заборгованості за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 55 590,03 грн, трьох відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 25 вересня 2014 року (включно) у сумі 4 395,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року у сумі 59 985,43
грн, яка складається із заборгованості за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 55 590,03 грн, трьох відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 25 вересня 2014 року (включно) у сумі 4 395,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" заборгованість за договором купівлі-продажу квартири від 06 лютого 1997 року у сумі 59 985,43
грн, яка складається із заборгованості за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 55 590,03 грн, трьох відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 06 лютого 2012 року по 25 вересня 2014 року (включно) у сумі 4 395,40 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2015 року залишено без змін.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2014 у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначив про те, що будинок АДРЕСА_1 було побудовано ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" для своїх працівників за кошти останніх.

Відповідачами станом на 30 листопада 2000 року було сплачено 12 231,51 грн в рахунок вартості квартири АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу.

08 листопада 2000 року відповідачі сплатили позивачу за тим же призначенням 29
300 грн, виконавши таким чином свої зобов'язання за договором купівлі-продажу від 06 лютого 1997 року.

Не зважаючи на зазначене, ПрАТ Фармацевтична компанія "Дарниця" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Після ухвалення Дарницьким районним судом м. Києва рішення у цій справі та набрання ним законної сили, а саме 14 серпня 2017 року відповідачам стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі на час розгляду цієї справи. Так, 14 серпня 2017 ОСОБА_5 надала ОСОБА_2 рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, яким було встановлено факт повної сплати у гривнях ОСОБА_5 вартості квартири на виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 18 лютого 1997 року, факт відсутності у договорі встановленого найменування умовної одиниці як еквівалент гривні, факт необґрунтованого посилання позивача на рішення Апеляційного суду м.

Києва від 13 лютого 2013 року. При цьому всі вказані події відносяться і до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами у цій справі.

Крім того, ОСОБА_6 також надала відповідачу рішення Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року, яким були встановлені вищенаведені обставини щодо квартири АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" та ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Також 14 серпня 2017 року ОСОБА_9 надала відповідачу постанову Верховного Суду України у цивільній справі за позовом ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_9, предметом якої є аналогічний договір купівлі-продажу аналогічної квартири в будинку АДРЕСА_1. Вказаним рішенням встановлено, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що в пункті 4 договору купівлі-продажу квартири зазначено еквівалент її вартості на день укладення договору 21 лютого 1997 року, а не на день платежу.

Оскільки всі договори купівлі-продажу квартир в будинку АДРЕСА_1 за своїм змістом є аналогічними, а встановлені факти по іншим справам є істотними для вирішення цієї справи, ОСОБА_2 просив скасувати заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця".

Також як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 посилався на науковий висновок члена науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_10.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року, залишеною без змін 10 грудня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, на які заявник посилається, як на підставу для перегляду рішення, не є нововиявленими. Обставини, встановлені рішенням судів у справах, в яких відповідачі не були учасниками, та які стосуються інших договорів купівлі-продажу квартир в будинку АДРЕСА_1, не можуть бути підставою для перегляду рішення у цій справі за нововиявленими обставинами. Науковий висновок члена науково-консультативної ради при Верховному Суді України ОСОБА_10 також не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки він є доктринальним тлумаченням норм цивільного законодавства України та УРСР, та ним не встановлені обставини, які мають значення для цієї справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що судові рішення, на які ОСОБА_2 посилався у заяві про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м.

Києва від 26 вересня 2014 року за нововиявленими обставинами як на підставу для його перегляду, стосуються кожного мешканця будинку АДРЕСА_1, хто придбав квартиру шляхом укладення договору купівлі-продажу з ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця".

Обставини помилкового трактування судами положень договору купівлі-продажу в частині його виконання були невідомі заявникам. Існувало розходження у тексті договору та умовах його виконання при сплаті коштів, що породило судові спори, які існують впродовж двадцяти років. Ця обставина входить до предмету доказування у справі та може вплинути на висновки суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м.

Києва.

05 травня 2020 року справа № 753/9566/14-ц (753/15296/17) надійшла до Верховного Суду.

ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ОСОБА_1 звернулася з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його тим, що 11 листопада 2020 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалила рішення у справі № 753/11009/19 (753/21770/14), яке є упередженим та не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/22010/14-ц.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Згідно з частиною 2 статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини 2 статті 361 ЦПК України, є те, що вони існують на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи: вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як на підставу перегляду заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 вересня 2014 року ОСОБА_2 посилався на те, що рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції в аналогічних справах за позовами ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця" до власників інших квартир в будинку АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі - продажу квартир, ухваленими після 26 вересня 2014 року (дати ухвалення оскаржуваного заочного рішення у цій справі), були встановлені певні обставини, що стали підставою для ухвалення рішень про відмову в задоволенні позовів ПрАТ Фармацевтична фірма "Дарниця".

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 802/2196/17-а, зміна правової позиції суду в інших подібних справах не вважається нововиявленими обставини, а тому вказані обставини не приймаються до уваги при розгляді цієї справи.

Таким чином, правильними є висновки судів про те, що обставини, на які посилався ОСОБА_2, не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог статті 423 ЦПК України та не є підставою для перегляду судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина 1 статті 404 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_2 належним чином не обґрунтувала клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не зазначила підстави для такої передачі, передбачені статтею 403 ЦПК України, й колегією суддів не встановлено таких підстав, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков