Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 629/4423/17

провадження № 61-40926св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

треті особи: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, Надеждівська селищна рада Лозівського району Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бровченко І. О., Бурлака І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, Надеждівська селищна рада Лозівського району Харківської області, про поновлення порушеного права.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 1988 року до грудня 1996 року вона працювала та була членом колгоспу імені Пархоменка с. Надеждівка Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

23 грудня 1996 року вона виключена з членів колгоспу, про що в трудовій книжці зроблено відповідний запис. Оскільки на час реєстрації державного акту серії ХР-20-00-000519 на право колективної власності на землю КСП ім. Пархоменко, а саме: 15 грудня 1996 року вона працювала та була членом колгоспу, її було внесено підприємством до списку громадян-членів КСП ім. Пархоменко, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю під № 25, але сертифікат не видано.

Посилаючись на викладене, просила суд поновити строк на звернення до суду та визнати за нею право на земельну частку (пай) КСП ім. Пархоменко на території Надеждівської селищної ради Лозівського району Харківської області в розмірі 9,8 умовних кадастрових гектарів земельної частки (паю) КСП ім. Пархоменка.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року у складі судді Каращука Т. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду.

Визнано за ОСОБА_1, як членом колишнього КСП ім. Пархоменка, право на земельну частку (пай) КСП ім. Пархоменка на території Надеждівської селищної ради Лозівського району Харківської області в розмірі 9,8 умовних кадастрових гектарів.

Поновлюючи позивачу строк на звернення до суду, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач є особою матеріально не забезпеченою, протягом певного часу не мала можливості отримати документ на право на земельну частку (пай) з незалежних від неї причин, а саме: хвороби, тому причину пропуску позовної давності позивачем визнав поважною. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача на отримання земельної частки (паю) порушені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку зі спливом позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернулася до суду з позовом поза межами позовної давності, поважних причин для поновлення якої не встановлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд в порушення норм процесуального права не врахував докази, які підтверджують наявність у позивача права на земельну частку (пай), та дійшов передчасного висновку про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Крім того, право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання КСП державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай) і це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, яке ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: Лозівська районна державна адміністрація Харківської області, Надеждівська селищна рада Лозівського району Харківської області, про поновлення порушеного права.

Витребувано з Лозівського міськрайонного суду Харківської області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої 22 жовтня 1988 року, ОСОБА_1 з 1988 року була членом колгоспу ім. Пархоменко. У 1992 році колгосп ім. Пархоменко було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство (далі - КСП) імені "Пархоменка" с. Надеждівка Лозівського району Харківської області. 23 грудня 1996 року ОСОБА_1 звільнена з КСП імені "Пархоменка".

Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-20-00-000519 на загальну площу 6020,8 га виданий КСП ім. Пархоменка 15 грудня 1996 року, у списках громадян-членів КСП ім. Пархоменка, що є додатком до вказаного державного акта, значиться прізвище ОСОБА_1 під № 25.

Сертифікат на право власності на земельну частку (пай) позивачу не видавався до теперішнього часу.

Відповідно до історичної довідки від 20 вересня 2017 року № 01-253, виданої Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, 27 лютого 2000 року КСП імені "Пархоменка" припинило свою діяльність.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись у листопаді 2017 року з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 просила поновити позовну давність та визнати за нею, як членом колишнього КСП ім. Пархоменка, право на земельну частку (пай) КСП ім. Пархоменка на території Надеждівської селищної ради Лозівського району Харківської області у розмірі 9,8 умовних кадастрових гектарів земельної частки (паю) по КСП ім. Пархоменка, на яку вона має право згідно з державним актом на право колективної власності на землю, виданим КСП ім. Пархоменка 15 грудня 1996 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач, починаючи з 1988 року до 23 грудня 1996 року, працювала та була членом колгоспу імені Пархоменка с.

Надеждівка Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

У списку громадян-членів КСП ім. Пархоменка, що є додатком до державного акта на право колективної власності, виданого КСП ім. Пархоменка 15 грудня 1996 року, значиться прізвище ОСОБА_1 за № 25.

Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, позивач мала право на земельну частку (пай) з дня видачі КСП імені Пархоменка державного акта на право колективної власності на землю та розпаювання земель даного КСП.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" зазначено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Абзацом 7 статті 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

За таких обставин, апеляційний суд правильно вважав, що права позивача на отримання земельної частки (паю) були порушені.

Обгрунтовуючи клопотання про поновлення позовної давності на звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з 1988 року до 23 грудня 1996 року вона працювала та була членом колгоспу імені Пархоменка. З 1999 року знаходилася у відпустці по догляду за дитиною, заробітку не мала, а тому не мала можливості отримати документ на право власності.

Оскільки спірні правовідносини виникли у 1995-1996 роках, вони регулюються положеннями Цивільного Кодексу Української РСР в редакції 1963 року (далі - ЦК УРСР, 1963 року).

Відповідно до статті 71 ЦК УРСР, 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі статтею 75 ЦК УРСР, 1963 року позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 було відомо про наявність у неї права на земельний пай ще у грудні 1996 року, а з позовом вона звернулася у листопаді 2017 року, що позивачем не заперечувалось. При цьому, вона зазначила, що з 2000 року за захистом своїх прав зверталася до органів влади, проте відповіді отримувала.

Обставини, на які позивач посилалася як на поважність причин пропуску позовної давності, не є такими, що перешкоджали протягом 20 років звернутися в установленому законом порядку за захистом своїх порушених прав.

Відповідно допункту6 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України 2004 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений статтею 50 Закону України "Про власність" і статтею 71 ЦК УРСР (діючих на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Таким чином, право на позов у позивача виникло ще у1996 році, з дня видачі КСП імені Пархоменка державного акта на право колективної власності на землю та розпаювання земель даного КСП, і станом на 2000 рік вона вже безспірно знала про порушення свого права, отже трирічний строк позовної давності минув у 2003 році, ще до набрання чинності ЦК України 2004 року.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦК УРСР, 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач звернулася до суду з позовом поза межами позовної давності, поважних причин для поновлення якої судом не встановлено, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку апеляційної інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, в їх сукупності зводяться до незгоди із рішенням апеляційного суду, невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм оцінку згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук