Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.08.2019 року у справі №263/16983/18

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 263/16983/18

провадження № 61-14316св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Крилова Лариса Юріївна, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду

м. Маріуполя Донецької області у складі судді Музики О. М. від 04 квітня

2019 року та постанову Донецького апеляційного суду у складі колегії суддів:

Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Мироненко І. П., від 18 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, посилаючись на те, що 22 травня 2018 року постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Крилової Л. Ю. (далі - державний виконавець) відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 16 травня 2018 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя, на виконання ухвали цього ж суду від 15 березня 2018 року про визнання мирової угоди, укладеної між

нею та ОСОБА_2 у межах цивільної справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Посилаючись на те, що у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 09 листопада 2018 року незаконно прийнято постанови про накладення на неї штрафу у розмірі 1 700 грн за невиконання судового рішення та відкриття у зв'язку із цим виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника, постанови

від 13 листопада 2018 року про повторне накладення штрафу на користь держави у розмірі 3 400,00 грн та відкриття у зв'язку із цим виконавчого провадження, просила визнати їх незаконними та скасувати.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 04 квітня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що накладення державним виконавцем штрафів стало наслідком невиконання ОСОБА_1 без поважних причин рішення суду, а тому оскаржувані постанови є законними й скасуванню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 червня 2019 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької областівід 04 квітня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні скарги на дії державного виконавця щодо прийняття постанов про накладення штрафу на користь держави у розмірі 3 400,00 грн та відкриття у зв'язку із цим виконавчого провадження та прийнято нову постанову, якою визнано протиправними та скасовано ці постанови. В решті ухвалу залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість накладення виконавцем штрафу у розмірі 1 700 грн відповідають вимогам закону, однак суд дійшов помилкового висновку про підставність накладення штрафу у розмірі

3 400 грн, оскільки заявник не порушувала своїх обов'язків, визначених мировою угодою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні скарги та ухвалити нове, яким скаргу в цій частині задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що з її боку не було допущено невиконання рішення суду, державним виконавцем не було встановлено поважність причин невиконання рішення суду та не було дотримано строків для повторного накладення штрафу на боржника.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 09 грудня

2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У провадженні державного виконавця Центрального ВДВС м. Маріуполя

на виконанні перебуває виконавчий лист, виданий Жовтневим районним судом м.

Маріуполя Донецької області 16 травня 2018 року про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у межах цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми.

Постановою державного виконавця від 22 травня 2018 року відкрито виконавче провадження щодо виконання вказаного вище виконавчого листа.

09 листопада 2018 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 1 700 грн за невиконання рішення суду та цього ж дня відкрито виконавче провадження щодо стягнення штрафу та накладено арешт на майно боржника.

13 листопада 2018 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 3 400 грн за невиконання рішення суду та цього ж дня відкрито виконавче провадження щодо стягнення штрафу та звернено стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника ОСОБА_4.

У справі, яка переглядається, предметом розгляду скарги є постанови державного виконавця про накладення штрафів на боржника у зв'язку із невиконанням рішення суду та відповідно відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення штрафів та накладення арешту на майно.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України

від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, накладення штрафу, про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Частиною 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду

у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі №758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19).

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив помилковий висновок, що скарга ОСОБА_1 на постанови державного виконавця щодо накладення штрафів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини 2 статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 04 квітня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 18 червня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Крилова Лариса Юріївна, на дії державного виконавця закрити.

Повідомити заявникові, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович