ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 214/5134/22

провадження № 61-11542св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 22 березня 2023 року в складі судді Попова В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року в складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив позбавити її батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з неї аліменти на дитину в розмірі не меншим 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У середині червня 2022 року, через тиждень після народження дитини, відповідач залишила дочку на нього в місті Нікополі та виїхала в невідомому напрямку, своє теперішнє місце перебування йому не повідомляє.

06 серпня 2022 року надала йому заяву про дозвіл на перетин кордону з дитиною строком на 1 рік.

Через спільних знайомих він її знайшов, вона тимчасово перебувала в місті Львові, поїхав з дитиною до неї, але вона не виявила бажання спілкуватися з ним та надала йому письмову відмову від дитини.

Наприкінці серпня 2022 року він разом з дочкою евакуювалися з міста Нікополя в місто Кривий Ріг, де зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи та перебувають на цей час. Він піклується про розвиток дочки, її виховання, утримує її.

Відповідач ніяким чином не приймає участі у вихованні, утриманні, розвитку дочки, не надає матеріальної допомоги на її утримання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 22 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Таких обставин не встановлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 22 березня 2023 року в частині відмови у стягненні аліментів скасовано, позов у цій частині задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти в розмірі частини від всіх видів її заробітку (доходу), але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, на малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття щомісячно на користь батька ОСОБА_1 , починаючи стягнення з 03 жовтня 2022 року.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо відсутності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Водночас висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні аліментів помилковий, оскільки встановлено, що малолітня дитина проживає разом з позивачем, відповідач участі в її утриманні не бере, що є підставою для стягнення з неї аліментів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року в частині відмови в задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 553/2563/15-ц, від 04 вересня 2019 року в справі № 211/559/16-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 08 квітня 2020 року в справі № 645/731/18, від 07 жовтня 2020 року в справі № 766/18182/17, від 27 січня 2021 року в справі № 398/4299/17, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 29 вересня 2021 року в справі № 459/3411/18, від 08 грудня 2021 року в справі № 311/563/20, від 26 квітня 2022 року в справі № 520/8264/19, від 13 липня 2022 року в справі № 366/2047/18, від 02 листопада 2022 року в справі № 679/1606/19, від 17 травня 2023 року в справі № 607/2631/15-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи. Зокрема не врахували, що відповідач не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, про що свідчать її особисті заяви.

Постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів у касаційному порядку не оскаржується, тому в цій частині Верховним Судом не перевіряється.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 серпня 2023 року справа № 214/5134/22 надійшла до Верховного Суду.

16 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 про визнання вимог касаційної скарги та позову.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька в актовому запису про народження дитини записані відповідно до статті 126 СК України.

ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 з 03 грудня 2019 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

06 серпня 2022 року ОСОБА_2 надала нотаріально засвідчену згоду на тимчасовий виїзд позивача з малолітньою дочкою ОСОБА_7 за кордон України до Республіки Польща та тимчасове проживання в Республіці Польща.

22 серпня 2022 року ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяті на облік як внутрішньо переміщені особи і проживають за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом від 26 вересня 2022 року, складеним в.о. директора КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» КМР.

Згідно з актом, складеним 27 вересня 2022 року головою ОСББ «Будівельник», ОСОБА_1 з 2011 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з 12 червня 2022 року з ним проживає малолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини ОСОБА_2 проживала з ними до червня 2022 року, після чого залишила дитину.

02 лютого 2023 року орган опіки та піклування виконкому Саксаганської районної у місті ради надав висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини, обґрунтовуючи тим, що вона, зі слів позивача, не бере участі у вихованні дочки, не виконує батьківських обов`язків.

15 лютого 2023 року орган опіки та піклування виконкому Інгулецької районної у місті ради також надав рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 , посилаючись на подану нею заяву від 14 грудня 2022 року, у якій вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю (батьком) конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами обставини, на які він посилався, як на підставу для задоволення позову, врахувавши, що висновки органу опіки та піклування зроблені без проведення відповідних перевірок та ґрунтуються лише на усних повідомленнях позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, та відповідно правильно відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суди не врахували, що відповідач не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки встановлено, що подана електронним шляхом до суду першої інстанції заява від імені відповідача від 14 грудня 2022 року, у якій вона не заперечує проти позову, не скріплена електронним підписом відповідача, у зв`язку з чим суди обґрунтовано не взяли її до уваги.

При цьому відповідач до суду жодного разу не з`явилася, ці обставини не підтвердила, а долучена позивачем до позовної заяви нотаріально засвідчена заява ОСОБА_2 від 06 серпня 2022 року, у якій вона надає згоду на тимчасовий виїзд позивача з дитиною за кордон, не може свідчити про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків та не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Надіслану позивачем до Верховного Суду нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 про визнання позову колегія суддів не приймає з підстав, передбачених частиною четвертою статті 206 ЦПК України, оскільки вважає, що визнання відповідачем позову в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 , 2022 року народження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 22 березня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 липня 2023 року в частині позовних вимог про позбавлення батьківських правзалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов