Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2021 року у справі №759/13778/20

Постанова

Іменем України

12 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 759/13778/20

провадження № 61-7538св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (далі -

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.

Києва", комунальне підприємство) звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нежитловимприміщенням шляхом виселення із самовільно зайнятого нежитлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок

АДРЕСА_1 належить до власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради, цей будинок знаходиться на балансі комунального підприємства відповідно до розпорядження від 06 лютого 2015 року № 58 "Про передачу за закріплення житлового і не житлового фонду за комунальнимпідприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", а також вказаний будинок закріплений

за комунальним підприємством на праві господарського віддання.

На підставі договору оренди від 08 квітня 2019 року № 956 Головне управління Національної поліції в м. Києві (далі - ГУНП у м. Києві) орендує нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 площею 47,70 кв. м.

Також за цією адресою наявне ще одне нежитлове приміщення площею

72,70 кв. м, яке згідно з документами вільне і може бути передане в оренду.

Однак під час обстеження у червні 2020 року нежитлових приміщень у будинку

АДРЕСА_1 було встановлено, що відповідач, слідчий Святошинського районного управління ГУНП у м. Києві, самовільно зайняв нежитлове приміщення загальною площею 72,30 кв. м, що знаходиться

на першому поверсі будинку на АДРЕСА_1.

Відповідачу неодноразово пропонувалось добровільно звільнити вказане нежитлове приміщення, проте останній не реагує, приміщення не звільняє,

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.

Києва" просив суд усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 із самовільно зайнятого нежитлового приміщення загальною площею 72,30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року

у задоволенні позовних вимог КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався

на недоведеність вказаних позовних вимог.

Суд першої інстанції вказав, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх доводів про те, що відповідач дійсно користується зазначеним нежитловим приміщенням, а надані акти складені та підписані працівниками

КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.

Києва" без зазначення свідків, які б підтвердили вказані в них обставини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позову. Усунено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення ОСОБА_1 з нежитлового приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 (1 поверх) загальною площею 72,30 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог. Вважав,

що наданий суду акт обстеження нежитлового приміщення підписаний членами комісії, які є посадовими особами, та завірений печаткою позивача, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач не надав належних

та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог є помилковим.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду

від 08 квітня 2021 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року.

Вказує, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги акт обстеження нежитлового приміщення загальною площею 72,30 кв. м як доказ того, що саме він, ОСОБА_1, користується цим приміщенням. Зазначає,

що власником спірного нежитлового приміщення є територіальна громада

м. Києва і матеріали справи не містять відомостей про те, що це приміщення передавалось на баланс позивачу. Отже, суд захистив право позивача, яке

у нього не виникло.

ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,

та зазначає, що судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постановах Верховного Суду від 28 травня 2018 року у справі № 914/2182/17, від 26 травня 2020 року у справі № 911/2968/17, від 29 березня 2018 року у справі № 918/217/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 904/2061/18, від 05 листопада 2019 року у справі № 926/746/19, від 13 квітня 2021 року у справі № 922/1541/20.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" зазначає, що спірне нежитлове приміщення закріплене за комунальним підприємством на праві господарського відання як за суб'єктом підприємництва, комунальне підприємство здійснює контроль за його використанням та збереженням. До захисту права господарського відання застосовуються положення закону, що регулюють захист права власності. Отже, позивач скористався своїм правом на захист права розпорядження майном, яке йому передано на праві господарського відання. Обставини незаконно використання відповідачем спірного приміщення вважає доведеними належним чином.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/13778/20, витребувано справу зі Святошинського районного суду м.

Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встанови, що будинок АДРЕСА_1 належить

до власності територіальної громади м. Києва, від імені якої виступає Київська міська рада, та знаходиться на балансі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відповідно

до розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58 "Про передачу та закріплення житлового

і нежитлового фонду за Комунальним підприємством "Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".

Відповідно до розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 29 квітня 2016 року № 260 "Про внесення змін

до розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58" уповноважено КП "Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у разі виявлення нераціонального використання майна, закріпленого

за підприємством на праві господарського відання, вживати заходів, передбачених законодавством України, щодо використання майна, в тому числі звертатись до суду з відповідними позовами.

На підставі договору про передачу майна територіальної громади м. Києва

в оренду від 08 квітня 2019 року Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація (орендодавець) передала в оренду ГУНП в м. Києві (орендар), підприємство - балансоутримувач КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 47,7 кв. м, яке знаходиться

за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення поліцейських станцій для забезпечення роботи дільничних офіцерів поліції.

24 грудня 2019 року КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" надіслало на адресу орендаря ГУ НП

у м. Києві лист № 107/56-2712, в якому просило вирішити питання щодо звільнення співробітником управління поліції приміщення площею 72,7 кв. м або вжити заходи щодо набуття правової підстави для використання цього приміщення в порядку, встановленому законом.

Відповідно до акта обстеження нежитлових приміщень за адресою:

АДРЕСА_1 на першому поверсі 5-поверхової будівлі площею 72,7 кв. м від 25 червня 2020 року, складеного комісією КП "Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у складі начальника відділу майна ОСОБА_2, начальника відділу оренди ОСОБА_3, провідного бухгалтера ОСОБА_4, виявлено, що це приміщення займає дільничний інспектор поліції ОСОБА_1

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами 1 , 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з негаторним позовом, КП "Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" посилаючись на те, що відповідач неправомірно користується нежитловим приміщенням площею 72,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, розташованим на 1 поверсі 5-поверхової будівлі, чим чинить територіальній громаді перешкоди в користуванні та володінні майном, просить такі перешкоди усунути шляхом його виселення зі спірного приміщення.

Статями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, вселення, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Визначальним для захисту порушеного права на підставі цієї норми права

є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Частинами 1 -3 статті 78 ГК України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених Частинами 1 -3 статті 78 ГК України та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності

і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Частина 2 статті 135 ГК України встановлює, що власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію

їх органів управління, порядок прийняття ними рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах господарської організації, а також здійснювати безпосередньо або через уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження щодо заснованої організації та припиняти її діяльність відповідно до Частина 2 статті 135 ГК України

та інших законів.

Згідно з частинами 1 , 2 , 4 статті 136 цього ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених частинами 1 , 2 , 4 статті 136 цього ГК України та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись

в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Так, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" створене з метою збереження, ефективного управління, належного утримання об'єктів житлового та нежитлового фонду,

що перебувають у власності територіальної громади міста Києва та закріплені

за підприємством.

Згідно з розпорядженнями Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58,20 квітня 2016 року за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" закріплено житловий та нежитловий фонд Святошинського району м. Києва згідно з додатками, у тому числі й будинок АДРЕСА_1. Уповноважено КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" у разі виявлення нераціонального використання майна звертатись до суду за захистом відповідних прав.

Отже, відповідно до статті 136 ГК України Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація як власник майна - будинку АДРЕСА_1, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган - КП "Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" як через орган, за яким це майно закріплено на праві господарського відання.

Таким чином, висновок апеляційного суду про задоволення позову

є правильним, а доводи касаційної скарги про те, що у позивача не виникло право на подання негаторного позову про усунення перешкод у користуванні, оскільки він не володіє належним обсягом прав власника спірного нежитлового приміщення відхиляються як безпідставні.

Суд також відхиляє доводи відповідача про недоведеність того, що саме він користується цим приміщенням, адже те, що відповідач оскаржує рішення апеляційного суду та стверджує, що у позивача не виникло право на захист порушених прав і зобов'язання усунути перешкоди у користуванні, саме по собі свідчить про те, що відповідач має певний інтерес до спірного приміщення.

Оцінка доводів щодо неправомірності складання акта про обстеження нежитлового приміщення не входить до компетенції касаційного суду. Апеляційний суд визнав цей акт належним доказом і переоцінка цього доказу

з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України, неможлива.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів,

що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська