Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 755/8776/18

провадження № 61-4841св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Наливайківська сільська рада Макарівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гавриленко Алла Миколаївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Наливайківська сільська рада Макарівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Гавриленко А. М., про визнання заповіту недійсним.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 09 червня 2016 року ОСОБА_4, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, склав на її ім'я заповіт, посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Т. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-684, за яким заповів їй все своє майно, яке буде належати йому на день смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриленко А. М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, однак приватний нотаріус повідомила їй, що існує ще один заповіт від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2, який посвідчений Наливайківською сільською радою Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 22.

Вважала, що ОСОБА_4 такого заповіту не складав, що свідчить про підроблення підпису у заповіті.

Заповідач повідомляв їй, що ОСОБА_2, яка є його племінницею, не допомагала йому матеріально і не доглядала за ним, тому дуже дивним є факт складення заповіту на її ім'я.

29 травня 2017 року спадкодавець ОСОБА_4 був на кладовищі, розташованому в Броварському районі в селі Літки у своєї дружини (на той час минув рік з дня її смерті), а тому він не міг скласти та підписати заповіт на ім'я ОСОБА_2 29 травня 2017 року в Наливайківській сільські раді Київської області.

Стверджувала, що оспорюваний заповіт від 29 травня 2017 року було зареєстровано в Спадковому реєстрі лише 20 листопада 2017 року, в той час як згідно з Порядку реєстрації заповітів останній мав бути внесений до Спадкового реєстру в день вчинення відповідної нотаріальної дії.

З огляду на вказане вважала, що складання оспорюваного заповіту не відповідало дійсній волі спадкодавця, а тому на підставі частини 3 статті 203, статей 215, 1257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, посвідчений 29 травня 2017 року Наливайківською сільською радою Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 22, за яким ОСОБА_4 заповів усе своє майно ОСОБА_2.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що оспорюваний заповіт було посвідчено уповноваженою особою, а саме секретарем Наливайківської сільської ради у приміщенні сільської ради; заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та змісту, зокрема, містить час та місце його посвідчення; заповіт було прочитано вголос, про що зазначено заповідачем, та підписано особисто заповідачем, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, проведеної в межах розгляду даної справи. При цьому, позивачка не надала жодних належних доказів на підтвердження того, що волевиявлення заповідача під час посвідчення заповіту не було вільним і не відповідало його волі. Порушення посадовими особами органів місцевого самоврядування строку внесення відомостей щодо посвідченого заповіту до Спадкового реєстру не свідчить про те, що волевиявлення заповідача під час посвідчення заповіту не було вільним і не відповідало його волі. Вказана обставина не є визначеною законом підставою для визнання вказаного заповіту недійсним.

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скарги

У березні 2020 року до Верховного Суду від представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга, в якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, передати справу на новий розгляд.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:

- відповідне рішення Наливайківської сільської ради про уповноваження секретаря сільської ради Головченко О. М. щодо вчинення нотаріальних дій в матеріалах справи відсутнє та взагалі не розглядалось. Тому висновок судів про те, що заповіт посвідчений повноважною особою, є помилковим та ґрунтується на припущеннях;

- відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що на момент посвідчення оспорюваного заповіту в даному населеному пункті не було нотаріуса, як це передбачено статтею 1251 ЦК України;

- приймаючи до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи від 18 листопада 2019 року № 18922/18923/19-32, суди не надали йому належної правової оцінки на предмет його відповідності вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, з огляду на те, щоексперт не дослідив усіх матеріалів даної справи, не провів їх порівняльний аналіз в обґрунтування підпису ОСОБА_4 по підпису в заповіті від 29 червня

2016 року, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-684, та копіям приєднаним до справи, не витребував оригінали, що є грубим порушенням проведення почеркознавчої експертизи. Суд першої інстанції безпідставно не призначив додаткову експертизу за його клопотанням;

- враховуючи маршрут, відстань та час відправлення маршрутного таксі, заповідач фізично не міг прибути в село Наливайківка, саме о 08:30 для складення заповіту 29 травня 2017 року;

- усупереч нормам процесуального права суди за її клопотанням не допитали ОСОБА_5 в якості свідка.

Зміст відзиву

У квітні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог. У судах першої та апеляційної інстанцій представник позивачки не посилався як на підставу для визнання заповіту недійсним на те, що в селі Наливайківка є нотаріус, у зв'язку з чим заповідач не мав звертатися до Наливайківської сільської ради для посвідчення заповіту, а тому на стадії касаційного перегляду такі посилання не можуть бути прийнятими. Висновок експертизи, врахований судами попередніх інстанцій, є належним доказом, оскільки відповідає усім вимогам чинного законодавства.

Аргумент касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 не міг бути присутнім о 8:30 год у Наливайківській сільській раді, спростовується матеріалами справи. Суди правильно відмовили у допиті свідка ОСОБА_5, оскільки він є чоловіком позивачки, тобто заінтересованою у розгляді справи особою.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справу призначено досудового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п'яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 березня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України. Заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не надали належної правової оцінки висновку судово-почеркознавчої експертизи та показам свідка ОСОБА_6; необґрунтовано відхилили неодноразові клопотання представника позивача щодо призначення додаткової або ж повторної експертизи та клопотання про допит свідка

ОСОБА_5; необґрунтовано не взяли до уваги та не дали належної правової оцінки запереченням позивача; не надали належної правової оцінки процесу посвідчення оспорюваного заповіту; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 29 червня 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Т.

В., зареєстрований в реєстрі за № 1-684, яким заповів усе своє майно ОСОБА_1

29 травня 2017 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області Головченко О. М., зареєстрований в реєстрі за № 22, за яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповів своїй племінниці ОСОБА_2. Заповіт містить особистий підпис заповідача: "заповіт прочитано мною вголос та підписаний особисто". Заповіт внесено до журналу реєстрації нотаріальних дій 29 травня 2017 року, де міститься підпис заповідача. Заповіт зареєстровано 20 листопада 2017 року о 15:10 Філією міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

07 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Гавриленко А. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_4 на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1-684, у зв'язку з чим нотаріусом заведено спадкову справу № 22/2017.

10 листопада 2017 року ОСОБА_2 складено заяву до Компетентних органів України до усіх компетентних органів, яких це стосується за належністю (або за місцем потреби), до компетентних органів нотаріату, приватному нотаріуса Гавриленко А.

М., посвідчену приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Лисенко Л. В, зареєстровану в реєстрі за № 1130, відповідно до якої ОСОБА_2 приймає спадщину після свого дядька ОСОБА_4 на підставі заповіту, посвідченого 29 травня

2017 року секретарем Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області Головченко О. М., зареєстрованого в реєстрі за № 22.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експертів поставлено питання, чи виконано підпис ОСОБА_4 чи іншою особою у заповіті від 29 травня 2017 року, який посвідчений Наливайківською сільською радою Макарівського району Київської області, зареєстрований в реєстрі № 22; чи виконано підпис ОСОБА_4, чи іншою особою у журналі реєстрації нотаріальних дій Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області, попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.

За результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи експерти склали висновок від 18 листопада 2019 року № 18922/18923/19-32, у якому зробили категоричний висновок про те, що підписи у заповіті від 29 травня

2017 року та у журналі реєстрації нотаріальних дій Наливайківської сільської ради Макарівського району Київської області під № 22 за 2017 рік виконані ОСОБА_4.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина 1 та 2 статті 1257 ЦК України).

У частині 2 статті 1247 ЦК України передбачено, що заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частині 2 статті 1247 ЦК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Зважаючи на те, що заповіт ОСОБА_4, посвідчений 29 травня 2017 року Наливайківською сільською радою Київської області, за яким він усе своє майно заповів ОСОБА_2, складений з дотримання вимог закону, підписаний особисто заповідачем, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а позивачем не доведено наявність підстав для визнання заповіту недійсним, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, відмовивши у призначенні додаткової судової почеркознавчої експертизи.

У частині 1 статті 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Установивши, що висновок судово-почеркознавчої експертизи відповідає усім вимогам чинного законодавства, містить повну та достатню відповідь на поставлені судом питання, зокрема, стосовно належності підпису ОСОБА_4 на оспорюваному заповіті, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій разом з іншими наявними у справі доказами оцінили цей висновок з урахуванням положень статті 89 ЦПК України. Суди зазначили, що позивачка не навела підстав для проведення додаткової експертизи.

Крім того, необґрунтованими є посилання в касаційній скарзі на те, що заповіт посвідчений неповноважною особою - секретаремНаливайківської сільської ради Головченко О. М., оскільки матеріали справи не містять відповідного рішення сільради про уповноваження цієї особи щодо вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Як свідчить аналіз позовної заяви, оспорюючи дійсність заповіту від 29 травня 2017 року, позивачка не посилалася як на підставу своїх вимог на те, що секретар Наливайківської сільської ради Головченко О. М. не мав повноважень посвідчувати означений заповіт, а тому вищевказані твердження позивачки не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення Наливайківською сільською радою порядку реєстрації оспорюваного заповіту, а саме те, що заповіт не був зареєстрований у Спадковому реєстрі у день його складення.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом чи іншими посадовими, службовими особами, визначеними у частини 1 статті 13 ЦПК України. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частини 3 та 4 статті 1247 ЦК України).

Тлумачення норм цивільного законодавства свідчить, що несвоєчасне здійснення державної реєстрації посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для оспорюваності заповіту.

Несвоєчасне подання 20 листопада 2017 року (вже після смерті заповідача) посадовою особою органу місцевого самоврядування реєстратору - Філії міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи" заяви про реєстрацію заповіту ОСОБА_4 у Спадковому реєстрі є порушенням, допущеним секретарем сільської ради, яке не впливає на волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження власним майном, а лише свідчить про недобросовісне виконанням секретарем сільської ради своїх обов'язків щодо вчинення нотаріальних дій та не є підставою для оспорюваності заповіту.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Перевіривши доводи касаційної скарги в межах підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення та постанови судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук