Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 641/1685/22

провадження № 61-14447св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткачуком Володимиром Васильовичем, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2023 року у складі судді Ященко С. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ткачук В. В., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбу недійсним.

Позов обґрунтований тим, що09 жовтня 2021 року між її сином - ОСОБА_3 і відповідачкою укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_4, захищаючи Україну, ОСОБА_3 загинув.

Вважає, що цей шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 є фіктивним.

До укладення шлюбу її син з відповідачкою були знайомі близько двох місяців, познайомилися на сайті знайомств в мережі Інтернет. Весь цей час вони спілкувалися лише онлайн у соціальних мережах або телефоном і бачилися всього декілька днів (близько тижня), коли ОСОБА_3 приїздив у м. Харків, де проживала відповідачка.

Після укладення шлюбу її син з дружиною перебував разом лише три доби, після чого поїхав до м. Маріуполя, де проходив військову службу. Переїжджати з Харкова до Маріуполя відповідачка не бажала.

Через місяць після укладення шлюбу син повідомив їй, що стосунки з відповідачкою не складаються, цей шлюб був помилкою. Її син підозрював, що дружина має стосунки з іншим чоловіком.

У грудні 2021 року ОСОБА_3 приїздив до м. Харкова, щоб з`ясувати стосунки з дружиною, але це не мало позитивного результату, тому він висловив бажання розірвати шлюб.

У зв`язку з особливостями несення військової служби ОСОБА_3 не мав можливості займатися процедурою розірвання шлюбу, тому попросив дружину вирішити це питання, однак вона цього не зробила.

За час шлюбу подружжя не мало і не планувало дітей, не набуло будь-якого спільного майна, не мало спільного бюджету, взаємних зобов`язань, спільного побуту, оскільки проживали окремо один від одного. Відповідачка жодного разу не приїздила навідати свого чоловіка, навіть коли він хворів і перебував у шпиталі, вона не турбувалася про нього, не підтримувала морально чи матеріально.

Відповідачка не відвідувала м. Житомир та Житомирську область, де проживав ОСОБА_3 , ніколи не виявляла бажання знайомитись чи спілкуватись з його родичами та друзями. Подружжя не розголошувало інформацію про укладення шлюбу публічно, не було святкування весілля чи будь-яких інших традиційних церемоній, не має спільних фото чи публікацій у соціальних мережах.

Відповідачка схилила її сина до укладення шлюбу з особистих корисливих мотивів, оскільки тій стало відомо, що дядько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 пообіцяв подарувати племіннику квартиру у м. Харкові, коли той одружиться.

Оскільки син позивачки був військовослужбовцем і учасником бойових дій, то він мав певні соціальні пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», якими має намір скористатися відповідачка.

Про смерть ОСОБА_3 відповідачка дізналася випадково із соціальних мереж, його долею, питаннями поховання, встановлення факту смерті відповідачка не цікавиться. Водночас у телефонній розмові і в листуванні в додатку «Viber» з представником позивача повідомила, що вона претендує на грошову виплату, яка надається членам сім`ї загиблого військовослужбовця, що підтверджує корисливі наміри ОСОБА_2 .

Факт існування вказаного шлюбу порушує її права як матері загиблого військовослужбовця, оскільки укладання фіктивного шлюб суперечить моральним засадам суспільства і самому поняттю сім`я. Відповідачка порушує її майнові права, зокрема, право на спадкування належного її загиблому сину майна, оскільки претендує на спадщину та на державну грошову допомогу, яка виплачується членам сімей загиблих військовослужбовців.

Просила визнати недійсним у зв`язку з фіктивністю шлюб, укладений 09 жовтня 2021 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , зареєстрований Новобаварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова), актовий запис № 524.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2023 року, залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, в позові відмовлено.

Суди керувались тим, що позивачка не довела належними та допустимими доказами той факт, що ОСОБА_3 і ОСОБА_6 уклали фіктивний шлюб без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Ткачука В .В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, просила їх скасувати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц, провадження № 61-33645св18, від 24 червня 2019 року у справі № 760/15645/15-ц, провадження № 61-21104св18.

Суди не взяли до уваги клопотання позивачки від 24 квітня 2023 року про долучення доказів, а саме копії електронного листування ОСОБА_3 .

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи позивачки не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

На час укладення шлюбу у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був намір створити сім`ю та набути права і обов`язки подружжя, які вони реалізовували як сім`я до його смерті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 12).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серія НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_8 є ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Згідно з копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27 листопада 2003 року ОСОБА_8 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб від 09 жовтня 2021 року ОСОБА_3 і ОСОБА_8 уклали шлюб у Новобаварському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 524 (т. 1, а. с. 14).

Згідно з копією повідомлення про смерть від 04 травня 2022 року № 202, складеного ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 13).

Відповідно до копії довідки від 27 травня 2022 року, виданої Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_3 зареєстрований та проживав на АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 15).

Згідно з копією довідки військової частини (далі - ВЧ) НОМЕР_3 від 15 липня 2022 року № 1066 у розділі «сімейний стан» особової справи ОСОБА_3 зазначені відомості про батьків (т. 1, а. с. 22).

Відповідно до копієї довідки ВЧ НОМЕР_3 від 02 серпня 2022 року громадянка ОСОБА_2 не зверталась до військової частини щодо надання інформації про загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 24).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 липня 2022 року у справі № 296/4267/22, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26 липня 2022 року, за заявою ОСОБА_1 встановлено факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Маріуполі Донецької області (т. 1, а. с. 26-30).

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Спірні правовідносини виникли між сторонами щодо оспорення шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , який є сином позивачки та загинув, перебуваючи у шлюбі, з підстав його фіктивності.

У частині першій статті 1 СК України визначено засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка (частина перша статті 24 СК України).

Відповідно до статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.

Сімейний союз жінки та чоловіка після реєстрації шлюбу породжує певні правовідносини між подружжям, породжує взаємні права і обов`язки. Виникають особисті немайнові та майнові відносини, наявність певних прав і обов`язків подружжя для забезпечення і реалізації прав членів сім`ї.

Згідно з частиною другою статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Під час розгляду справ про визнання шлюбу недійсним судам необхідно мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частина друга статті 41 СК України).

У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме з речей неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/2337/16-ц, на яку посилається заявниця.

Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 761/11845/19, провадження № 61-10406св20.

Відповідно до статті 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність, якої обмежена.

Звертаючись до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним позивачка посилалася на те, що відповідачка мала на меті корисливі мотиви, після загибелі її сина претендує на виплату, як дружині загиблого військовослужбовця, а її син шкодував про укладення шлюб та бажав його розірвати.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що посилання позивачки на те, що відповідачка, яка проживає у місті Харкові, не приїздила у рідне село її чоловіка, не спілкувалась з його родиною, не поїхала з ним до місця служби у м. Маріуполі, не може вказувати про намір створення фіктивної сім`ї.

Відмовивши у позові, суди надали оцінку доказам у справі, врахували добровільність реєстрації ОСОБА_3 і ОСОБА_8 шлюбу, намір створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, неподання належних та допустимих доказів фіктивності шлюбу та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Тривале непроживання подружжя у зв`язку із роботою, зокрема у цій справі пов`язане із проходження військової служби ОСОБА_3 , не вказує на фіктивність укладеного шлюбу.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі № 295/472/18, провадження № 61-11734св20.

Посилання позивачки на бажання ОСОБА_3 припинити сімейні стосунки та розлучитись з відповідачкою є підставою для розірвання шлюбу, а не для визнання його недійсним. Фіктивність шлюбу оцінюється з урахуванням наміру на момент його укладання, а не поведінки подружжя під час перебування у шлюбі.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що метою укладення шлюбу для ОСОБА_2 є отримання матеріальної вигоди, а саме виплати як дружині загиблого військовослужбовця, є безпідставними, оскільки на час укладення шлюбу підстав для таких виплат не існувало.

Посилання заявниці на те, що ОСОБА_2 мала корисливі мотиви для укладення шлюбу, оскільки їй було відомо, що ОСОБА_5 обіцяв подарувати ОСОБА_3 квартиру у м. Харкові, коли той одружиться, є особистою думкою позивачки, що не підтверджена матеріалами справи та не є підставою для визнання шлюбу фіктивним.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги письмові показання свідків, оскільки такого порядку надання показань свідків цивільне процесуальне законодавство України не передбачає. Надання до суду письмових показань свідків не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на поставлення питань свідкам щодо обставин справи.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 200/17947/16-ц, провадження № 61-11275св19, від 24 травня 2023 року у справі № 638/19591/19, провадження № 61-12528св22, від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21, провадження № 61-6134св23, від 21 червня 2024 року у справі № 761/33029/19, провадження № 61-6573св22.

Щодо доводів касаційної скарги, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, подані разом із клопотанням про їх долучення, а саме електронну переписку ОСОБА_3 , Верховний Суд зазначає таке.

Посилання особи, яка подала касаційну скаргу, лише на сам факт того, що якийсь додатковий документ, поданий учасником, окремо не згадується у судовому рішенні, не є беззаперечним доказом неналежного вивчення судом обставин справи. Має бути доведений факт того, що суд не врахував обставини, які мають значення для вирішення спору, або врахував їх неналежним чином. При цьому суд не зобов`язаний давати пояснення своїх висновків буквально за кожним доводом, який заявив учасник справи, а може висловлювати узагальнені висновки, які передбачають врахування одночасно декількох доводів учасників справи (Велика Палата Верховного Суду 20 квітня 2022 року справа № 310/10621/18, провадження № 14-192цс21).

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21, провадження N 12-8гс23).

Оскільки електронне листування, на яке посилається заявниця у касаційній скарзі, не дає можливості встановити авторів цього листування, тому вказаний доказ не може бути належним та допустимим.

Хоча суди прямо не згадують у тексті судових рішень про електронне листування як неналежний та недопустимий доказ, проте, дослідивши і надавши оцінку всім доказам у сукупності, виснували, що позивачка не надала належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження фіктивності шлюбу.

Зазначивши про обов`язок позивачки у передбаченому статтею 81 ЦПК України порядку довести обставини, на які вона посилалась в обґрунтування своїх вимог, та встановивши, що вона не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження недійсності шлюбу, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення її позову за недоведеністю.

Посилання заявниці на висновки, викладені у постанові Верховного Суду, від 24 червня 2019 року у справі № 760/15645/15-ц, провадження № 61-21104св18, є безпідставними, оскільки у цій справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи, що переглядається, інші підстави позову та матеріально-правове регулювання спірних відносин. А доводи ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та оцінки доказів.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ткачуком Володимиром Васильовичем, залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 травня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська