Постанова

Іменем України

22 червня 2022 року

м. Київ

справа № 373/546/21

провадження № 61-19989 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Переяславська міська рада Київської області,

третя особа - комунальне підприємство «Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. 0.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Переяславської міської ради Київської області, третя особа - комунальне підприємство «Переяславське виробниче управління комунального господарства Переяславської міської ради», про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 18 лютого 2021 року близько 10 години 45 хвилин на вулиці Героїв Дніпра, 32 у місті Переяславі Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю належного йому автомобіля марки «Jеер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням та автомобіля марки «ЛАЗ-695Н», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої його транспортний засіб отримав механічні ушкодження.

На місце ДТП були викликані працівники поліції, які склали схему ДТП, протоколи огляду транспортних засобів, а також протоколи про адміністративні правопорушення на обох водіїв.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року у справі № 373/265/21 провадження

у справі про притягнення його та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю

в їх діях складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП). При розгляді вказаної справи судом були досліджені матеріали, переглянуто запис відеореєстратора та встановлено,

що причиною ДТП стало недотримання відповідною службою пунктів 5.1, 5.2, 5.16 Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14 лютого 2012 року № 54 (далі - Технічні правила ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів).

Пошкодження його транспортного засобу відбулося на проїзній частині вулиці Героїв Дніпра у місті Переяславі Київської області, яка знаходиться

у відданні органу місцевого самоврядування і є комунальною власністю (стаття 17 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 30 березня 2021 року № 15/07.03.21 вартість матеріального збитку у результаті пошкодження автомобіля «Jеер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 52 710,54 грн. Послуги з визначення матеріального збитку становлять

2 700,00 грн, які також підлягають відшкодуванню.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з Переяславської міської ради Київської області на його користь майнову шкоду у розмірі 55 410,54 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року у складі судді Реви О. І. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Переяславської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 55 410,54 грн та судові витрати

у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шкоду позивачу заподіяно внаслідок незадовільного дорожнього покриття, яке було вкрите кригою та рихлим снігом, та є наслідком неналежного утримання вулично-шляхової мережі Переяславською міською радою Київської області,

у віданні якої вона знаходиться.

При цьому суд зазначив, що збитки, заподіяні внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, мають бути відшкодовані власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Судом ураховано те, що дії позивача та іншого водія, як учасників ДТП,

не містять складу адміністративного правопорушення. Навпаки, шкода завдана обом транспортним засобам у результаті незадовільного утримання дороги, що встановлено постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року у справі

№ 373/265/21 (частина шоста статті 82 ЦПК України). Відповідачем зазначені обставини не спростовано.

Судом першої інстанції враховано відповідну судову практику Верховного суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу Переяславської міської ради Київської області задоволено. Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин,

на які він посилався у позовній заяві, зокрема, що саме неправомірні дії відповідача стали причиною ДТП, а також не довів причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою йому шкодою. Вважав висновок суду першої інстанції передчасним.

При цьому суд указав, що наявність вини відповідача у ДТП, яка сталася через неналежне утримання вулиці, може бути підтверджено виключно висновком дорожньо-технічної та авто-технічної експертизи, яка у даній справі судом не призначалася, як і не роз`яснювалося учасникам справи право заявити таке клопотання. Натомість, позивач надав лише копію постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року у справі № 373/265/21.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає те, що апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, касаційна скарга подана на судове рішення у справі, яка в силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, яка є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Витребувано цивільну справу № 373/546/21 із Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року.

Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів.

Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року справу призначено

до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом

не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних справах, не надано належної оцінки його доводам і доказам, зокрема, звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 30 березня 2021 року

№ 15/07.03.21 та відеозапису з відеореєстратора, на якому зафіксовано обставини ДТП. Саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Заперечує позицію апеляційного суду, що належним і допустимим доказом у цій справі має бути лише висновок дорожньо-технічної та авто-технічної експертизи.

Наголошує на тому, що апеляційними судами в аналогічних справах

№ 752/13076/18 та № 564/2153/20 ухвалені постанови з протилежними правовими висновками, прийнятими у даній справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від Переяславської міської ради Київської області,

у якому вказується, що доводи касаційної скарги є безпідставними

та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Jеер Grand Cherоkee», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а. с. 8).

18 лютого 2021 року близько 10 години 45 хвилин на вулиці Героїв

Дніпра, 32 у місті Переяславі Київської області сталася ДТП за участю ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Jeep», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки «ЛАЗ-695Н», реєстраційний номер НОМЕР_2 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

На місце ДТП були викликані працівники патрульної поліції, які зафіксували обставини ДТП та склали відносно водіїв протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 124 КУпАП про порушення пункту 13.3 Правил дорожнього руху України.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року у справі № 373/265/21 провадження

у справі про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за статтею

124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП) (а. с. 12).

При вивченні протоколів огляду транспортних засобів та схем ДТП,

з урахуванням розташування транспортних засобів, відсутності відображення гальмівного шляху судом встановлено, що механічні пошкодження на транспортних засобах, ураховуючи їх характер

та локалізацію, виникли саме при обставинах на які вказують

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: наявність криги, якою було вкрито дорожнє покриття. Зазначене також підтверджується записом відеореєстратора з фіксацією обставин ДТП, яке було переглянуто

в судовому засіданні.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку від 30 березня 2021 року № 15/07.03.21 вартість матеріального збитку у результаті пошкодження автомобіля «Jеер Grand Cherоkee», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , складає 52 710,54 грн (а. с. 13-38). Послуги з визначення матеріального збитку становлять 2 700,00 грн (а. с. 39).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті З ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу;

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої

або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права

і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,

що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання

про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16

ЦК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків

в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (стаття 1166 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями

чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе,

що шкоди завдано не з її вини.

При цьому відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності усіх підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою

та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча

б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення,

не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

На позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди

(постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, яка виразилася б у його бездіяльності як уповноваженого органу щодо утримання у належному стані автомобільної дороги, результату такої поведінки, а також причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та завданою йому шкодою.

Апеляційний суд також указав, що наявність вини відповідача у ДТП, яка сталася через неналежне утримання вулиці, може бути підтверджено лише висновком дорожньо-технічної та авто-технічної експертизи.

Колегія суддів уважає такі висновки апеляційного суду помилковими.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено,

що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях (стаття 5 Закону України «Про автомобільні дороги»).

За змістом статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право

на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю, а згідно зі статтею 17 цього Закону управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан,

у порядку, визначеному законом.

Тлумачення норм Закону України «Про дорожній рух», Закону України

«Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України

від 30 березня 1994 року № 198 (із змінами та доповненнями) дозволяє дійти висновку, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду

від 16 квітня 2020 року у справі № 904/5489/18).

Верховний Суд зазначає, що відповідач, Переяславська міська рада Київської області, ні у відзиві на позовну заяву (а.с. 47-53), ні в апеляційній скарзі (а.с. 83-90), ні в запереченнях на відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу (а.с. 102-104), ні в запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 жодного разу не заперечила, що вона є неналежним відповідачем. Заперечувала лише факт доведення позивачем завданої йому шкоди та наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності за шкоду, що позивачем і районним судом спростовано.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12,

81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом першої інстанції, пошкодження належного позивачеві автомобіля відбулося на вулиці Героїв Дніпра у місті Переяславі Київської області, а саме на проїзній частині вулиці, а отже, відповідальним

за управління та розвиток вулиці є орган місцевого самоврядування (Переяславська міська рада Київської області).

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2021 року у справі № 373/265/21 провадження

у справі про притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частини першої статті 247 КУпАП) (а. с. 12).

При вивченні протоколів огляду транспортних засобів та схем ДТП,

з урахуванням розташування транспортних засобів, відсутності відображення гальмівного шляху судом встановлено, що механічні пошкодження на транспортних засобах, ураховуючи їх характер

та локалізацію, виникли саме при обставинах на які вказують

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: наявність криги, якою було вкрито дорожнє покриття. На переконання суду причиною даної ДТП стало недотримання відповідною службою пунктів 5.1, 5.2, 5.16 Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів.

За змістом частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили,

є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій

чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише

в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вказані обставини також підтверджуються записом відеореєстратора з фіксацією обставин ДТП, яке було переглянуто в судовому засіданні, зокрема, вбачається прямолінійність руху обох транспортних засобів у межах своєї смуги

та занос у ліву сторону автомобіля ОСОБА_2 під час виконання маневру заїзду в карман автобусної зупинки.

Відповідачем зазначені обставини не спростовано.

Суди врахували та надали наявним у справі доказам (постанові Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 05 березня

2021 року та запису з відеореєстратора) відповідну правову оцінку, однак дійшли до протилежних висновків за результатами розгляду справи.

Апеляційний суд, указавши, що наявність вини відповідача у ДТП, яка сталася через неналежне утримання вулиці, може бути підтверджено виключно висновком дорожньо-технічної та авто-технічної експертизи, яка

у даній справі судом не призначалася, надав неправильну оцінку наявним

у матеріалах справи доказам в їх сукупності, внаслідок чого порушив норми статей 76 78 89 ЦПК України про належність й допустимість доказів

та їх правову оцінку, та дійшов помилкового висновку про відмову

в задоволенні позову ОСОБА_1 за недоведеності останнім наявності

у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.

При цьому, якщо й потрібен був висновок відповідної експертизи, то про її призначення мав би просити саме відповідач, спростовуючи презумпцію завдавача шкоди. Відповідач такого клопотання не заявляв.

Оскільки майну позивача завдано шкоду внаслідок неналежного виконання Переяславською міською радою Київської області своїх обов`язків

зі своєчасного і якісного виконання робот з утримання дороги, суд першої інстанції на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів

та встановлених на їх підставі обставин, дійшов вірного висновку

про існування підстав для покладення на відповідача відповідальності

за таку шкоду.

З урахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції правомірно встановлено наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки, яка виразилася

у його бездіяльності як уповноваженого органу щодо утримання

у належному стані автомобільної дороги, шкідливий результат такої поведінки як то шкода завдана майну позивача ? автомобілю, у розмірі прямих витрат на відновлення пошкодженого автомобіля, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та шкодою (збитками), який полягає у тому, що через неналежне утримання відповідачем автомобільної дороги по вулиці Героїв Дніпра у місті Переяславі Київської області, 18 лютого 2021 року автомобіль позивача у зв`язку з наявністю криги, якою було врито дорожнє покриття, потрапив у ДТП, внаслідок чого ОСОБА_1 зазнав витрат на відновлення автомобіля.

При цьому вина відповідача презюмується, оскільки останнім не надано доказів відсутності його вини щодо невиконання обов`язку з утримання дороги в належному та безпечному стані для дорожнього руху (презумпція завдавача шкоди - частина друга статті 1166 ЦК України).

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Таким чином, доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, з Переяславської міської ради Київської області на його користь підлягає стягненню судовий збір, сплачений ним за подання касаційної скарги, у розмірі 1 816,00 грн.

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року скасувати, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Переяславської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 (однієї тисячі вісімсот шістнадцяти) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк