Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 640/8205/17

провадження № 61-3662св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року в складі судді Золотарьова Л. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій з вини відповідача відбулось залиття ванної кімнати. Мешканці квартири АДРЕСА_2 , з якої відбулося залиття належного позивачу майна, погоджувалися відшкодувати завдані збитки, проте у подальшому відмовилися від вчинення цих дій.

Комісією Комунального підприємства «Жилсервіс-МЖК» (далі - КП «Жилсервіс-МЖК») 07 липня 2014 року встановлено, що затоплення стало можливим у зв`язку з «проривом внутріквартирної разводки води» у ванній кімнаті належної відповідачу квартири, про що цього ж дня був складений акт.

Позивач вказував, що неправомірними діями відповідача, йому завданамайнова та моральна шкода.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 43 863 грн, моральну шкоду - 15 000 грн, витрати на правову допомогу - 5 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неправомірних дій щодо залиття квартири саме ОСОБА_2 , як наслідок, відсутній безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та шкодою. Факт залиття квартири позивача внаслідок затоплення саме з квартири відповідача не підтверджений.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що у наданому позивачем акті вказано ймовірні причини залиття квартири, проте відповідно до норм процесуального права доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також у цьому акті зазначено, що після огляду квартири відповідача (ванної кімнати) не було встановлено слідів затоплення позивача, вказані обставини також підтвердженні показаннями свідків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.

Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на припущеннях, оскільки суди визнали обставини, які не доведені в судовому засіданні. Суди не повно з`ясували обставини справи. Висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд з порушенням процесуальних строків вирішив питання про відкриття апеляційного провадження.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, які подані позивачем на підтвердження заявлених вимог.

Порушення відповідачем Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, зверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року № 30, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» призвело до порушення технічної експлуатації системи водопостачання, порив труби водопостачання, та, як наслідок, до залиття квартири АДРЕСА_1 .

Акт про залиття відповідає вимогам законодавства, оскільки складений членами обслуговуючої організації в присутності позивача та відповідача. Вина ОСОБА_2 у залитті квартири ОСОБА_1 підтверджено зібраними у справі доказами.

В обґрунтування заподіяної позивачу моральної шкоди до матеріалів справи надано відповідні докази, які судами залишені поза увагою.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що акт про залиття складено через 5 днів після ймовірного затоплення та в ньому не вказано на винні дії відповідача, що завдали позивачу майнової шкоди. Акт складено у відсутності керівника КП «Жилсервіс-МЖК», а працівники цього підприємства, які складали указаний акт, встановили, що у квартирі відповідача відсутні сліди протікання води.

Позивачем не надано доказів на проведення ремонтних робіт, пов`язаних із залиттям його квартири 02 липня 2014 року, а подані розцінки на проведення ремонтних робіт не можуть підтверджувати факт залиття квартири та проведення ремонту.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Справа в силу вимог процесуального закону є малозначною, однак у зв`язку з необхідністю перевірки доводів касаційної скарги щодо допущених судами процесуальних порушень, зокрема неповідомлення позивача про час та місце розгляду справи, що є підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 квітня 2019 справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 не зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , інших осіб зареєстрованими за вказаною адресою також не значиться.

Квартира АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить

ОСОБА_2 акті огляду житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , складеного 07 липня 2014 року комісією у складі: головного інженера КП «Жилсервіс-МЖК» ОСОБА_3 та слюсара-сантехніка ОСОБА_4 , вказано, що на момент огляду встановлені наступні пошкодження приміщення: намокання та здуття стелі під пластиковими панелями; відставання плитки по всім стінам ванної кімнати (8,3 кв. м), часткове розламування плитки; потрібно заміна через тріщини плиточних фриз (64 штук); намокання, здуття бокових та задньої стінок шафи у ванній кімнаті.

Ймовірно, затоплення житлового приміщення виникло з причини «прориву внтурішньоквартирної розводки» у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_2 , що відбулося 02 червня 2014 року.

Зазначено, що представники з квартири АДРЕСА_2 відмовилися від підпису в цьому акті.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З акта КП «Жилсервіс-МЖК» від 07 липня 2014 року вбачається, що в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, відсутній висновок щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. В указаному акті не зафіксовано відомості щодо винної сторони.

Суди також встановили, що відповідача в день залиття не було допущено до квартири позивача. Вказаний акт складений через 5 днів від імовірного затоплення, акт складено за відсутності самого відповідача, що позбавило його можливості подання доводів на його спростування.

В акті вказано про ймовірність причини залиття, при цьому відповідач не перешкоджала у доступі до своєї квартири, було здійснено огляд ванної кімнати квартири АДРЕСА_2 , однак сліди протікання води не було виявлено, що також підтверджено показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Встановлено, що акт складався у відсутність керівника КП «Жилсервіс-МЖК» ОСОБА_7 , в огляді і встановленні причин залиття останній участі не приймав, а лише підписав акт, який йому було надано.

У матеріалах справи відсутні докази щодо участі представника організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, під час огляду квартир сторін по справі.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, що вищевказаний акт від 07 липня 2014 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому не зазначені конкретні причини залиття квартири та особи, які допустили таке залиття, інші необхідні для такого документа реквізити. Тому цей акт не може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності її вини у залитті квартири позивача правомірно взято судами до уваги.

Крім того, позивачем не подано до суду належних та допустимих доказів проведення ремонтних робіт з метою усунення пошкоджень, заподіяних внаслідок залиття його квартири.

На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем не доведено факт спричинення йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири саме відповідачем.

Висновки судів щодо недоведеності позовних вимог є законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і не спростовані позивачем.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано визнано неналежним та недопустимим доказом акт КП «Жилсервіс-МЖК» не заслуговують на увагу, оскільки у цьому акті всупереч вимогам Правил не зазначено характер залиття квартири та його причини, а також відсутній висновок щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що відповідач не довела відсутності своєї вини у залитті квартири, також є безпідставними, оскільки спростовані матеріалами справи, які оцінені судами та якими підтверджено відсутність вини відповідача.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, оскільки такі доводи спростовані розписками ОСОБА_1 , повідомленнями про вручення поштового відправлення під час розгляду справи у місцевому суді. Крім того, позивач 18 червня 2018 року подав до суду заяву, в якій просив надати йому включно електронні повістки на телефон, а 20 липня 2018 року подав до суду заяву, в якій просив провести судове засідання без його участі. ОСОБА_1 неодноразово знайомився з матеріалами справи, подавав докази та клопотання, зокрема щодо відкладення розгляду справи.

Разом з тим, розгляд справи в суді апеляційної інстанції проведено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, що узгоджується з вимогами процесуального закону.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд з порушенням процесуальних строків вирішив питання про відкриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга передана до апеляційного суду 29 серпня 2018 року, а ухвалу про відкриття апеляційного провадження постановлено 30 серпня 2018 року, що узгоджується з вимогами частини другої статті 359 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги, що порушення відповідачем вимог Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05 липня 1995 року № 30, та положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» призвело до порушення технічної експлуатації системи водопостачання, порив труби водопостачання, та, як наслідок, до залиття квартири АДРЕСА_1 , не підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідно до вимог процесуального закону доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено, а судами не встановлено факту заподіяння йому будь-якої шкоди зі сторони відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Пророк