Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.06.2018 року у справі №597/971/17

Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 597/971/17

провадження № 61-34734св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: Заліщицька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу Лютий Сергій Іванович,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на постанову апеляційного суду Тернопільської області в складі суддів: Ткач О. І., Бершадська Г. В., Гірський Б. О., від 10 квітня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Заліщицька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу Лютий С. І., про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності на спадкове майно.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 і після його смерті відкрилась спадщина на вищевказане майно. До кола спадкоємців ОСОБА_5 входять його дружина ОСОБА_2 та сини: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які звернулись у встановлений законом строк у Заліщицьку державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини. Нотаріусом було повідомлено відповідачів про наявність заповіту ОСОБА_5 від 07 травня 2015 року, яким останній визначив спадкоємцем всього свого майна позивача ОСОБА_1 та право відповідачки ОСОБА_2 на обов`язкову частку в розмірі 1/8 частини спадкового майна.

Відповідачі звертались до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_5 від 07 травня 2015 року недійсним, який задоволено судовим рішенням 05 вересня 2017 року, яке набрало законної сили. Оскільки заповіт, що визнаний недійсним вищевказаним рішенням суду, не був складений заповідачем, представники позивача вважають його нікчемним, тому позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 згідно заповіту від 17 березня 2014 року. Проте в даному заповіті було допущено помилки при його складанні, а саме, ім`я спадкоємця зазначено « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_7 », дата його народження зазначена помилково « ІНФОРМАЦІЯ_2 », замість правильної « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Дані помилки зумовлені, як стверджують представники позивача, тим, що позивача всі рідні та близькі, в тому числі і спадкодавець, називали « ОСОБА_7 », а відносно його дати народження, то тут має місце описка.

У зв`язку з вищенаведеним, та тим, що один оригінал заповіту втрачений, другий був предметом експертного дослідження та знаходиться в матеріалах судової справи, крім того у позивача відсутні правовстановлюючі документи на спадкову квартиру, він позбавлений можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку, тому вимушений звертатись до суду з даним позовом, який його представники просять задовольнити в повному обсязі. Також представники позивача просять понесені судові витрати у даній справі стягнути на користь позивача з відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області в складі судді Дудяка С. В. від 26 грудня 2017 року позов задоволено.

Встановлено, що заповіт від 17 березня 2014 року, який посвідчений приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 239 на ім`я ОСОБА_1 дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , яке складається із: 7/8 часток квартири АДРЕСА_1 , 7/8 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0740 га, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заповіт від 07 травня 2015 року, який складено в користь позивача, є нікчемним, оскільки судом, при розгляді позову про визнання його недійсним в справі № 597/87/16-ц, встановлено, що указаний заповіт складено не заповідачем, прізвище, ім`я та по-батькові якого зазначено в заповіті, а іншою особою. Відповідно попередній заповіт від 17 березня 2014 року є чинним. Станом на день звернення до суду з вказаним позовом закон надавав особі право звертатись до суду з приводу встановлення юридичних фактів, оскільки в ЦПК не було виключного переліку, які факти можуть бути встановлені судом, тому спір щодо встановлення належності заповіту, який складено ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає судовому розгляду. Згідно пояснень свідків, сусідів є належні докази ідентифікації позивача з особою, яка вказана у заповіті. Суд визнав право власності на частину спадкового майна, оскільки постановою державного нотаріуса від 14 вересня 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав наявності спору між спадкоємцями.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2017 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Заліщицька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Заліщицького районного нотаріального округу Лютий Сергій Іванович про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності на спадкове майно.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2 895 грн, який сплачено за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційної скарги підтверджені належними та допустимими доказами і спростовують висновки суду першої інстанції. Статтею 1254 ЦК України передбачено наслідки стосовно попередньо складених заповітів у випадку складення нового, зокрема, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Предметом розгляду в справі № 597/87/16 була відповідність вимогам закону заповіту, який визнано судом недійсним з підстав, які досліджувались та були встановлені в процесі розгляду зазначеної справи. Тому, визнання недійсним останнього заповіту не відновило дію попереднього. Встановлення факту належності заповіту не порушує права позивача, оскільки згідно норм ЦК України після визнання недійсним попереднього заповіту, спадкування відбувається за законом на зальних підставах.

Додатковою постановою апеляційного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 7 000 грн витрат з оплати правничої допомоги в суді першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, вийшов за межі вимог апеляційної скарги, не вірно застосував норму матеріального права та дійшов помилкових висновків про відмову в позові. Останній заповіт насправді є нікчемним, а не недійсним. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував відповідні положення статті 1254 ЦК України, оскільки згідно частини четвертої цієї статті не відновлюється чинність попереднього заповіту якщо був визнаний недійсним новий заповіт, який складений саме заповідачем. Однак, судом у справі № 597/87/16-ц установлено, що останній заповіт складено не заповідачем, оскільки висновками експертизи підтверджено, що підписи виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням почерку та підпису ОСОБА_5 . Крім того, факт складання заповіту від 17 березня 2014 року на користь позивача є самостійною вимогою даного позову, у задоволенні якої апеляційний суд відмовив безпідставно.

Доводи інших учасників справи

У липні 2018 року до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу із посиланням на те, що обставини справи судом встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. У відзиві на касаційну скаргу заявник просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Доводи особи, яка подала заяву про зупинення виконання ухваленого у справі рішення

До Верховного Суду було подано також заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , про зупинення виконання додаткової постанови апеляційного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення його виконання/дії, підтверджені певними доказами.

Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Враховуючи те, що заявник не навів достатньо обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції вправі зупинити дію оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій, клопотання задоволенню не підлягає.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

30 липня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п`яти суддів.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .

Сторони у справі є спадкоємцями померлого.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,0740 га для обслуговування вказаної частини будинку.

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру за життя ОСОБА_5 складено три заповіти, які посвідчені приватним нотаріусом Лютим С. І.,: 28 січня 2010 року за реєстром № 127, 17 березня 2014 року за реєстром № 239 та 07 травня 2015 року за реєстром № 510.

Заповітом від 17 березня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим С. І. та зареєстрованим в реєстрі за № 239, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно ОСОБА_1 .

Заповітом від 07 травня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим С. І. та зареєстрованим в реєстрі за № 510, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповів все належне йому майно ОСОБА_1 .

14 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в Заліщицьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за заповітом від 07 травня 2015 року після смерті ОСОБА_5

20 жовтня 2015 року в Заліщицьку державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась дружина - ОСОБА_2 . В заяві зазначила, що їй відомо про заповіт від 07 травня 2015 року та про право на обов`язкову частку.

15 грудня 2015 року в Заліщицькій державній нотаріальній конторі зареєстровано заяву відповідача ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

11 вересня 2017 року в Заліщицькій державній нотаріальній конторі зареєстровано заяву позивача, яка посвідчена 07 вересня 2017 року консулом Генерального консульства України в Кракові, про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 квітня 2014 року.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області 05 вересня 2017 року у справі № 597/87/16-ц визнано заповіт, складений 07 травня 2015 року, підписаний від імені ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Заліщицького районного нотаріального округу Лютим Сергієм Івановичем за реєстровим номером 510 недійсним.

Вищевказане рішення суду набрало законної сили 16 вересня 2017 року.

14 вересня 2017 року державним нотаріусом Заліщицької державної нотаріальної контори винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв`язку з наявністю спору між спадкоємцями.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 1254 ЦК України передбачено наслідки стосовно попередньо складених заповітів у випадку складення нового, зокрема, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Визнання недійсним останнього заповіту не відновило дію попереднього, у зв`язку із чим вимоги позивача у даній справі є безпідставними.

Верховний суд із такими висновками не погоджується.

Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Згідно до частини другої статті 1257 ЦК заповіт за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Статтею 1254 ЦК України передбачено наслідки стосовно попередньо складених заповітів у випадку складення нового.

Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить (частина друга статті 1254 ЦК України).

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним (частина третя статті 1254 ЦК України).

Згідно вимог частини четвертої статті 1254 ЦК України якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області 05 вересня 2017 року у справі № 597/87/16-ц визнано недійсним заповіт від 07 травня 2015 року.

В указаній справі суд дійшов висновку про необхідність визнати недійсним зазначений заповіт, оскільки, як указано судом, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, при складанні та підписанні від його імені спірного заповіту.

Судом у справі № 597/87/16-ц встановлено, що згідно висновку повторної комісійної судової почеркознавчої експертизи №6/380 від 01 серпня 2017 року Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України рукописні тексти та підпис від імені ОСОБА_5 на першому та другому примірниках заповіту від 07 травня 2015 року виконані не ОСОБА_5 , а іншою особою з наслідуванням почерку та підпису ОСОБА_5 .

Крім того установлено, що аналогічний висновок викладений у висновку комісійної криміналістичної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6065 від 19 січня 2017 року - рукописні записи "Цей заповіт на моє прохання записано нотаріусом з моїх слів, прочитано мною, заповідачем вголос і особисто підписано в присутності нотаріуса о 11 год 30 хв. ОСОБА_5 " розташовані на двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_5 від 07 травня 2015 року виконані однією особою, однак не ОСОБА_5 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_5 на другому примірнику заповіту від 07 травня 2015 року виконаний не ним, а іншою особою.

У зв`язку із зазначеним, судовим рішенням, яке набрало законної сили, у справі № 597/87/16-ц встановлено, що ОСОБА_5 не складав заповіт від 07 травня 2015 року.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зазначене не врахував та, обмежившись виключно посиланням на положення частини четвертої статті 1254 ЦК України, які не узгоджуються із дійсними обставинами даної справи, не переглянув справу по суті, не перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та не надав обґрунтовану оцінку доводам учасників даної справи.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Верховний суд позбавлений повноважень з оцінки зібраних у справі доказів, які не були досліджені та оцінені, зокрема, апеляційним судом.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи те, що судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду - підлягає скасуванню також винесена у даній справі додаткова постанова апеляційного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року, якою вирішено питання щодо витрат з оплати правничої допомоги в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 411, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , про зупинення виконання додаткової постанови апеляційного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Тернопільської області від 10 квітня 2018 року та додаткову постанову апеляційного суду Тернопільської області від 24 квітня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик