Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 607/5731/16-ц

провадження № 61-16779св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 16 травня 2017 року в складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі - Великогаївська сільська рада) про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області безпідставно відмовила йому у наданні земельної ділянки у власність.

На підставі рішення Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 14 квітня 1991 № 21 він отримав у користування земельну ділянку площею 2 га під городи. Згідно з рішенням Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 листопада 2009 року № 381 йому надано у власність земельну ділянку площею 1,05 га, з яких 0,23 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0,82 га - для ведення особистого селянського господарства.

У його користуванні перебуває не 1,05 га землі, а значно більше - ділянка площею 1,52 га, у зв'язку з чим він подав заяву до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області і просив передати у власність 1,52 га землі в межах норми, яка визначена законом за кожним видом землекористування.

Рішеннями Великогаївської сільської ради від 03 червня 2015 року № 434, від 07 серпня 2015 року № 460, від 22 жовтня 2015 року № 474 йому відмовлено у наданні земельної ділянки у власність.

ОСОБА_3 просив визнати зазначені рішення незаконними і їх скасувати, зобов'язати відповідача надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки загальною площею 1,52 га, з яких 0,23 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 1,29 га - для ведення особистого селянського господарства.

У лютому 2017 року ОСОБА_3 подав заяву про уточнення позову і просив зобов'язати Великогаївську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області надати дозвіл на приватизацію земельних ділянок площею 0,4516 га, з яких: 0,2250 га, 0,1866 га, 0,04 га - для ведення особистого селянського господарства, що в загальному становить 0,5016 га, визнавши протиправними і скасувавши рішення Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 03 червня 2015 року № 434, від 07 серпня 2015 року № 460, від 22 жовтня 2015 року № 474, якими йому відмовлено у передачі у власність земельної ділянки загальною площею 1,52 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2017 року в складі судді Грицака Р. М. позов задоволено.

Скасовано рішення Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області "Про дозвіл на складання технічної документації із землеустрою" від 03 червня 2015 року № 434, від 07 серпня 2015 року № 460, від 22 жовтня 2915 року № 474 щодо відмові ОСОБА_4 у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки загальною площею 1,52 га.

Зобов'язано Великогаївську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області надати дозвіл ОСОБА_4 на приватизацію земельних ділянок загальною площею 0,4516 га, з яких: 0,2250 га, 0,1866 га, 0,04 га - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) з урахування наданих у власність земельних ділянок загальною площею 1,05 га згідно з рішенням Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 листопада 2009 року № 381 що в загальному становитиме площу земельних ділянок - 1,5016 га.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області незаконно відмовила ОСОБА_4 у передачі у власність земельної ділянки загальною площею 1,52 га та додатково 0,4516 га.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2017 року в складі судді Грицака Р. М. вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 16 травня 2017 року рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме спірні земельні ділянки загальною площею 0,4516 га були надані ОСОБА_4 на підставі рішення Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 14 квітня 1991 року № 21 та перебувають в його правомірному користуванні. Отримавши безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 1,05 га, ОСОБА_3 фактично просив повторно надати дозвіл на приватизацію землі, що суперечить вимогам частини 4 статті 116 ЗК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають обставинам справи.

У серпні 2017 року Великогаївська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 листопада 2009 року № 381 згідно з особисто поданою заявою позивачу передано у власність земельні ділянки загальною площею 1,05 га, з яких: 0,23 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,82 га - для ведення особистого селянського господарства. Це рішення ОСОБА_3 не оскаржував.

Рішенням Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 листопада 2009 року № 382 затверджено акт обстеження від 16 листопада 2009 року № 6 та визнано, що ОСОБА_3 дійсно користується земельною ділянкою площею 1,05 га, з яких: 0,23 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,82 га - для ведення особистого селянського господарства.

Вирішено вважати вказаний акт обстеження первинним рішенням.

Із змісту акта обстеження земельних ділянок від 16 листопада 2009 року, який був покладений в основу рішення Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 листопада 2009 року № 381, та списку громадян, відомо, що комісія сільської ради встановила, що ОСОБА_3 станом на 01 січня 2002 року й на час складання акта користується земельною ділянкою загальною площею 1,05 га, з яких: 0,23 га - присадибна ділянка, 0,82 га - земля для ведення особистого селянського господарства.

Як відомо зі змісту рішень Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 03 червня 2015 року № 434, від 07 серпня 2015 року № 460, від 20 жовтня 2015 року № 474, ОСОБА_4 відмовлено у наданні у власність земельної ділянки загальною площею 1,52 га у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 листопада 2009 року № 381 йому уже передано у власність земельну ділянку площею 1,05 га.

Відповідно до частини 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громади у межах норм, визначених частини 4 статті 116 ЗК України, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 12 ЗК України передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до статтею 12 ЗК України відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до пункту "а" частини 3 , частини 4 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених частини 3 , частини 4 статті 116 ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 зазначав, що користується земельними ділянками загальною площею 1,5016 га, з яких: 0,23 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та три ділянки в різних місцях для ведення особистого селянського господарства площами 0,2250 га, 0,1866 га, 0,86 га.

Із змісту проектів кадастрових планів, складених у 2016 році фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5.), відомо, що саме така площа земельних ділянок перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4

Позивач вважав, що зазначені земельні ділянки надані йому в користування під городи згідно з рішенням Виконавчого комітету Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 14 квітня 1991 № 21, із змісту якого відомо, що ОСОБА_4 надано земельні ділянки площами 0,12 га та 2,00 га під город.

У матеріалах справи відсутні докази того, що саме спірні земельні ділянки загальною площею 0,4516 га були надані ОСОБА_4 на підставі рішення Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 14 квітня 1991 року № 21 та перебувають в його правомірному користуванні.

У судовому засідання представник відповідача пояснив, що в результаті обмірів, які були проведені 16 листопада 2009 року, встановлено, що ОСОБА_3 правомірно користується лише 1,05 га землі, які й були йому надані у власність. Будь-яких підтверджень того, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області від 04 квітня 1991 року № 21 позивачу фактично була надана земля під городи площею 2,00 га і що це ті ж ділянки, якими в цей час користується позивач, немає.

Як відомо зі змісту земельно-кадастрових книг, які досліджені судом, станом на 1995 рік за ОСОБА_4 рахувалось всього 0,15 га землі; за 1995-2000 роки - 0,95 га, в тому числі 0,40 га для ведення особистого селянського господарства тимчасово; за 2000-2005 роки - 0,23 га присадибної земельної ділянки та 0,32 га для ведення особистого селянського господарства, 0,40 га перебувало в тимчасовому користуванні, всього 0,95 га.

Зі змісту земельно-кадастрових книг відомо, що в користуванні позивача не значиться земельна ділянка площею 2,00 га, а також площею 1,52 га, які ОСОБА_3 просив надати йому у власність.

У судовому засіданні представник Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області пояснив, що до складу землі, якою фактично користується ОСОБА_3, входять ділянки площами 0,05 га та 0,0025 га, які позивач самовільно зайняв із земель Великогаївської сільської ради, тому вони не могли бути надані у власність. Ці ділянки включені в обміри при складанні проектів кадастрових планів ФОП ОСОБА_5

Із матеріалів справи відомо, що 23 лютого 2006 року управління з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області склало акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,05 га із земель житлової та громадської забудови Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області. На підставі цього акта Тернопільським обласним головним управлінням земельних ресурсів надіслано до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області клопотання від 06 листопада 2006 року № 473/37/15 про усунення порушень вимог земельного законодавства.

25 лютого 2008 року управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 006887, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0025 га із земель загального користування Великогаївської сільської ради в АДРЕСА_1 На підставі цього акта управління з контролю за використанням і охороною земель у Тернопільській області надіслало до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області клопотання від 29 грудня 2009 року № 700/34/06 про усунення порушень вимог земельного законодавства.

Отже, в матеріалах справи наявні докази того, що частина земельних ділянок, якими фактично користується позивач, не перебуває у його правомірному користуванні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в користуванні ОСОБА_4 знаходиться 1,5016 га землі, при цьому скасував рішення сільської ради, якими ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на приватизацію ділянок загальною площею 1,52 га, яку позивач фактично не використовує.

Проте суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3, отримавши безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 1,05 га, фактично просив повторно надати дозвіл на приватизацію землі, що суперечить вимогам частини 4 статті 116 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що Великогаївська сільська рада правомірно відмовила ОСОБА_4 у наданні у власність додатково 0,4516 га землі та наданні дозволу на приватизацію земельних ділянок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає статті 263 ЦПК України, при вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду апеляційної інстанції не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська С. П.

Штелик