Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №686/27200/19
Постанова КЦС ВП від 22.02.2023 року у справі №686/27200/19

Постанова

Іменем України

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 686/27200/19

провадження № 61-20504св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Чорноострівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спадковим майном шляхом скасування реєстрації у погосподарському номері.

Позов мотивували тим, що вони є спадкоємцями першої черги за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка є їх матір`ю. Спадщину вони прийняли та користуються земельною ділянкою.

За життя їх матері ОСОБА_4 , яка проживала в АДРЕСА_1 , на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_2 за цією ж адресою, яке вона успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що підтверджується копією погосподарського номеру та копією заповіту.

Зазначили, що у погосподарському номері на АДРЕСА_2 є запис свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 1992 року.

Із відповідей Чорноострівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на запити адвоката їм стало відомо, що в погосподарській номер маминого майна якимось чином записаний відповідач ОСОБА_3 .

Послалися на те, що відомості про ОСОБА_3 у погосподарському номері наявні з 2011 року, але прописаний (зареєстрований) і проживає він зі своє сім`єю в будинку на АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті їх матері ОСОБА_4 , не є членом їх родини, за життя їх мати не вчиняла дій щодо внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера свого домоволодіння.

Вважають, що посадові особи сільської ради незаконно здійснили запис у погосподарський номер успадкованого їх матір`ю домоволодіння про «члена господарства» ОСОБА_3 , отже відповідальність за ці дії має нести Чорноострівська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, як правонаступник Антонівської сільської ради.

Протиправний запис про ОСОБА_3 у погосподарському номері домоволодіння АДРЕСА_1 не надає йому ніяких прав на спадкове майно їх матері, крім того йому не виділялась у користування земельна ділянка.

Проте, ОСОБА_3 виготовив технічний паспорт на будинок та чинить їм перешкоди у користуванні спадковим майном.

Факт запису ОСОБА_3 у погосподарській книзі перешкоджає реалізації їх прав на спадкове майно.

На підставі викладеного позивачі просили визнати незаконною і скасувати реєстрацію ОСОБА_3 у погосподарському номері будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 19 квітня 2021 року у позові відмовив.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що обраний позивачами спосіб захисту не можна вважати ефективним, оскільки такий спосіб захисту не призведе до поновлення їх прав, з огляду на обставини, встановлені судом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання позивачів про те, що вони є спадкоємцями першої черги майна ОСОБА_4 , розташованого на АДРЕСА_1 , яке вона успадкувала після смерті ОСОБА_5 , є необґрунтованим.

Зазначив, що ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняла.

Належних доказів прийняття спадщини ОСОБА_4 від ОСОБА_5 справа не містить.

Послався на те, що зміст позовної заяви свідчить про наявність спору про спадщину.

Виходив з того, що не може бути підставою для скасування рішення місцевого суду посилання позивачів на те, що внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства на АДРЕСА_1 є протиправним та не дає йому ніяких прав на майно ОСОБА_4 .

Вважав, що позивачі не довели протиправність внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства на АДРЕСА_1 та внесення його до погосподарської книги всупереч волі власника.

Дійшов висновку про відсутність у справі належних доказів, крім довідки сільської ради, того, що будинок АДРЕСА_2 належав ОСОБА_4 чи ОСОБА_5 .

Зазначив, що при вирішенні спору місцевий суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Послався на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що він допустив порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2022 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2020 року, яке частково скасоване постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року у справі № 686/4546/19 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 будинку на АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельного паю.

Виходив з того, що судові рішення обґрунтовані прийняттям спадщини після смерті матері ОСОБА_4 відповідно до частини третьої статті 1268 1261 ЦК України ОСОБА_1 шляхом спільного проживання із спадкодавицею.

Вважав помилковим висновок апеляційного суду про недоведеність ОСОБА_1 того, що він є спадкоємцем першої черги після матері з огляду на преюдиційність судових рішень у справі № 686/4546/19.

Зазначив. що судовими рішеннями у справі № 686/4546/19 визначене коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 за законом, до якого ОСОБА_3 не входить.

Послався на безпідставність посилання судів про те, що між ним та ОСОБА_3 є спір про спадщину.

Вважав, що висновок судів про недоведеність належності будинковолодіння на АДРЕСА_2 його матері ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спростовується наявними у справі записами погосподарських книг, які є актами публічної дії, що підтверджують право приватної власності.

Послався на правовий висновок Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15, відповідно до якого передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

На думку заявника, єдиним і правильним способом захисту прав позивачів у цій справі є усунення перешкод шляхом визнання протиправним і скасування запису щодо ОСОБА_3 у погосподарському номері успадкованого ними майна, після смерті їх матері.

Зазначив, що позов у справі спрямований на захист права володіння і користування спадковим майном позивачів від так званого «користувача» ОСОБА_3 , оскільки через запис про нього у погосподарському номері позивачі не мають можливості оформити землекористування для обслуговування будинку.

Вважає, що справа є унікальною, спір виник у правовідносинах щодо застосування норм права у яких Верховний Суд висновків не висловлював.

У лютому 2022 року адвокат Журба М. В. в інтересах ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу у якому зазначив, що оскаржені ОСОБА_1 судові рішення є законними та обґрунтованими.

Посилання позивачів на висновки Верховного Суду України та листи Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ мають рекомендаційний характер, не є нормами права, є не обов`язковими для застосування під час розгляду справ.

Виходив з того, що, з огляду на статтю 263 ЦПК України, при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

Звернув увагу на те, що за адресою АДРЕСА_1 розташовані два будинки: один з яких за власні кошти побудував ОСОБА_3 , а інший за життя належав ОСОБА_5 .

Зазначив, що позивачі не довели будь-яких прав на будинок, який зведений ОСОБА_3 та того, що зазначені у запису у погосподарській книзі будинки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є тотожними будинками, а позивачі мають право на успадкування будинку ОСОБА_3 .

Виходив з того, що посилання ОСОБА_1 на втрату оригіналу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 є безпідставними, оскільки оригінал цього свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 січня 1992 року знаходиться у ОСОБА_6 , яка є його дружиною.

Вважає, що до справи необхідно залучити ОСОБА_6 , як спадкоємця за заповітом та за законом після смерті її матері ОСОБА_4 .

Зазначив, що під час підготовки відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 поніс витрати у вигляді послуг адвоката для отримання правової допомоги, тому ці витрати з огляду на статті 133 137 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок позивачів.

На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржені рішення судів залишити без змін, стягнути з позивачів на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_5 08 лютого 1987 року, на випадок своєї смерті все своє майно заповіла ОСОБА_4 (а. с. 8).

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла (а. с. 7).

ОСОБА_3 зареєстрований у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї № 961 (а. с. 9).

Відповідно до виписки з погосподарського номера домогосподарства на АДРЕСА_2 з 2011 року, наявні дані про внесення ОСОБА_3 (а. с. 22).

Зміст позовної заяви свідчить про наявність спору про спадщину.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України(відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частина третя статті 3 ЦПК України визначає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Подаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив про відсутність висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах і зазначив про унікальність фактичних обставин справи щодо ведення погосподарського обліку у сільських, селищних та міських радах.

Цей довід касаційної скарги не знайшов свого підтвердження у справі.

У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 461/2321/20 (провадження № 61-16181св20) містяться наступні правові висновки.

Зі змісту підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив відсутність висновку не щодо застосування певної норми права у подібних обставинах, а щодо самих певних фактичних обставин - «ведення погосподарського обліку у сільських, селищних та міських радах».

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності права спадкування та обрання неналежного способу захисту.

За таких обставин відсутня необхідність висловлення правового висновку щодо «ведення погосподарського обліку у сільських, селищних та міських радах» у подібних обставинах.

Щодо розгляду справи по суті

Відмовляючи у позові місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, за наявності спору про спадкове майно, обраний позивачами спосіб захисту не можна вважати ефективним, оскільки такий спосіб захисту не призведе до поновлення їх прав, з огляду на обставини, встановлені судом.

Верховний Суд погодився із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Порушенням уважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У частині першій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: з яких саме правовідносин сторін виник спір; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що між позивачами та відповідачем наявний спір про спадщину; позивачі не довели протиправності внесення ОСОБА_3 до погосподарського номера домогосподарства на АДРЕСА_2 , зокрема всупереч волі власника домогосподарства за цією ж адресою, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку спору про належність спадкового майна ефективним способом захисту може бути позов про визнання права власності у порядку спадкування.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до переоцінки доказів і встановлення нових обставин у справі, що перебуває поза межами повноважень суду перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, визначеними статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

З огляду на частину першу статті 182 ЦПК України учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Отже, саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) викладено правовий висновок про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У відзиві на касаційну скаргу адвокат Журба М. В. в інтересах ОСОБА_3 у разі відмови у задоволенні касаційної скарги просив суд стягнути з позивачів на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених судових витрат адвокат Журба М. В. надав: ордер серії ВХ № 1023996, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12 жовтня 2012 року № 848, договір про надання правової допомоги № 3/2022, акт узгодження дій між клієнтом та адвокатом, меморіальний ордер N @2PL343052 від 27 січня 2022 року на суму 7 000 грн.

Позивачі щодо заявленого адвокатом Журбою М. В. в інтересах ОСОБА_3 розміру витрат на правову допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не надали будь-яких заперечень.

Оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, клопотання адвоката Журби М. В. в інтересах ОСОБА_3 про стягнення з позивачів витрат на правову допомогу у розмірі 7 000 грн, у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн, у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, з ОСОБА_1 3 500 грн та ОСОБА_2 3 500 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська