Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 331/4883/20

провадження № 61-9366св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Олександрівський відділ поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області,

третя особа - Запорізька місцева прокуратура № 1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 січня 2022 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, третя особа - Запорізька місцева прокуратура № 1, про стягнення моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Олександрівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області (далі - Олександрівський ВП ГУНП у Запорізькій області), третя особа - Запорізька місцева прокуратура № 1, про стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 08 травня 2019 року на виконання вимог ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя до ЄРДР внесено відомості за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення і зареєстровані кримінальні провадження за № 42015220010000058 та № 12019080000000166 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 382 КК України. Було розпочато досудове розслідування.

У зв`язку з тим, що всупереч вимогам статей 8 та 9 КПК України слідство проводилося однобічно, необ`єктивно, не маючи на меті розкриття злочину, встановлення істини, а слідчий Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області Кононенко Д. О. порушив основоположні принципи кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, позивач неодноразово подавав скарги до слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, керівництва ГУНП у Запорізькій області, керівництва слідчого управління ГУНП у Запорізькій області, керівництва прокуратури Запорізької області, на гарячу лінію Національної поліції України.

Своїми незаконними діями і бездіяльністю, надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразовим прийняттям рішень у спосіб, який не відповідає чинному законодавству України, здоровому глузду, відвертим ігноруванням прав і свобод громадянина України, які захищені Конституцією України та законами України, намаганням закрити кримінальні провадження при тому, що були зібрані достатні та неспростовні докази вчинених правопорушень, посадові особи СВ Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області заподіяли позивачу, як потерпілому по справі, моральну шкоду. З вини слідчих його права неодноразово порушувалися та не поновлені, порушення закону не припинено. Досудове слідство проводиться неналежним чином, з численними порушенням норм чинного законодавства та прав позивача. Позивач, як громадянин України, повинен протягом тривалого часу звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність слідчих, у зв`язку з чим витрачав час, кошти, ніс моральні страждання. З вини слідчих позивач був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону; протягом п`яти років займався не притаманними йому справами, його життя безповоротно зруйновано та порушено психологічне благополуччя, погіршився стан здоров`я; протягом тривалого часу позивач витрачав свій особистий час і звертався до керівників органів досудового слідства Національної поліції України, суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України.

Позивач просив суд:

- захистити конституційне право позивача на компенсацію моральної шкоди, заподіяної йому неправомірною тривалою бездіяльністю слідчих Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області при розслідуванні у кримінальних провадженнях № 42019080000000058 та № 12019080000000166;

- стягнути з відповідача за заподіяну позивачу моральну шкоду 2 800 000,00 грн;

- стягнути з відповідача 100 000,00 грн за адвокатські послуги;

- стягнути з відповідача витрати під час досудового розслідування у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не довів, що діями чи бездіяльністю відповідача йому завдана шкода.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

25 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 14 грудня 2022 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Стрільчук В. А.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що надмірна тривалість кримінального провадження, викликана протиправною бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування безумовно свідчить про порушення прав скаржника та заподіяння йому моральної шкоди.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 08 травня 2019 року на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя СУ ГУНП у Запорізькій області було внесено відомості до ЄРДР № 12019080000000166 із зазначенням про те, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України.

В ході досудового розслідування слідчим проведено наступні слідчі (розшукові) дії: допитано в якості свідків заступника директора МКП «Основаніє» ОСОБА_3 , начальника інформаційно-технічного відділу МКП «Основаніє» ОСОБА_5; отримано пояснення у ОСОБА_1 з приводу відомих йому обставин злочину; надіслано запит до департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради з приводу надання належним чином завірених копій протоколу ведення робочої наради від 13 червня 2014 року № 4 (відповідь не надійшла); надіслано запит до голови Запорізької міської ради про надання належним чином завірених копій розпорядження міського голови від 24 лютого 2014 року № 81р, від 17 березня 2018 року № 107р, від 07 квітня 2014 року № 148р (відповідь на запит надійшла, документи були долучені до матеріалів кримінального провадження; з метою допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 направлено постанову про проведення слідчий (розшукових) дій на іншій території, а саме до територіального підрозділу ГУНП в Харківській області; за результатами вивчення кримінального провадження, з метою забезпечення належної організації досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні керівництвом слідчого управління в порядку статті 39 КПК України підготовлено процесуальні вказівки про проведення додаткових (слідчих) розшукових дій (№ 2578/6/04-2020 від 11 березня 2020 року); з метою допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 направлено постанову про проведення слідчих (розшукових) дій на іншій території, а саме до територіального підрозділу ГУНП в Харківській області. Матеріали виконаного доручення надійшли до СВ Олександрійського ВП ДВП ГУНП та долучені до матеріалів кримінального провадження.

24 квітня 2020 року з метою продовження строків проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, слідчий в порядку статей 219 294 295 КПК України, звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про продовження строків до 12 місяців (до 08 травня 2021 року). Ухвалою слідчого судді строки проведення досудового розслідування продовжені не були.

В довідці про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні від 07 травня 2019 року № 42019080000000058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 384 КК України, представник відповідача вказує на те, що згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2019 року прийнято заяву від ОСОБА_1 щодо надання неправдивих показань ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 245-248).

05 лютого 2020 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу у справі № 331/4832/19.0 про зобов`язання слідчого СВ Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області Кононенка Д. О визнати ОСОБА_1 потерпілим по кримінальних провадженнях № 42019080000000058 та № 12018080000000166 (т. 1 а. с. 31-34).

20 липня 2020 року прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 Іванніковою А. І. було винесено постанову про те, що матеріали кримінального провадження від 07 травня 2019 року № 420190800000000058 направлено до підрозділу дізнання Олександрівського ВП ДВП ГУНП у Запорізькій області для здійснення подальшого досудового розслідування.

22 липня 2020 року слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу у справі № 331/4832/19, якою зобов`язано слідчого СВ Олександрівського ВП ГУНП у Запорізькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 липня 2020 року про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 42019080000000058 (т. 1 а. с. 72-74).

В обґрунтування заподіяної шкоди позивач ОСОБА_1 надав суду епікриз виписний, протокол МРТ дослідження, витяг з медичної карти, довідку з лікувального закладу (т. 1 а. с. 112-116).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем

і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю

і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії

та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної

на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва, і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява

не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, провадження № 14-399цс18).

Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства

у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 15 Закон України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, ГУНП у Запорізькій області.

У справі, що переглядається, Олександрівський ВП ГУНП у Запорізькій області не є юридичною особою, а входить до структури ГУНП у Запорізькій областіта не може бути відповідачем у цій справі.

Ураховуючи викладене оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Такий же висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 289/865/21 (провадження № 61-18784св21) та від 07 вересня 2022 року у справі № 289/2110/21 (провадження № 61-5136св22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2022 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 13 січня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, третя особа - Запорізька місцева прокуратура № 1, про стягнення моральної шкоди закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров В. А. Стрільчук