Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.10.2018 року у справі №761/20349/17

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 761/20349/17

провадження № 61-44580 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - державний концерн «Укроборонпром»,

представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного концерну «Укроборонпром» на постанову апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Волошиної В. М., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2017 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до державного концерну «Укроборонпром» (далі - ДК «Укроборонпром») про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 вересня 2015 року він працював на посаді головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників ДК «Укроборонпром». 22 листопада 2016 року наказом відповідача його переведено на посаду головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за закупівельною діяльністю підприємств концерну. Наказом ДК «Укроборонпром» від 11 травня 2017 року № 61-ОС його звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою його звільнення було порушення ним посадової інструкції, а саме пересилання ним з робочої електронної скриньки на особисту електронну поштову скриньку інформації, необхідної для проведення перевірки на державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (далі - ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод»), яка проводилась у період з 24 по 28 квітня 2017 року.

Зазначав, що лише 21 квітня 2017 року його було повідомлено про відрядження з 24 по 28 квітня 2017 року до ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» без надання конкретних завдань, тому він вирішив скористатися наявними у нього матеріалами по підприємству та звернувся до начальника управління інформаційної безпеки та безпеки персоналу з проханням скопіювати необхідні документи з робочого комп'ютера, проте йому було відмовлено у вчиненні таких дій, тому він був змушений направити на свою особисту електронну поштову скриньку інформацію для перевірки ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», яка не є службовою.

Вважав своє звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним, оскільки про існування наказу ДК «Укроборонпром» від 30 грудня 2016 року № 199-ОС про оголошення йому догани за порушення трудової дисципліни, що виявилося у невиконанні наказу концерну від 28 грудня 2016 року № 560-В «Про службове відрядження», він дізнався лише при ознайомленні з наказом відповідача про його звільнення.

З урахуванням викладеного ОСОБА_8 просив суд визнати незаконними та скасувати: наказ ДК «Укроборонпром» від 30 грудня 2016 року про оголошення йому догани та наказ концерну від 11 травня 2017 року №61-ОС про його звільнення з роботи, поновити його на посаді головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за закупівельною діяльністю підприємств ДК «Укроборонпром», стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року у складі судді Осаулова А. А. позов ОСОБА_8 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем при винесенні наказу від 30 грудня 2016 року № 199-ОС про оголошення позивачу догани порушень трудового законодавства допущено не було, оскільки ОСОБА_8 відмовився відповідно до наказу відповідача від 28 грудня 2016 року № 560-В відбувати у службове відрядження у грудні 2016 року, чим порушив Положення про службові відрядження працівників концерну, затвердженого наказом ДК «Укроборонпром» від 19 вересня 2014 року № 223. Отже, ураховуючи чинний наказ відповідача про оголошення позивачу догани, продовження вчинення ним порушень розпорядження концерну шляхом перенаправленя службової інформації, що призначена для внутрішньо-корпоративного використання, у відкриті мережі Інтернет, на свою домашню електронну скриньку. При цьому роботодавець урахував тяжкість вчиненого проступку в умовах російської агресії. Первинна профспілкова організація дала згоду на звільнення. ДК «Укроборонпром» відповідно до положень трудового законодавства вірно винесено наказ про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_8 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано наказ тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора ДК «Укроборонпром» від 11 травня 2017 року № 61-ОС про звільнення ОСОБА_8 незаконним. Поновлено ОСОБА_8 на посаді головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за закупівельною діяльністю підприємств концерну з 12 травня 2017 року. Стягнуто з ДК «Укроборонпром» на користь ОСОБА_8 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 346 818 грн 64 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач, видаючи наказ від 28 грудня 2016 року № 560-В про відрядження позивача, порушив положення трудового законодавства, оскільки ОСОБА_8 не була забезпечена можливість відбути у відрядження, не надано доказів, що він був завчасно ознайомлений з цим наказом відповідача і його відмови виїхати у відрядження саме після ознайомлення з вказаним наказом. Отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відбулось з порушенням норм трудового законодавства, проте ОСОБА_8 у цій частині вимог без поважних причин пропущено встановлений положеннями статті 233 КЗпП України строк звернення до суду, тому підстав для скасування цього наказу немає. Таким чином, відповідач, застосовуючи до позивача захід дисциплінарного стягнення - звільнення, не врахував службову необхідність використання спірної службової інформації під час відрядження, відсутні докази завдання такими діями позивача шкоди відповідачу. Вчиненим позивачем ОСОБА_8 проступком не доведено його тяжкість, тому наказ відповідача про звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, а поновлення ОСОБА_8 на роботі є ефективним способом захисту порушених прав.

У касаційній скарзі ДК «Укроборонпром» просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач завчасно знав про необхідність відбуття у відрядження, що також підтверджується відмовою останнього у виконанні наказу, службовою запискою від нього до керівництва. Положенням про службові відрядження працівників концерну не передбачено обов'язку ДК «Укроборонпром» ознайомлення із службовою запискою на відрядження та наказом про відрядження працівника, який відбуває у службове відрядження. Отже, при винесенні наказу від 28 грудня 2016 року № 560-В про відрядження позивача концерном були дотримані положення трудового законодавства. Зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого позивачем проступку, обставини за яких вчинено проступок, попередню роботу ОСОБА_8, на нього було накладено перше дисциплінарне стягнення оголошена догана. Проте позивачем порушено розпорядження концерну від 04 грудня 2015 року № 78/р, яким суворо заборонено направлення будь-яких матеріалів із службових питань на власні (домашні) електронні адреси, а також поштові скрині, які відкриті на публічних сервісах та проігноровано заборону свого керівника на пересилання з робочої електронної скриньки на особисту службову інформацію, чим порушено трудову дисципліну, тому його вірно звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

У серпні 2018 року ОСОБА_8 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, оскільки позивач не був ознайомлений з наказом про оголошення йому догани. Надсилання позивачем на свою особисту електронну скриньку службової інформації було законним, оскільки він мав службову необхідність у використанні інформації в ході тижневого відрядження, а, отже, його незаконно було звільнено за вчинення таких дій.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що з 15 вересня 2015 року ОСОБА_8 працював на посаді головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників ДК «Укроборонпром». 22 листопада 2016 року наказом ДК «Укроборонпром» ОСОБА_8 переведено на посаду головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за закупівельною діяльністю підприємств концерну.

Наказом ДК «Укроборонпром» від 30 грудня 2016 року № 199-ОС ОСОБА_8 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що виявилося у невиконанні наказу концерну від 28 грудня 2016 року № 560-В «Про службове відрядження» (а.с. 73, т. 1).

Наказом ДК «Укроборонпром» від 11 травня 2017 року № 61-ОС ОСОБА_8 звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставами для звільнення зазначено висновок за результатами службової перевірки за фактами створення передумов для витоку службової інформації в ДК «Укроборонпром», копія наказу концерну від 30 грудня 2016 року № 199-ОС про оголошення ОСОБА_8 догани за порушення трудової дисципліни, протокол засідання профспілкового комітету від 11 травня 2017 року (а.с. 14, т. 1).

Протоколом засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації «Укроборонпром» від 11 травня 2017 року № 10/2017 було надано згоду на звільнення ОСОБА_8 з посади головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за закупівельною діяльністю підприємств концерну ДК «Укроборонпром» (а.с. 202-203, т. 1).

Пункт 2.11. Положення про службове відрядження ДК «Укроборонпром» встановлюються строки, відповідно до яких службова записка на відрядження передається у структурні підрозділи, які відповідають за організацію відрядження.

Тобто для належної організації відрядження працівника відповідальним підрозділам концерну наданий триденний строк, проте ні вказане Положення, ні жодний нормативно-правовий документ не містить вимоги про повідомлення працівника у вищевказаний строк.

Отже, апеляційний суд не врахував те, що концерном при винесенні наказу від 28 грудня 2016 року № 560-В про відрядження позивача були дотримані вимоги Положення про відрядження концерну та трудове законодавство. Крім того, зазначене Положення не містить вимог про ознайомлення із службовою запискою на відрядження та наказом концерну про відрядження працівника, який відбуває у службове відрядження, тому вчинення таких дій не відноситься до обов'язку концерну.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд у порушення вказаних вимог процесуального закону не врахував, що позивач завчасно знав про необхідність відбувати у відрядження, що підтверджується його відмовою у вчиненні таких дій та показаннями свідків, службовою запискою ОСОБА_8 до свого керівника від 28 грудня 2016 року, в якій він зазначив про те, що не може їхати у відрядження. Доручення керівництва щодо необхідності відбути у службове відрядження доведені до відома позивача, про що він сам неодноразово стверджував у письмових та усних поясненнях. Крім того, після відмови позивача відбути у відрядження комісією ДК «Укроборонпром» був складений відповідний акт відмови відбуття у службове відрядження від 28 лютого 2016 року.

У статті 139 КЗпП України передбачено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Догана є найменш суворим стягнення за порушення трудової дисципліни та заходом особистого немайнового характеру.

Відповідно до частин першої та третьої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відсутність пояснень від порушника трудової дисципліни не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо власник зможе довести те, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник їх не надав.

Отже, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що концерн зажадав від позивача письмові пояснення по суті порушення трудової дисципліни, проте ОСОБА_8 відмовився надавати пояснення щодо відмови відбувати у відрядження, що підтверджується актом комісії ДК «Укроборонпром» від 29 грудня 2016 року (а.с. 72, т. 1).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем при винесенні наказу від 30 грудня 2016 року № 199-ОС про оголошення позивачу догани порушень трудового законодавства допущено не було, оскільки ОСОБА_8 відмовився відповідно до наказу відповідача від 28 грудня 2016 року № 560-В відбувати у службове відрядження у грудні 2016 року, чим порушив Положення про службові відрядження працівників концерну, тому його вірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку ДК «Укроборонпром» працівники концерну, зокрема зобов'язані своєчасно і точно виконувати розпорядження керівництва.

У пункті 2.9 посадової інструкції головного спеціаліста відділу контролю за цінами Департаменту контролю за закупівельною діяльністю підприємств концерну, на якій працював позивач, передбачено обов'язок останнього дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку концерну.

Розпорядженням ДК «Укроборонпром» від 04 грудня 2015 року № 78/р суворо заборонено направлення будь-яких матеріалів із службових питань на власні (домашні) електронні адреси, а також поштові скрині, які відкриті на публічних сервісах, що під особистий підпис доведено до відома, у тому числі позивача. Зазначене ОСОБА_8 не заперечує.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Судом апеляційної інстанції не було враховано, що до позивача, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу ОСОБА_8, застосовано перше дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що 21 квітня 2017 року позивач всупереч забороні уповноважених працівників департаменту безпеки та свого керівника надіслав інформацію, яка стосувалась не тільки підприємства-учасника концерну, на який було відряджено позивача, а й інших підприємств-учасників, була отримана останнім при здійсненні моніторингу платежів цих підприємств, тобто мала матеріали із службових питань.

Згідно з пунктом 17 Статуту ДК «Укроборонпром», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 993 «Про деякі питання ДК «Укроборонпром», концерн утворений з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб'єктами господарювання державного сектору економіки, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Отже, підприємства-учасники ДК «Укроборонпром», в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, здійснюють безпосереднє озброєння Української армії.

Таким чином, апеляційний суд не врахував сферу та умови діяльності концерну, свідоме нехтування позивачем вимогами правил внутрішнього розпорядку та нормативно-правових актів, які регламентують діяльність концерну, оскільки він перенаправив службову інформацію, що призначена для внутрішньо-корпоративного використання, у відкриті мережі Інтернет, на свою домашню електронну скриньку, створюючи реальну загрозу витоку, порушення цілісності відомостей щодо діяльності концерну та підприємств-учасників, що могло завдати реальної шкоди інтересам держави в цілому.

Крім того, висновки апеляційного суду є взаємосуперечливими, оскільки, відмовивши у скасуванні наказу про притягнення ОСОБА_8 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (незалежно від підстав відмови в позові в цій частині), суд зазначив, що позивача незаконно притягнуто до відповідальності (у вигляді догани) і, як наслідок, відсутня система порушень для звільнення.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що з огляду на чинний наказ відповідача від 30 грудня 2016 року № 199-ОС про оголошення позивачу догани, продовження вчинення ним порушень розпорядження концерну, ДК «Укроборонпром» вірно винесено наказ про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного концерну «Укроборонпром» задовольнити.

Постанову апеляційного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року залишити у силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк