Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.09.2022 року у справі №372/2112/20
Ухвала КЦС ВП від 06.07.2021 року у справі №372/2112/20

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 372/2112/20

провадження № 61-11675св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач)

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Обухівське»,

відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальність «Роза-Л»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Приватне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПрАТ «Обухівське») звернулося до суду із позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» (далі - ТОВ «Роза-Л») про визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність, скасування запису про надання земельної ділянки у власність та в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, виданим Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, радгоспу-комбінату «Обухівський» було передано в користування земельну ділянку площею 1 327 га в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року, товариство засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ВАТ «Обухівське») відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Рішенням Загальних зборів акціонерів від 18 жовтня 2013 року ВАТ «Обухівське» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПАТ «Обухівське»). Рішенням Загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2019 року ПАТ «Обухівське» перейменовано на ПрАТ «Обухівське». ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський».

Позивач зазначав, що товариство є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування.

29 грудня 2015 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі -ФОП ОСОБА_7 ).

12 березня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Київській області видано наказ про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 3,2461 га, кадастровий номер 3223186200:05:002:0004, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

23 березня 2016 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 та внесено запис про право власності 13881717.

15 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди землі з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004.

Вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 є частиною земельної ділянки, що належить ПрАТ «Обухівське» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263.

НаказомГУ Держгеокадастру у Київській області від 12 березня 2016 року передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, переданої у постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський».

Виходячи з викладеного та з урахуванням зміни предмета позову, ПрАТ «Обухівське» просило визнати незаконною і скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3647/15-16-сг від 12 березня 2016 року та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Роза-Л».

У листопаді 2019 року ПрАТ «Обухівське» звернулося до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ТОВ «Роза-Л» про визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність, скасування запису про надання земельної ділянки у власність та в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Зазначало, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, виданим Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, товариство є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування.

ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (пункт 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року).

29 грудня 2015 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 3,6003 га, кадастровий номер 3223186200:05:001:0061, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

25 березня 2016 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 та внесено запис про право власності 13922692.

09 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061.

Вказувало, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 є частиною земельної ділянки, що належить ПрАТ «Обухівське» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року.

Таким чином ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, переданої у постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський».

Виходячи з викладеного та з урахуванням зміни предмета позову, ПрАТ «Обухівське» просило визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3647/15-16-сг від 12 березня 2016 року та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ «Роза-Л».

У січні 2020 року ПрАТ «Обухівське» звернулося до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4 , ТОВ «Роза-Л» про визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність, скасування запису про надання земельної ділянки у власність та в оренду, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Зазначало, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, виданим Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, товариство є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах плану користування.

ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (пункт 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року).

30 грудня 2015 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_8 у власність земельну ділянку площею 3,6003 га, кадастровий номер 3223186200:05:008:0001, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

23 березня 2016 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 та внесено запис про право власності 13882983.

15 серпня 2016 року між ОСОБА_8 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001.

Вказувало, що земельна ділянка за кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 є частиною земельної ділянки, що належить ПрАТ «Обухівське» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року.

Таким чином ОСОБА_8 передано у власність земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, переданої у постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

23 листопада 2018 року між ОСОБА_4 (спадкоємець майна ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ТОВ «Роза-Л» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, за змістом якої замінено сторону орендодавця ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкоємця належного їй майна - ОСОБА_4 .

Виходячи з викладеного та з урахуванням зміни предмета позову, ПрАТ «Обухівське» просило визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3647/15-16-сг від 12 березня 2016 року та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, укладений між ОСОБА_8 і ТОВ «Роза-Л», а також додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, укладену 23 листопада 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Роза-Л».

У січні 2020 року ПрАТ «Обухівське» звернулося до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_6 , про визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність, скасування запису про надання земельної ділянки у власність.

Зазначало, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року, виданим Обухівською міською радою народних депутатів Обухівського району Київської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26, радгоспу-комбінату «Обухівський» було передано у постійне користування земельну ділянку площею 1 687,9 га в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (пункт 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року).

15 січня 2016 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 25 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 3,5726 га, кадастровий номер 3223110100:06:004:0008, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області.

23 березня 2016 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 та внесено запис про право власності 13882661.

Вказувало, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 є частиною земельної ділянки, що належить ПрАТ «Обухівське» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року.

Таким чином ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, переданої у постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський».

Виходячи з викладеного та з урахуванням зміни предмета позову, ПрАТ «Обухівське» просило визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3647/15-16-сг від 12 березня 2016 року.

У липні 2020 року ПрАТ «Обухівське» звернулося до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Роза-Л» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11157/15-16-сг від 03 червня 2016 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Зазначало, що на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, виданим Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, товариство є законним землекористувачем 1 327 га земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, в межах плану землекористування.

ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (пункт 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року).

29 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 на підставі проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), виготовленого 11 лютого 2016 року ФОП ОСОБА_7 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03 червня 2016 року надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 3,6202 га, кадастровий номер 3223186200:05:004:0001, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

19 липня 2016 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 та внесено запис про право власності 15533853.

10 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001.

Вказувало, що земельна ділянка за кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 є частиною земельної ділянки, що належить ПрАТ «Обухівське» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року.

Таким чином ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, переданої у постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський».

Ураховуючи викладене, ПрАТ «Обухівське» просило визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:004:0001, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11157/15-16-сг від 03 червня 2016 року та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 від 10 березня 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Роза-Л».

У липні 2020 року ПрАТ «Обухівське» звернулося до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_5 , ТОВ «Роза-Л» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11163/15-16-сг від 03 червня 2016 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Зазначало, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, виданим Першотравенською сільською радою народних депутатів Обухівського району Київської області та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу-комбінату «Обухівський» було передано у постійне користування земельну ділянку площею 2 164,6 га в межах згідно з планом користування для сільськогосподарського виробництва.

ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (пункт 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року).

29 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 березня 2016 року ФОП ОСОБА_7 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 03 червня 2016 року надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 3,6298 га, кадастровий номер 3223186600:04:010:0003, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області.

16 жовтня 2017 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 та внесено запис про право власності 22934066.

На підставі договору оренди земельної ділянки без номера ОСОБА_5 передав в оренду ТОВ «Роза-Л» земельну ділянку, яка перебуває у його власності.

Вказувало, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 є частиною земельної ділянки, що належить ПрАТ «Обухівське» відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року.

Таким чином ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки, переданої у постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський».

Ураховуючи викладене, ПрАТ «Обухівське» просило визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186600:04:010:0003, шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11163/15-16-сг від 03 червня 2016 року та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 без дати, який укладений між ОСОБА_5 і ТОВ «Роза-Л».

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 листопада 2020 року цивільну справу № 372/2112/20 (2-1416/20) за позовом ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ТОВ «Роза-Л» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та цивільні справи: № 372/4253/19 (2-636/20) за позовом ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ТОВ «Роза-Л» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; № 372/4254/19 (2-637/20) за позовом ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_3 , ТОВ «Роза-Л» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки; № 372/176/20 (2-802/20) за позовом ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4 , ТОВ «Роза-Л» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до цього договору; № 372/180/20 (2-804/20) за позовом ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа - ОСОБА_6 , про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу; № 372/2119/20 (2-1423/20) за позовом ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_5 , ТОВ «Роза-Л» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, шляхом визнання недійсним наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, об`єднано в одне провадження присвоївши об`єднаній цивільній справі № 372/2112/20 (2-1416/20).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2021 року в задоволенні позову ПрАТ «Обухівське» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами виник спір щодо законності набуття фізичними особами права власності на спірні земельні ділянки.

Виходячи з положення статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, зокрема у разі ліквідації юридичної особи.

На підставі належних та допустимих доказів позивач довів, що він є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський», у зв`язку з чим набув право постійного користування земельними ділянками на підставі державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також: пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно; площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарське призначення, водний фонд, резервний фонд); особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості); при обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті; вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Суд встановив, що відповідачі - фізичні особи мали право на отримання спірних земельних ділянок у власність.

Позивач встановлені обставини не заперечував. Разом з тим вказував, що порушено саме порядок приватизації земельних ділянок.

Абзацом 2 та 3 пункту 8 розділу X Перехідних положень ЗК України передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

Позивач не довів, що відповідачі - фізичні особи та третя особа, які є власниками спірних земельних ділянок, не мали права на приватизацію цих земельних ділянок як працівники радгоспу-комбінату «Обухівське».

Проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» погоджений розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»» № 365 від 08 грудня 2015 року, яке не скасоване, та рішенням загальних зборів членів ПАТ «Обухівське» від 30 листопада 2013 року, що відповідає положенням частини четвертої статті 186 ЗК України.

Позивач не надав доказів, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня реєстрація за ПАТ «Обухівське» права користування земельними ділянками відповідно до державних актів на право постійного користування.

Позивач зазначив, що ним оспорюються в судовому порядку факти вибуття земельних ділянок з його постійного користування позивача у зв`язку з тим, що встановити реальну площу, координати та їх місце розташування неможливо та як наслідок товариство позбавлене можливості провести приватизацію земельних ділянок членами ПрАТ «Обухівське».

Суд дійшов висновку, що оскільки неможливо встановити дійсні межі земельних ділянок, тому підстав для формування нових земельних ділянок відповідно до статті 79-1 ЗК України немає, у зв`язку з чим порушень у проекті приватизації ПАТ «Обухівське» не виявлено.

Надання земельних ділянок членам ПАТ «Обухівське» у власність може здійснюватись за проектами приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою.

Досліджуючи проект землеустрою приватизації земель ПАТ «Обухівське» суд встановив, що в проекті відсутні всі документи, передбачені статтею 49 Закону України «Про землеустрій», зокрема, відсутні схеми розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду).

Однак, рішеннями загальних зборів щодо приватизації земель були погоджені списки осіб, площа земельних ділянок та їх розташування.

Разом з тим, зазначені порушення не можуть бути єдиною та безумовною підставою для задоволення позову.

Позивач не довів, що спірні земельні ділянки надані відповідачам поза межами земельних ділянок, які перебувають у користуванні ПАТ «Обухівське», і їх передача порушує права інших фізичних чи юридичних осіб окрім позивача.

Крім того, судом не встановлено, що спірні земельні ділянки не могли бути передані у власність відповідачам як працівникам радгоспу-комбінату або, що набуття їх у визначених площах порушує права інших осіб, які мають право на приватизацію.

Інформація про спірні земельні ділянки внесена у державний земельний кадастр, їм присвоєно кадастрові номери, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельних ділянок.

Встановивши, що спірні земельні ділянки передані у власність відповідно до розпорядження органу місцевого самоврядування та на підставі наказу органу державної влади, при наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації жодних невідповідностей норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено, суд зробив висновок, що задоволення цього позовупорушить принцип «належного врядування» оскільки потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Позивач не надав доказів, що під час отримання спірних земельних ділянок у власність відповідачі - фізичні особи та третя особа, які є власниками земельних ділянок, діяли недобросовісно в силу наявності у них права на приватизацію спірних земельних ділянок.

Таким чином, задоволення позову призведе до непропорційного втручання у право відповідачів та третьої особи мирно володіти своїм майном та покладе лише на них обов`язок щодо можливого виправлення помилок органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом необхідності повторного набуття права власності на земельні ділянки право на отримання яких є гарантованим державою.

Суд відхилив доводи позивача щодо видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області оскаржуваних наказів під час дії судової заборони на прийняття будь-яких рішень, вжитої ухвалою господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року про забезпечення позову у справі № 911/2149/14.

При цьому зазначив, що у вказаній ухвалі заборонено ГУ Держземагенства у Київській області здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське».

Разом з тим, ПрАТ «Обухівське» оскаржує дії ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке не є правонаступником ГУ Держземагенства у Київській області, що свідчить про відсутність судової заборони вчиняти відповідні дії.

Також суд зробив висновок, що не підлягає задоволенню і позовна вимога ПрАТ «Обухівське» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, оскільки порушень при їх укладенні не встановлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «Обухівське» задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Роза-Л», третя особа - ОСОБА_6 , про визнання незаконними та скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок, визнання незаконним та скасування наказу задоволено.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:004:0001 шляхом визнання недійсним Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11157/15-16-сг від 03 червня 2016 року та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 від 10 березня 2017 року, який укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Роза-Л».

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:002:0004 шляхом визнання недійсним Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3647/15-16-сг від 12 березня 2016 року та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 від 15 серпня 2016 року, який укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Роза-Л».

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:001:0061 шляхом визнання недійсним Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3623/15-16-сг від 12 березня 2016 року та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 від 09 квітня 2016 року, який укладений між ОСОБА_3 і ТОВ «Роза-Л».

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:008:0001 шляхом визнання недійсним Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-3630/15-16-сг від 12 березня 2016 року та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 від 15 серпня 2016 року з Додатковою угодою від 23 листопада 2018 року, які укладені між ОСОБА_8 і ТОВ «Роза-Л» та ОСОБА_4 і ТОВ «Роза-Л».

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223110100:06:004:0008 шляхом визнання недійсним Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання ОСОБА_6 земельної ділянки у власність № 10-3636/15-16-сг від 12 березня 2016 року.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186600:04:010:0003 шляхом визнання недійсним Наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність № 10-11163/15-16-сг від 03 червня 2016 року та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003, який укладений між ОСОБА_5 і ТОВ «Роза-Л».

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що листами Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») підтверджується накладення спірних земельних ділянок із земельними ділянками, що належать ПрАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, № 003263, № 003264.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області проведено державну реєстрацію земельних ділянок: 29 березня 2016 року з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 на підставі проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), виготовленого 11 лютого 2016 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7 ); 29 грудня 2015 року з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 ; 29 грудня 2015 року з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 ; 30 грудня 2015 року з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 ; 15 січня 2016 року з кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 25 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 ; 29 березня 2016 року з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 на підставі проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), виготовленого 23 березня 2016 року ФОП ОСОБА_7 .

Однак, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначених у витягах з Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок, не розроблялися і позивачем не погоджувалися.

Такого виду документації із землеустрою як додаток до проекту приватизації не передбачений частиною третьою статті 25 Закону України «Про землеустрій», тому реєстрація земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186200:05:004:0001, 3223186200:05:002:0004, 3223186200:05:001:0061, 3223186200:05:008:0001, 3223110100:06:004:0008, 3223186600:04:010:0003 здійснена без відповідної документації із землеустрою, що суперечить статті 20 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема: пункту «в» надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Оскільки державному реєстратору не було надано оригіналу землевпорядної документації, державний кадастровий реєстратор, який здійснював державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви був зобов`язаний встановити невідповідність документів вимогам законодавства та відмовити заявникові у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки в порядку частини 5 та 6 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Враховуючи, що землевпорядна документація на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223186200:05:004:0001, 3223186200:05:002:0004, 3223186200:05:001:0061, 3223186200:05:008:0001, 3223110100:06:004:0008, 3223186600:04:010:0003, не була розроблена та затверджена у встановленому законом порядку, тому не відбулося і встановлення меж земельної ділянки у відповідності до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року, відповідно до пункту 3.12 якої дана процедура повинна здійснюватися у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, а відповідно до пункту 2.1 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При відсутності визначених меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223186200:05:004:0001, 3223186200:05:002:0004, 3223186200:05:001:0061, 3223186200:05:008:0001, 3223110100:06:004:0008, 3223186600:04:010:0003, ці земельні ділянки не можуть бути об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79 ЗК України.

Отже, реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223186200:05:004:0001, 3223186200:05:002:0004, 3223186200:05:001:0061, 3223186200:05:008:0001, 3223110100:06:004:0008, 3223186600:04:010:0003, здійснено з порушенням статті 79-1 ЗК України, частини п`ятої статті 5, частини першої статті 21, частини першої статті 22, статей 24, 25 та пункту 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, та Закону України «Про землеустрій».

Позивач довів на підставі належних та допустимих доказів, що ГУДержгеокадастру у Київській області розпорядилося спірними земельними ділянками без вилучення їх з постійного користування позивача.

Отже, накази ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання спірних земельних ділянок у власність відповідачів - фізичних осіб та третьої особи прийняті з порушенням статей 116 141 142-148 149 ЗК України, тому позовні вимоги ПрАТ «Обухівське» про визнання недійсними наказів про передання земельних ділянок у власність громадянам є доведеними.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року в справі № 911/2149/14 заяву ПАТ «Обухівське» про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено, заборонено ГУ Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ГУ Держземагенства у Київській області та/або ФОП ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, розробки проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі: державного акта на право постійного користування землею № 003262, виданого 13 лютого 1996 року Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею № 003263, виданого 13 лютого 1996 року Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею № 003264, виданого 19 лютого 1996 року Обухівською міською радою Обухівського району Київської області.

Відповідно до резолютивної частини цієї ухвали, остання набирає законної сили з дня її винесення судом і відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом зі строком пред`явлення до виконання до 05 червня 2015 року.

Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області не є правонаступником ГУ Держземагенства у Київській області, встановлена судом заборона на вчинення передбачених в ухвалі суду дій стосується також відповідача у даній справі, який наділений повноваженнями, що раніше належали ГУ Держземагенства у Київській області.

На момент реєстрації ГУ Держгеокадастру у Київській земельних ділянок та прийняття ним оскаржуваних наказів ухвала Господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі №911/2149/14 про вжиття заходів забезпечення позову була чинною, а тому підлягала врахуванню відповідачем при здійсненні своєї діяльності.

Оскільки після незаконної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі наказів про надання спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб було проведено реєстрацію права власності за ними на ці земельні ділянки, а на підставі договорів оренди зареєстровано право оренди земельних ділянок за ТОВ «Роза-Л» в порядку, передбаченому частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України та відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оспорювані накази про надання земельних ділянок у власність та договори оренди спірних земельних ділянок підлягають визнанню недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ТОВ «Роза-Л» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц (провадження № 61-19331св18), від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17 (провадження № 61-9568св20).

Касаційна скарга мотивована тим, що ПрАТ «Обухівське» не довело на підставі належних та допустимих доказів наявності у нього права користування спірними земельними ділянками, а також надання цих земельних ділянок у власність відповідачів фізичних осіб за рахунок земельних ділянок, право користування якими належить позивачу.

Скасування державної реєстрації земельних ділянок є непропорційним втручанням в право власності відповідачів - фізичних осіб, оскільки задоволення позову з формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на фізичних осіб. Позбавлення права власності фактично не має державного чи суспільного інтересу. Це лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність паїв не з вини відповідачів.

Відповідачі, які є власниками спірних земельних ділянок, мають право на отримання своєї земельної частки (паю) у власність та таке право не заперечували сторони у справі, в тому числі і ПрАТ «Обухівське».

Висновок суд апеляційної інстанції, що реєстрація спірних земельних ділянок відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, а саме без відповідної документації та встановлення меж, є помилковим, оскільки розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель ПрАТ «Обухівське»» є чинним, в судовому порядку незаконним не визнано та не скасовано.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ТОВ «Роза-Л», яке не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, що призвело до порушення процесуальних прав товариства на участь у апеляційному розгляді.

У вересні 2021 року ПрАТ «Обухівське» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними і необґрунтованими, а постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги законність судового рішення апеляційного суду не спростовують.

При цьому зазначило, що постанова апеляційного суду не суперечить висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17 (провадження № 61-9568св20).

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц (провадження № 61-19331св18) щодо застосування норм матеріального права, в аспекті їх тлумачення на відповідність Конвенції та практики ЄСПЛ, не могли бути враховані судом апеляційної інстанції, оскільки, правовідносини не є подібними.

З володіння ПрАТ «Обухівське» спірні земельні ділянки у встановленому земельним законодавством порядку не вибували, ПрАТ «Обухівське» має право постійного користування земельними ділянками згідно з державними актами на право постійного користування землею: серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року.

Судом встановлено, що проекти землеустрою щодо спірних земельних ділянок не розроблялися, а рішення про розпаювання (розподіл земель між власниками паїв) не приймалося.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з Обухівського районного суду Київської області.Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У вересні 2021 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Нещерівської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії 22 скликання від 01 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію по виготовленню Державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 1327,0 га (ріллі - 798,5 га, сіножатей - 446,2 га, пасовищ - 19,0 га, лісів і інших лісовкритих площ - 20,8 га, боліт - 1,1 га, під водою - 21,8 га, під господарськими шляхами - 8,5 га, під виробничими будівлями і дворами - 7,4 га, під гідротехнічними спорудами - 3,3 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,4 га) (т. 1, а. с. 28; т. 2, а. с. 28; т. 3, а. с. 28; т. 4, а. с. 29).

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, виданого Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 284, радгоспу-комбінату «Обухівський» надано у постійне користування для сільськогосподарського виробництва 1 327 га землі в межах згідно з планом землекористування (т. 1, а. с. 29 - 32; т. 2, а. с. 29 - 32; т. 3, а. с. 29 - 32; т. 4, а. с. 30 - 33).

Рішенням Першотравенської сільської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії ХХІІ скликання від 05 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію по виготовленню державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 2 164,6 га (ріллі - 1 968,7 га, сіножатей - 23,4 га, пасовищ - 125,6 га, лісів і інших лісовкритих площ - 6,8 га, під водою - 1,9 га, боліт - 0,7 га, під господарськими шляхами - 20,65 га, під виробничими будівлями і дворами - 16,2 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1 га, відкритими землями без рослинного покриву - 0,6 га) (т. 6, а. с. 28).

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, виданого Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1, радгоспу-комбінату «Обухівський» надано у постійне користування для сільськогосподарського виробництва 2 164,6 га землі в межах згідно з планом землекористування (т. 6, а. с. 29 - 32).

Рішенням Обухівської міської ради народних депутатів Обухівського району Київської області 5 сесії ХХІІ скликання від 14 грудня 1995 року «Про затвердження науково-технічної документації по виготовленню Державного акту на право постійного користування землею радгоспу-комбінату «Обухівський» Обухівського району Київської області» затверджено науково-технічну документацію по виготовленню державного акта на право постійного користування землею та надано в постійне користування радгоспу-комбінату «Обухівський» земельні ділянки загальною площею 1 687,9 га (ріллі - 1 400,2 га, сіножатей - 22,4 га, пасовищ - 54,1 га, лісів і інших лісовкритих площ - 30,0 га, боліт - 8,1 га, під водою - 24,9 га, під господарськими шляхами - 36,3 га, під виробничими будівлями і дворами - 61,2 га, під гідротехнічними спорудами - 48,2 га, відкритими землями без рослинного покриву - 2,5 га) (т. 5, а. с. 25).

Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року, виданого Обухівською міською радою Обухівського району Київської області та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 26, радгоспу-комбінату «Обухівський» надано у постійне користування для сільськогосподарського виробництва 1 687,9 га землі в межах згідно з планом землекористування (т. 5, а. с. 26 - 29).

Відповідно до пункту 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року, товариство засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ВАТ «Обухівське») відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Рішенням Загальних зборів акціонерів від 18 жовтня 2013 року ВАТ «Обухівське» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПАТ «Обухівське»). Рішенням Загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2019 року ПАТ «Обухівське» перейменовано на ПрАТ «Обухівське». ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (т. 1, а. с. 9 - 22; т. 2, а. с. 121 - 134; т. 3, а. с. 121 - 134; т. 4, а. с. 9 - 22; т. 5, а. с. 9 - 22; т. 6, а. с. 9 - 22).

Розпорядженням Обухівської районної держадміністрації Київської області від 28 березня 2012 року № 385 «Про надання дозволу на розроблення проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад» надано дозвіл на розроблення проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні цього товариства, яке є правонаступником радгосп-комбінату «Обухівський» на підставі статуту ПАТ «Обухівське», згідно з державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№ 003262, 003263, 003264 та зареєстрованих в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 13 лютого 1996 року № 1, від 16 лютого 1996 року № 284 та від 19 лютого 1996 № 26 відповідно, розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області (т. 1, а. с. 35; т. 2, а. с. 38; т. 3, а. с. 38; т. 4, а. с. 39; т. 5, а. с. 35; т. 6, а. с. 35).

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель Публічного акціонерного товариства «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 7, а. с. 3).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 29 березня 2016 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 29 березня 2016 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 на підставі проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), виготовленого 11 лютого 2016 року ФОП ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 24).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 26 травня 2017 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 29 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 (т. 3, а. с. 35).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 05 вересня 2017 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 29 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 35).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 04 жовтня 2017 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 30 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 (т. 4, а. с. 36).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 04 жовтня 2017 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 15 січня 2016 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 25 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_7 (т. 5, а. с. 32).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 27 листопада 2017 року Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 29 березня 2016 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого 23 березня 2016 року ФОП ОСОБА_7 (т. 6, а. с. 23).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-3647/15-16-сг від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 3,2461 га (кадастровий номер 3223186200:05:002:0004) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 2, а. с. 27).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-3623/15-16-сг від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 3,6003 га (кадастровий номер 3223186200:05:001:0061) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 3, а. с. 27).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-3630/15-16-сг від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_8 у власність земельну ділянку площею 3,6003 га (кадастровий номер 3223186200:05:008:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 4, а. с. 28).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-3636/15-16-сг від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 3,5726 га (кадастровий номер 3223110100:06:004:0008) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області (т. 5, а. с. 24).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-11157/15-16-сг від 03 червня 2016 року надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 3,6202 га (кадастровий номер 3223186200:05:004:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 1, а. с. 27).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-11163/15-16-сг від 03 червня 2016 року надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 3,6298 га (кадастровий номер 3223186600:04:010:0003) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 6, а. с. 27).

10 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:004:0001 (т. 1, а. с. 73 - 74).

15 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:002:0004 (т. 2, а. с. 78 - 79).

09 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:001:0061 (т. 3, а. с. 80 - 81).

15 серпня 2016 року між ОСОБА_8 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:008:0001 (т. 4, а. с. 80 - 81).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. Спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 вересня 2018 року.

23 листопада 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Роза-Л» укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 серпня 2016 року, за змістом якої у вступній частині договору оренди земельної ділянки замінено орендодавця ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкоємця - ОСОБА_4 (т. 4, а. с. 83).

Між ОСОБА_5 та ТОВ «Роза-Л» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186600:04:010:0003 (т. 6, а. с. 72 - 73).

Згідно з листами ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»: від 23 серпня 2017 року № 01/10-05/542, від 22 листопада 2016 року № 01/03-05/617, від 13 грудня 2016 року №06-1.2/2130 та від 13 лютого 2018 року №01/10-05/118, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223186200:05:004:0001, 3223186600:04:010:0003, знаходяться в межах земельних ділянок, що належать ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, № 003263, виданих Першотравенською, Нещерівською сільськими радами Обухівського району Київської області; земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223186200:05:002:0004, 3223186200:05:001:0061, 3223186200:05:008:0001, знаходяться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області в межах земельної ділянки, що належить ПАТ «Обухівське» на підставі державного акта від 16 лютого 1996 року № 003263; земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:06:004:0008 знаходиться на території Обухівської міської ради Обухівського району Київської області в межах земельної ділянки, що належить ПАТ «Обухівське» на підставі державного акта на право постійного користування землею від 19 лютого 1996 року № 003264 (т. 1, а. с. 33; т. 2, а. с. 33; т. 3, а. с. 33; т. 4, а. с. 34; т. 5, а. с. 30, т. 6, а. с. 33).

Ухвалою господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 у справі за позовом ПАТ «Обухівське» до Обухівської районної ради, ФОП ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради Обухівського району Київської області від 27 грудня 2013 року № 428.29.VI «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Першотравенської та Нещерівської сільських рад» та зобов`язання вчинити дії, заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ГУ Держземагенства у Київській області та/або ФОП ОСОБА_7 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходять в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №№ 003263, 003262, 003264, виданих 13 лютого, 16 лютого та 19 лютого 1996 року Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області, Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області та Обухівською міською радою Обухівського району Київської області відповідно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 визнано недійсним рішення Обухівської районної ради від 27 грудня 2013 року № 428.29.VI «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Першотравенської та Нещерівської сільських рад».

ПостановоюВищого господарського суду України від 04 листопада 2014 року у справі № 911/2149/14 рішення господарського суду Київської області від 24 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

22 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_7 звернулась до господарського суду Київської області із зустрічним позовом у справі № 911/2149/14 до ПАТ «Обухівське» про стягнення основного боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за договором на створення (передачі) науково-технічної продукції № 6-1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року у справі № 911/2149/14 визнано недійсним рішення Обухівської районної ради від 27 грудня 2013 року № 428.29.VI «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської ради Першотравенської та Нещерівської сільських рад». В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року у справі № 911/2149/14 рішення Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Обухівське» відмовлено. Позовні вимоги ФОП ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Обухівське» на користь ФОП ОСОБА_7 борг у розмірі 52 951,57 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 серпня 2015 року у справі № 911/2149/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року в частині відмови у задоволенні первісних вимог про визнання недійсним рішення Обухівської районної ради від 27 грудня 2013 року № 428.29.VI «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області» скасовано, рішення Господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року у справі № 911/2149/14 у цій частині, залишено в силі.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Прешотравеньскої сільських рад» затверджено проект приватизації земель ПАТ «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16 за позовом ПАТ «Обухівське» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області про визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08 грудня 2015 року, визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовлено ПАТ «Обухівське» у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року рішення господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16 залишено без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Роза-Л» про визнання недійсними наказів про надання земельних ділянок у власність, скасування записів про надання земельних ділянок у власність та в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, не відповідає.

Предметом перегляду Верховним Судом у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції в зазначеній частині вимог, оскільки вирішенням позовних вимог ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа - ОСОБА_6 , про визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність, скасування запису про надання земельної ділянки у власність щодо ОСОБА_6 , права заявника ТОВ «Роза-Л» не порушено, а ОСОБА_6 з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду до Верховного Суду не звертався.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про задоволення позовних вимог ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Роза-Л» про визнання недійсними наказів про надання земельних ділянок у власність, скасування записів про надання земельних ділянок у власність та в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме, що відповідачі - фізичні особи набули у власність земельні ділянки з порушенням вимог земельного законодавства.

Натомість Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17 (провадження № 61-12868св19).

Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно зі статтею 12 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

Виходячи з положень статті 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Враховуючи зазначене, обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом ПрАТ «Обухівське» надало копії державних актів на право постійного користування землею: серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року, виданих радгоспу-комбінату «Обухівський».

При цьому, позивач посилався на те, що згідно з пунктом 1.1 статуту ПрАТ «Обухівське», затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів згідно з протоколом № 2/2019 від 20 грудня 2019 року, товариство засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ВАТ «Обухівське») відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна» та «Про господарські товариства». Рішенням Загальних зборів акціонерів від 18 жовтня 2013 року ВАТ «Обухівське» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПАТ «Обухівське»). Рішенням Загальних зборів акціонерів від 20 грудня 2019 року ПАТ «Обухівське» перейменовано на ПрАТ «Обухівське». ПрАТ «Обухівське» є правонаступником всіх прав і обов`язків радгоспу-комбінату «Обухівський» (т. 1, а. с. 9 - 22; т. 2, а. с. 121 - 134; т. 3, а. с. 121 - 134; т. 4, а. с. 9 - 22; т. 5, а. с. 9 - 22; т. 6, а. с. 9 - 22).

За змістом статті 108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Вирішуючи спір суди зробили правильний висновок, що позивач у законний спосіб набув право постійного користування земельними ділянками відповідно до державних актів на право постійного користування землею: серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року.

Разом з тим, позивач просив захистити своє порушене право, зазначаючи, що спірні земельні ділянки були передані відповідачам - фізичним особам за рахунок земель, які перебувають у його користуванні на підставі державних актів на право постійного користування землею: серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003263 від 16 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року, неправомірно.

Відповідно до частини першої статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі статтею 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини п`ятої статті 118 ЗК України передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частини перша та друга статті 116 ЗК України).

Пунктом б) частини третьої статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

При цьому частина 5 статті 116 ЗК України чітко визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У статті 79-1 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом абзацу другого частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом (частина третя статті 25 Закону України «Про землеустрій»).

Видом документації із землеустрою є, зокрема, проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (пункт г) частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій»).

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції встановив, що відповідачам - фізичним особам були надані у власність спірні земельні ділянки як працівникам радгоспу-комбінату «Обухівський» на підставі проекту приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою.

Проект приватизації земель ПАТ «Обухівське» погоджений розпорядженням Обухівської РДА Київської області від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»» та рішенням зальних зборів членів ПАТ «Обухівське» від 30 листопада 2013 року.

Розпорядження Обухівської РДА Київської області від 08 грудня 2015 року № 365 «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»» було предметом розгляду у справі № 911/68/16, за результатом розгляду якої 04 березня 2016 року господарський суду Київської областіухвалив рішення, яким відмовив ПАТ «Обухівське» у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08 грудня 2015 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 травня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2016 року рішення господарського суду Київської області від 04 березня 2016 року у справі № 911/68/16 залишено без змін.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-3647/15-16-сг від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 3,2461 га (кадастровий номер 3223186200:05:002:0004) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 2, а. с. 27).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-3623/15-16-сг від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 3,6003 га (кадастровий номер 3223186200:05:001:0061) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 3, а. с. 27).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-3630/15-16-сг від 12 березня 2016 року надано ОСОБА_8 у власність земельну ділянку площею 3,6003 га (кадастровий номер 3223186200:05:008:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 4, а. с. 28).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-11157/15-16-сг від 03 червня 2016 року надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 3,6202 га (кадастровий номер 3223186200:05:004:0001) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 1, а. с. 27).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області № 10-11163/15-16-сг від 03 червня 2016 року надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 3,6298 га (кадастровий номер 3223186600:04:010:0003) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Першотравенської сільської ради Обухівського району Київської області (т. 6, а. с. 27).

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні земельні ділянки передані у власність відповідно до розпорядження органу місцевого самоврядування та на підставі наказу органу державної влади.

При цьому, суд не встановив порушень земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування при наданні земельних ділянок у власність та їх реєстрації.

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Позивач не надав доказів, що під час отримання спірних земельних ділянок у власність відповідачі - фізичні особи діяли недобросовісно в силу наявності у них права на приватизацію спірних земельних ділянок.

Отже, задоволення позову призведе до непропорційного втручання у право відповідачів - фізичних осіб мирно володіти своїм майном та покладе лише на них обов`язок щодо можливого виправлення помилок органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом необхідності повторного набуття права власності на земельні ділянки право на отримання яких є гарантованим державою.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову ПрАТ «Обухівське».

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції скасував судове рішення місцевого суду, яке відповідає закону, є обґрунтованими.

Отже Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, слід вказати, що 23 грудня 2021 року до Верховного Суду від ПрАТ «Обухвіське» надійшло повідомлення, що постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 372/3482/19 розпорядження Обухівської РДА Київської області № 365 від 08 грудня 2015 року «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад» визнане недійсним і скасоване.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 30 квітня 2021 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив рішення у справі № 372/3482/19, яким відмовив ПрАТ «Обухівське» у задоволенні позову про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА Київської області від 08 грудня 2015 року «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»».

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 рокуу справі № 372/3482/19 рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року скасовано та ухвально нове судове рішення, яким визнано недійсним розпорядження Обухівської РДА Київської області від 08 грудня 2015 року «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»».

Постановою Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 372/3482/19 касаційну скаргу представника ФОП ОСОБА_7 - Клапчука Ф. П. залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року залишено без змін.

Отже на цей час є таке, що набрало законної сили, судове рішення, яким визнано недійсним розпорядження Обухівської РДА Київської області від 08 грудня 2015 року «Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ «Обухівське»».

Разом з тим, на стадії касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції, при перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, не може враховувати обставини, які стали відомими на час касаційного перегляду судових рішень.

Тому при ухваленні цієї постанови суд касаційної інстанції не бере до уваги судові рішення, ухвалені у справі № 372/3482/19.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ТОВ «Роза-Л», яке не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, з огляду на таке.

Так, ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 червня 2021 року (т. 8, а. с. 166, 167).

Про призначене судове засідання на 15 червня 2021 року ТОВ «Роза-Л» було повідомлене судовою повісткою, яку ним отримано 28 травня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 8, а. с. 180).

15 червня 2021 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника ТОВ «Роза-Л» - Клапчука Ф. П. про відкладення розгляду справи, оскільки він не може бути присутнім у судовому засіданні за станом здоров`я. При цьому до клопотання не було додано жодних доказів на підтвердження погіршення стану здоров`я (т. 8, а. с. 185).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тобто, процесуальним законом надано право суду вирішувати питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причини їх неявки.

Згідно з протоколом судового засідання від 15 червня 2021 року представник ТОВ «Роза-Л» - Клапчук Ф. П. у судове засідання не з`явився, перевіривши причини його неявки, та розглянувши клопотання представника товариства, суд ухвалив залишити клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення та вважав можливим розглянути справу за відсутності товариства.

ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ураховуючи, що Клапчук Ф. П., який діє в інтересах ТОВ «Роза-Л», подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначив про те, що йому відомо про дату розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, до клопотання про відкладення розгляду справи не додав доказів на підтвердження причин неявки в судове засідання, а також предмет спору, складність справи, та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без участі представника ТОВ «Роза-Л».

Таким чином, не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції ТОВ «Роза-Л» про дату, час та місце судового засідання.

Щодо клопотання ПрАТ «Обухівське» про застосування до ТОВ «Роза-Л» заходів процесуального примусу.

У вересні 2021 року ПрАТ «Обухівське» подало до Верховного Суду клопотання про застосування до представника ТОВ «Роза-Л» - Клапчука Ф. П. заходів процесуального примусу у вигляді стягнення в дохід державного бюджету штрафу у зв`язку із зловживанням ним процесуальними обов`язками, а саме посилання в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судового рішення на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначення, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ТОВ «Роза-Л», яке не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Статтею 144 ЦПК України визначені види заходів процесуального примусу, в тому числі і штраф.

Згідно з частиною першою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Чинним цивільним процесуальним законодавством не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу, в тому числі й штрафу, оскільки це є правом суду, а не його обов`язком.

Аналізуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для застосування заходів примусу, передбачених статтею 148 ЦПК України, оскільки представник ТОВ «Роза-Л» - Клапчук Ф. П. не вчиняв дій (бездіяльності), які б могли бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами.

Щодо клопотання ПрАТ «Обухівське» про повернення касаційної скарги без розгляду

У вересні 2021 року ПрАТ «Обухівське» подало до Верховного Суду клопотання про повернення касаційної скарги ТОВ «Роза-Л» без розгляду у зв`язку з тим, що заявник сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі, який не відповідає розміру,встановленому Законом України «Про судовий збір».

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Роза-Л» залишено без руху і надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 8 408 грн.

ТОВ «Роза-Л» виконало вимоги ухвали Верховного Суду та сплатило судовий збір у визначеному розмірі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для повернення касаційної скарги заявнику.

Щодо клопотання ПрАТ «Обухівське» про закриття касаційного провадження

У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Обухівське» просить закрити касаційне провадження, посилаючись на те, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду та на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається (пункт 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У справах № 460/762/16-ц, № 372/2876/17 та у справі, яка переглядається, предмети, підстави позовів не є тотожними, разом з тим, правовідносини у порівнюваних ситуаціях є подібними.

Отже, висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц (провадження № 61-19331св18), від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17 (провадження № 61-9568св20), на які посилається заявник у касаційній скарзі, підлягають врахуванню касаційним судом при перегляді цієї справи.

Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи відзиву про те, що правові висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду, та на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Оскільки ТОВ «Роза-Л» в касаційній скарзі посилається, зокрема, на висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті у правовідносинах, що є подібними правовідносинам у справі, яка переглядається, тому відсутні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд першої інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про відмовуПрАТ «Обухівське» у задоволенні позову до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Роза-Л» про визнання недійсними наказів про надання земельних ділянок у власність, скасування записів про надання земельних ділянок у власність та в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ПрАТ «Обухівське» до ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Роза-Л» про визнання недійсними наказів про надання земельних ділянок у власність, скасування записів про надання земельних ділянок у власність та в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, натомість суд першої інстанції в цій частині не порушив норми процесуального права, правильно застосував норми матеріального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, судове рішення апеляційного суду у зазначеній частині, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі у зазначеній частині рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

За подання касаційної скарги ТОВ «Роза-Л» сплатило судовий збір у розмірі 8 408 грн.

З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ «Роза-Л», судові витрати, понесені ТОВ «Роза-Л» у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають стягненню з ПрАТ «Обухівське» в розмірі 7 006,70 грн.

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства «Обухівське» про застосування заходів процесуального примусу, повернення касаційної скарги без розгляду, закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» задовольнити частково.

ПостановуКиївського апеляційного суду від 15 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимогПриватного акціонерного товариства «Обухівське» до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальність «Роза-Л» про визнання недійсними наказів про надання земельних ділянок у власність, скасування записів про надання земельних ділянок у власність та в оренду, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасувати та в цій частині залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 лютого 2021 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 006 (сім тисяч шість) гривень 70 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук