Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.09.2019 року у справі №206/1864/18

Постанова

Іменем України

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 206/1864/18

провадження № 61-16898 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль";

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т.

П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання додатків до кредитного договору недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що у серпні 2006 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Автопарк люкс") було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки Great Wall Hover, вартість якого склала 140 453 грн. Так як необхідної суми у неї не було, при оформленні договору купівлі-продажу одночасно була проведена переддоговірна робота з представниками банку щодо отримання кредиту на придбання автомобіля.

Під час укладення договору купівлі-продажу, працівники автосалону та представники банку пояснили, що автомобіль вона зможе забрати дуже швидко, оскільки кредит буде надано не їй особисто в руки, а кошти у сумі 140 453 грн банк перерахує на банківський рахунок автосалону. Після підписання договору купівлі-продажу автомобіля вони з автосалону поїхали до нотаріуса, де вона підписала кредитний договір від 16 серпня 2006 року, договір застави транспортного засобу від 16 серпня 2006 року та інші документи.

Згідно зі змістом кредитного договору кредит надавався їй у доларах США, проте працівники банку переконали її, що договір кредиту в доларах США формальний, фактично оплата банком за автомобіль буде в гривнях. Зазначений кредитний договір між нею і акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль "), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було укладено сторонами на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. З кредитного договору вбачається, що кредит, нібито, надано позичальнику в іноземній валюті, а саме у доларах США.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ "Аваль" МФО 305653. При цьому, відповідно до квитанції від 16 серпня 2006 року № 157/118-27 року вона внесла через касу Дніпропетровської обласної дирекції АППБ "Аваль" (рахунок № НОМЕР_2) кошти у сумі 140 452 грн на рахунок НОМЕР_2, а через 06 хвилин, відповідно до заяви на видачу готівки від 16 серпня 2006 року № 157/118-28 у цьому ж відділенні в цій же операційній касі, нібито, зняла з рахунку № НОМЕР_3 іноземну валюту у сумі 28 100 доларів США. Проте, вона заяву на відкриття валютного рахунку до АППБ "Аваль" не подавала і підписати таку заяву не могла, яким чином було відкрито валютний рахунок на її ім'я їй невідомо.

Зазначала, що грошей не отримувала, так як банк повинен був перерахувати гроші безпосередньо на рахунок автосалону, який, в свою чергу, після отримання оплати повинен був передати придбаний автомобіль покупцеві. Внаслідок розрахунку тіла кредиту у доларах США, які вона не отримувала, замість гривень, які фактично були виплачені банком, у неї виникає додаткове грошове зобов'язання, згідно з яким вона повинна повернути кредитору кошти, які той їй не надавав, що суперечить змісту кредитних відносин. Зазначала, що в провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 206/6969/15-ц за її позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору від 16 серпня 2006 року та договору застави транспортного засобу недійсними (через несправедливі умови договору). За результатами розгляду даної справи було винесено рішення про відмову у задоволенні позову, проте, під час розгляду справи було проведено судово-економічну експертизу, висновком якої зазначено, зокрема, що документально не підтверджується зарахування коштів АППБ "Аваль" в іноземній валюті на поточні рахунки ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 по кредитному договору від 16 серпня 2016 року.

Зазначала, що вона не була попереджена про валютні ризики при укладенні договору кредиту. Таким чином, спростовується факт надання банком їй кредиту в іноземній валюті у сумі 28 100 доларів США. Крім того, при одному з чергових звернень до банку, їй було запропоновано підписати декілька документів: додаткову угоду від 09 вересня 2009 року № 2 до кредитного договору від 15 серпня 2006 року № 014/108069/3157/73, додаток № 1, додаток № 2 до кредитного договору від 15 серпня 2006 року № 014/108069/3157/73. Проте, жодного кредитного договору, крім кредитного договору від 16 серпня 2006 року № 014/108069/3157/73, вона не підписувала.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на статті 203, 215, 230 ЦК України, позивач просила встановити факт надання їй кредиту за кредитним договором від 16 серпня 2006 року № 014/108069/3157/73, укладеним з акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", в сумі 140 453 грн шляхом перерахування автомобільному салону ТОВ "Автопарк люкс" вартості автомобіля марки Great Wall Hover, білого кольору, 2006 року випуску; визнати недійсним визначення суми та валюти кредитування за кредитним договором від 16 серпня 2006 року № 014/108069/3157/73, укладеним між нею та АППБ "Аваль", у розмірі 28 100 доларів; визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 09 вересня 2009 року, додаток № 1, додаток № 2 до кредитного договору від 15 серпня 2006 року № 014/10806.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року у складі судді Сухорукова А. О. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Вирішено встановити факт надання кредиту ОСОБА_2 за кредитним договором від 16 серпня 2006 року, укладеним з АППБ "Аваль", в сумі 140 453 грн шляхом перерахування автомобільному салону ТОВ "Автопарк люкс" вартості автомобіля марки Great Wall Hover, білого кольору, 2006 року випуску; визнано недійсним визначення суми та валюти кредитування за кредитним договором від 16 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_2 та АППБ "Аваль", у розмірі 28 100 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за кредитним договором від 16 серпня 2006 року ОСОБА_2 банком не було надано коштів в іноземній валюті у розмірі 28 100 доларів США (відповідно до пункту 1.1 кредитного договору).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними суд виходив з того, що кредитний договір від 15 серпня 2006 року між сторонами не укладався, додаткова угода до цього кредитного договору є невід'ємною його частиною. Тобто неукладений правочин не створює юридичних наслідків. При цьому, лише укладена угода може бути визнана недійсною, оскільки відсутність досягнення згоди сторін по всіх її істотних умовах, виключає наявність такої угоди як юридичного факту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач за день до укладення оспорюваного кредитного договору оформила заяву-анкету позичальника від 15 серпня 2006 року, в якій виявила бажання отримати кредит саме в іноземній валюті на суму 28 100 доларів США. Крім того, кредитний договір від 16 серпня 2006 року містить чітку умову щодо валюти кредитування, у пункті 1.1 якого сторонами погоджено, що кредитор надає позичальнику споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28 100 доларів США. Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується копією заяви на видачу готівки від 16 серпня 2006 року № 157/118-28, яка містить також підпис позичальника.

Посилання суду першої інстанції на висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 02 грудня 2016 року № 6/11.3/1534 про те, що документально не підтверджується зарахування коштів АППБ "Аваль" в іноземній валюті на поточні рахунки ОСОБА_2, безпідставні, оскільки вказаний висновок складено без дослідження первинних документів, відомостей про відкриття поточних рахунків на ім'я позивача. Зокрема, експертиза проведена без дослідження оригіналу кредитного договору, без дослідження будь-яких документів щодо зарахування (незарахування) коштів на рахунок позивача. Про дані факти зазначено безпосередньо у тексті вказаного вище висновку експерта. Доводи позовної заяви зводяться до непогодження з умовами вказаного кредитного договору, яким чітко передбачено тіло кредиту в доларах США, однак позивачем не заявлено вимогу про визнання договору або окремих положень (пунктів) кредитного договору недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 206/1864/18 з Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 02 грудня 2016 року № 6/11.3/1534, складеного на підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2016 року про призначення судово-економічної експертизи у цивільній справі № 206/6969/15-ц, зазначено, зокрема, що в межах наданих документів, документально не підтверджується зарахування коштів АППБ "Аваль" в іноземній валюті на поточні рахунки ОСОБА_2: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 по кредитному договору від 16 серпня 2016 року № 014/108069/3157/73.

Вважала, що підтвердження виконання банком умов договору в частині надання кредиту в іноземній валюті відсутнє, проте убачається надання кредитних коштів у гривні в сумі 140 453 грн шляхом перерахування автомобільному салону ТОВ "Автопарк люкс" вартості автомобіля.

Зазначала, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано не прийнято до уваги вказаний висновок судово-економічної експертизи. Вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини 1 статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Для оформлення кредиту ОСОБА_2 подала до банку заяву-анкету позичальника від 15 серпня 2006 року, в якій зазначалося, зокрема, що сума кредиту становить 28 100
доларів США, строк кредитування 72 місяці, відсоткова ставка 13,0 %, цільове використання - придбання автомобіля (а. с. 70-72).

16 серпня 2006 року між ТОВ "Автопарк люкс" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, за умовами якого продавець передав у власність, а покупець прийняв і сплатив на умовах цього договору автомобіль марки Great Wall Hover білого кольору, 2006 року випуску (а. с. 7-8).

Відповідно до пункту 2.1. договору купівлі-продажу транспортного засобу вартість автомобіля складала 140 453 грн, у тому числі і податок на додану вартість у розмірі 23 409 грн.

За змістом пункту 3 зазначеного вище договору купівлі-продажу транспортного засобу покупець зобов'язується провести оплату по цьому договору у два етапи: 1 етап - покупець сплачує суму 0,00грн. (що складає 0 % ціни товару) через касу банку на розрахунковий рахунок продавця у день укладання договору, автомобіль на 1 етапі залишається у продавця; 2 етап - покупець оформлює кредит у банку і здійснює кінцевий розрахунок з продавцем у сумі 140 453 грн (що складає 100 % ціни товару) після отримання кредиту в банку на протязі 2 банківських днів.

Цього ж дня, 16 серпня 2006 року, між АППБ "Аваль" (кредитор), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № 014/108069/3157/73, відповідно до якого кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надав позичальнику споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28 100 доларів США на 72 місяці з 16 серпня 2006 року по 16 серпня 2012 року зі сплатою за користування 13,00 % річних (а. с. 9-12).

Відповідно до пунктів 3.1,3.2 кредитного договору від 16 серпня 2006 року кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування. Надання кредиту, в залежності від обраної програми кредитування, може здійснюватися на розсуд кредитора наступним чином: на поточний рахунок позичальника; готівкою через касу кредитора; шляхом оплати за письмовою заявою позичальника наданих останнім платіжних документів (лише для кредитів, що надаються в національній валюті України).

Згідно з пунктом 4.1 зазначеного вище кредитного договору кредитор зобов'язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в Дніпропетровській обласній дирекції АППБ "Аваль" МФО 305653.

Відповідно до копії квитанції від 16 серпня 2006 року № 157/118-27 (час проведення операції 15 год. 59 хв. ) ОСОБА_2 перерахувала з рахунку № НОМЕР_2 кошти у сумі 140 452 грн на свій рахунок № НОМЕР_4 з призначенням платежу "надходження на вкладні рахунки внесення коштів згідно кредитного договору від 16 серпня 2006 року № 014/108069/3157/73" (а. с. 32).

Згідно з копією заяви на видачу готівки від 16 серпня 2006 року № 157/118-28 ОСОБА_2 зняла з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_2 іноземну валюту у сумі 28
100 доларів США, що еквівалентно 141 905 грн 52 коп. з призначенням платежу "зняття з рахунку згідно кредитного договору від 16 серпня 2006 року № 014/108069/3157/73" (а. с. 32).

16 серпня 2006 року між АППБ "Аваль" та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрешенською І. Р., відповідно до умов якого для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 16 серпня 2006 року (пункт 1.1), заставодавець на умовах передбачених цим договором, передає у заставу належний йому транспортний засіб Great Wall Hover, реєстраційний номер НОМЕР_5,2006 року випуску, колір білий (а. с. 28-29).

У пункті 1.3 договору застави від 16 серпня 2006 року зазначено, що предмет застави оцінюється сторонами в сумі 140 452 грн, що за офіційним курсом Національного банку України на момент укладання договору складає 27 812 доларів 27 центів США.

09 вересня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль, та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 2 до договору застави транспортного засобу № 014/3157/123 від 16 серпня 2006 року, яким викладено пункт 1.1 договору застави в новій редакції: цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають з кредитного договору № 014/108069/3157/73 від 16 серпня 2006 року, та всіх додаткових договорів (угод), які можуть бути укладені до закінчення строку дії цього договору, укладеним між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути в строк до 15 липня 2016 року суму кредиту в розмірі 28 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на момент укладення договору складає 141 905
грн (а. с. 30-31).

09 вересня 2009 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 014/108069/3157/73 з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, визначених кредитним договором. Відповідно до пункту 1 строк кредиту збільшено на 47 календарних місяців, у зв'язку з чим: пункти 1.1,1.2 кредитного договору викладено в наступній редакції: кредит надається на 119 місяців з 15 серпня 2006 року по 15 липня 2016 року (а. с. 17-19).

За змістом пункту 2.1 зазначеної вище додаткової угоди № 2 від 09 вересня 2009 року станом на дату укладання додаткової угоди фактична заборгованість позичальника по сплаті суми кредиту становить 15 220 доларів 92 центи США.

Додатками № 1 та № 2 до кредитного договору кредитного договору № 014/108069/3157/73 визначено Графік погашення кредиту за ануїтетною схемою погашенні і сукупна вартість кредиту відповідно (а. с. 20-22,23-24).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року у справі № 206/6969/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору від 16 серпня 2006 року недійсним, додаткової угоди № 2 від 09 вересня 2009 року до кредитного договору № 014/108069/3157/73 від 15 серпня 2006 року, договору застави транспортного засобу від 16 серпня 2006 року, укладеного 09 вересня 2009 року додаткового договору № 1 до договору застави транспортного засобу від 16 серпня 2006 року недійсними відмовлено (а. с. 33-40).

Згідно з висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 02 грудня 2016 року № 6/11.3/1534, складеного на підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2016 року про призначення судово-економічної експертизи у справі № 206/6969/15-ц, за змістом якого, зазначено, зокрема, що в межах наданих документів, документально не підтверджується зарахування коштів АППБ "Аваль" в іноземній валюті на поточні рахунки ОСОБА_2 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 по кредитному договору № 014/108069/3157/73 від 16 серпня 2016 року (а. с. 97-112).

Також, зазначеним вище висновком експерта встановлено, зокрема, що в межах наданих документів, документально не підтверджується відкриття в АППБ "Аваль" ОСОБА_2 поточних рахунків № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

Подальші зміни та додатки були укладені до договору № 014/108069/3157/73 від 15 серпня 2006 року, у зв'язку з чим експерту не надається за можливе відповісти на питання чи було збільшення зобов'язань та який кінцевий строк погашення цих зобов'язань по кредитному договору № 014/108069/3157/73 від 16 серпня 2016 року; подальші зміни та додатки були укладені до договору № 014/108069/3157/73 від 15 серпня 2006 року, у зв'язку з цим, експерту не надається за можливе відповісти на питання чи було збільшення зобов'язань та який кінцевий строк погашення цих зобов'язань по кредитному договору № 014/108069/3157/73 від 16 серпня 2016 року (пункти 6,7 розділу Висновків експертного дослідження від 02 грудня 2016 року № 6/11.3/1534).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 , 3 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1 , 2 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3 , 5 , 6 статті 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

За положеннями статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог статей 626, 627, 628 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частиною 1 статті 230 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Укладений між сторонами кредитний договір є договором споживчого кредиту, тому на нього розповсюджується дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції на час укладення кредитного договору, встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

За змістом частини 1 статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції на час укладення кредитного договору, нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно з частиною шостою вказаної вище статті правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

У ~law31~ судам роз'яснено, зокрема, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статті 110 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 була ознайомлений з умовами кредитного договору, всіма істотними обставинами та наслідками невиконання зобов'язань за договорами, що підтверджується її особистим підписом. Кредитний договір укладений сторонами з дотриманням вимог закону, необхідних для чинності правочину, містить чітку умову щодо валюти кредитування, у пункті 1.1 якого сторонами погоджено, що кредитор надає позичальнику споживчий кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 28 100 доларів США. Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується копією заяви на видачу готівки від 16 серпня 2006 року № 157/118-28, яка містить також підпис позичальника.

Посилання касаційної скарги на висновок експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 02 грудня 2016 року № 6/11.3/1534 про те, що документально не підтверджується зарахування коштів АППБ "Аваль" в іноземній валюті на поточні рахунки ОСОБА_2, безпідставні, оскільки судом апеляційної інстанції надана відповідна правова оцінка та наведені мотиви відхилення вказаного висновка експерта відповідно до вимог статті 110 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційного суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара