Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.03.2021 року у справі №303/5074/17

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 303/5074/17

провадження № 61-3637св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідач - Мукачівська міська рада Закарпатської області,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Куцкір Ю. Ю., від 27 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бисага Т.

Ю., Джуги С. Д., Кожух О. А.,від 26 січня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання протиправними, скасування рішень Мукачівської міської ради та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, є власником нежитлової будівлі з належними до неї господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та власником земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий номер № 2110400000:01:001:0068, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0523 га. На початку липня 2017 року невідомі особи за вказівкою ОСОБА_3, який є власником будівлі, що знаходиться за по АДРЕСА_3, розпочали самовільно зносити паркан, який відмежовував належну на праві власності ОСОБА_1 земельну ділянку від суміжної ділянки, мотивуючи тим, що паркан знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_3. Позивач ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_3 незаконним шляхом, без узгодження з ним, як суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки, отримав у власність земельну ділянку по АДРЕСА_3, на підставі рішення 52-ї сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 грудня 2013 року за № 1007, межі якої заступають (накладаються) на належну йому земельну ділянку, що у свою чергу порушує його права.

Крім того, рішенням 31 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 30 серпня 2012 року № 605 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0395 га, ОСОБА_3 у власність по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер ділянки № 2110400000:01:001:1048.

ОСОБА_1 зазначав, що погодження меж земельної ділянки при виготовленні державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 з ним не проводилось. Позивач за первісним позовом заперечує погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3, вважає, що не є таким доказом наявний у матеріалах справи акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами, в якому зазначено, що заперечень з боку суміжних землекористувачів немає, оскільки акт не містить підпис позивача ОСОБА_1.

Крім того, затверджений рішенням 26 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 квітня 2012 року № 250 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачево" акт комісії з розгляду земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства зовнішнього обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 24 квітня 2012 року про встановлення межі земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0442 га без погодження меж земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки саме відсутність такого погодження призвело до накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивача.

Із урахуванням зазначеного, позивач за первісним позовом просив позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення 26 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 квітня 2012 року № 520 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачево" в частині затвердження акту комісії з розгляду земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства зовнішнього обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 24 квітня 2012 року про встановлення межі земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0442 га; визнати протиправним та скасувати рішення 31 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 30 серпня 2012 року № 605 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0395 га ОСОБА_3 у власність по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер ділянки 2110400000:01:001:1048; визнати протиправним та скасувати рішення 52 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 1007 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачево" в частині надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0395 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку та державної реєстрації земельної ділянки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0395 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про скасування технічного звіту на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державного акту на земельну ділянку.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що у пункті 1.22 рішення Мукачівської міської ради 14 сесії 4-го скликання від 30 січня 2003 року зазначено про передачу безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, площею 0,05 га. В технічному звіті за замовленням ОСОБА_1 складено план земельної ділянки площею 0,0523 га, а також в звіті є висновки начальника Мукачівського міського відділу земельних ресурсів від 24 березня 2003 року на площу земельної ділянки 0,0520 га. В пояснювальній записці до технічного звіту вказано, що топографо-геодезичні вишукування по встановленню меж та визначенню площ земельної ділянки виконувалися в межах фактичного користування.

За результатами топографо-геодезичних вишукувань встановлено, що площа землекористування становить 0,0520 га. Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0523 га для будівництва та обслуговування жилого будинку видано ОСОБА_1 26 березня 2003 року. ОСОБА_3 вважає, що вказаний державний акт видано із грубим порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 118 ЗК України.

Також ОСОБА_3 зазначав, що площа земельної ділянки, яка погоджена для передачі у власність ОСОБА_1 на сесії Мукачівської міської ради, змінена самостійно розробниками технічної документації з виготовлення державного акту на право приватної власності із 0,05 га на 0,0523 га, на підставі якої незаконно видано державний акт на самовільно змінену площу. Проект відведення земельної ділянки не погоджений з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органом, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Представлений матеріал перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) ТОВ "ГЕО-СП" виконано без дозволу землевласника ОСОБА_3, при цьому не підтверджено джерело набуття координат, які застосовано при виконанні проектно-вишукувальних робіт, що викликає великий сумнів в правильності і законності проведених робіт. Дата державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3 14 листопада 2013 року, дата державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 26 березня 2003 року. При тому, державна реєстрація земельної ділянки ОСОБА_3 проведена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051. На момент державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 26 березня 2003 року ведення Державного земельного кадастру в електронному виді не передбачалося, електронний документ не надавався.

Електронний документ із даними земельної ділянки ОСОБА_1 завантажено в Державний земельний кадастр 16 грудня 2015 року, коли земельна ділянка ОСОБА_3 уже знаходилася в Державному земельному кадастрі.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просив суд у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, скасувати технічний звіт на виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_1, серії ЗК № 046987.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 27 вересня 2019 року первісний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення 52 сесії шостого скликання Мукачівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 1007 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян міста Мукачева", в частині надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0395 га

по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про скасування технічного звіту щодо виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 на землях міста Мукачево Закарпатської області та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 046987, виданого ОСОБА_1, відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимога позивача за первісним позовом про визнання протиправним та скасування рішення 26 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 квітня 2012 року № 520 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачево" в частині затвердження акту комісії з розгляду земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян та додержання громадянами правил добросусідства зовнішнього обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 24 квітня 2012 року про встановлення межі земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0442 га, до задоволення не підлягає, оскільки вказаним рішенням не порушуються права позивача за первісним позовом, враховуючи те, що в подальшому після розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 було прийнято остаточне рішення Мукачівською міською радою, яким площа земельної ділянки була зменшена та надано у власність останньому 0,0395 га.

Вимога про визнання протиправним та скасування рішення 31 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 30 серпня 2012 року № 605 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0395 га ОСОБА_3 у власність по АДРЕСА_3, для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер ділянки 2110400000:01:001:1048, до задоволення також не підлягає, оскільки статтею статті 50 Закону України "Про землеустрій" не передбачено отримання згоди суміжних землекористувачів та землевласників і зупинення робіт по виготовленню технічної документації, а питання про затвердження проекту землеустрою відноситься до компетенції органу, який надав дозвіл на його розроблення.

Вимога про визнання протиправним та скасування рішення 52 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 1007 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачево", в частині надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0395 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, підлягає до задоволення, оскільки погодження меж земельної ділянки із суміжними власники (користувачами) є обов'язковим при наданні земельної ділянки у власність.

Вимога про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0395 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку до задоволення не підлягає, оскільки згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №16885841 від 28 січня 2014 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0395 га, і у зв'язку з цим зазначена вимога є передчасною.

Щодо вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом, а саме щодо скасування технічного звіту на виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, то вона не підлягає до задоволення, оскільки вказаний звіт виконувався ДП "Мукачівський районний центр Державного земельного кадастру", яке не було залучено до справи в якості відповідача, або співвідповідача.

Відносно вимоги щодо скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1, серії ЗК № 046987, то вона також визнана такою, що не підлягає до задоволення, оскільки має місце невідповідність обраного представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 способу захисту права способам, визначеним законодавством (стаття 16 ЦК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Мукачівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, оскільки погодження меж земельної ділянки з позивачем за первісним позовом, як суміжним землекористувачем при передачі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_3 не проводилось.

Комісія з розгляду земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства актом зовнішнього обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 24 квітня 2012 року та в подальшому Мукачівська міська рада своїм рішенням 26 сесії 6-го скликання від 26.04.2012 року № 520, незаконно збільшила площу виділеної ОСОБА_3 земельної ділянки з 0,0395 га до 0,0442 га. Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування рішення 52 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 1007 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачева", в частині надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 0,0395 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки позивач за первісним позовом набув право власності на земельну ділянку у спосіб, передбачений чинним на той момент (2003 року) законодавством. Виготовленню державного акту серії ЗК № 046987 передувало розроблення технічного звіту на виготовлення державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, який було виготовлено у відповідності до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі.

Вимога позивача за зустрічним позовом є фактичним намаганням позбавити позивача за первісним позовом права власності на земельну ділянку кадастровий № 2110400000:01:001:0068, що являє собою пряме порушення його конституційних прав, як власника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

04 березня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня

2021 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц від 18 квітня 2018 року у справі № 346/4408/15-ц та від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц

(пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, не надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а висновки судів першої та апеляційної інстанції та їх мотивація щодо частково задоволення первісних позовних вимог є суперечливими. Заявник вказує, що межі суміжних земельних ділянок сторін спору було встановлено ще у 2003 році відповідно до акту встановлення на місцевості (в натурі) меж та перенесені на план меж земельної ділянки при видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 046987 від 26 березня 2003 року. ОСОБА_1 відмовився підписувати акт погодження меж земельної ділянки без належної на те мотивації, керуючись лише особистою неприязню до ОСОБА_3. Позивачем за первісним позовом не було надано належних доказів незаконного знесення паркану між суміжними земельними ділянками. Непідписання акту погодження меж не перешкоджає органу місцевого самоврядування затвердити проект землеустрою. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Підставою звернення до суду позивача за первісним позовом стало саме непідписання акту погодження меж земельних ділянок. Також заявник зазначає, що позивач за первісним позовом обрав неефективний спосіб захисту своїх прав.

При вирішенні спору судами не надано оцінки наявності або відсутності накладення земельних ділянок. Суди також не дослідили питання, яким чином права позивача за первісним позовом порушуються переданням у власність відповідачу за первісним позовом земельної ділянки.

Заявник наголошує, що ним правильно обрано спосіб захисту його прав в заявленому зустрічному позові, суть якого не полягає у тому, щоб позбавити ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, а в скасуванні технічного звіту та державного акту на земельну ділянку з метою виготовлення нової технічної документації для приведення у відповідність розміру площі належної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання протиправним, скасування рішень Мукачівської міської ради та державної реєстрації права власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про скасування технічного звіту щодо виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державного акту на земельну ділянку призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Вказує, що визначальним у процесі погодження меж земельної ділянки є саме необхідність запропонувати суміжному землекористувачу підписати акт погодження меж земельної ділянки. Судами правильно встановлено накладення меж земельних ділянок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 872650 від 26 червня 2003 року нежитлова будівля, яка знаходиться по АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 29 травня 2003 року.

26 березня 2003 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 046987, який посвідчує право власності на земельну площею 0,0523 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер земельної ділянки № 2110400000:01:001:0068. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 046987 від 26 березня 2003 року було видано на підставі рішення Мукачівської міської ради, прийнятого на 14 сесії 4 скликання 30 січня 2003 року.

У відповідності до акту зовнішнього обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 24 квітня 2012 року встановлено, що згідно висновку комісії у відповідності до вимог статті 107 ЗК України (відновлення меж) основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Враховуючи подані матеріали, комісія вважала за необхідне поворотні точки меж земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 закоординувати в державній системі координат та зафіксувати на місцевості межовими знаками. Межові знаки передати згідно акту на зберігання землекористувача. Комісія вважала за можливе встановити межі земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 площею 0,0442 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, у відповідності до кадастрового плану, виготовленого ПП Різак, без погодження меж земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_1.

Відповідно до архівного витягу із рішення 26 сесії 6-го скликання Мукачівської міської ради від 26 квітня 2012 року № 520 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачева" Мукачівська міська рада вирішила затвердити акти комісії з розгляду земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства зовнішнього обстеження земельної ділянки і встановити межі земельної ділянки громадянина ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 площею 0,0442 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у відповідності до кадастрового плану, виготовленого ПП ОСОБА_5, без погодження меж земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_1.

Згідно витягу з рішення Мукачівської міської ради № 605 від 30 серпня 2012 року "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м. Мукачева" рада вирішила надати дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Орієнтована площа земельної ділянки 0,0395 га.

У відповідності до витягу з рішення Мукачівської міської ради № 1007 від 26 грудня 2013 року "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян м.

Мукачева" рада вирішила у відповідності до рішення 31 сесії Мукачівської міської ради 6-го скликання № 605 від 30 серпня 2012 року затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0395 га ОСОБА_3 у власність по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку. Кадастровий номер земельної ділянки № 2110400000:01:001:1048. Надати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0395 га по АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Висновком експерта № 328/03-18 від 21 березня 2018 року встановлено, що фактичні дирекційні кути земельної ділянки громадянина ОСОБА_1, кадастровий номер 2110400000:01:001:0068 по АДРЕСА_2 з прив'язкою до твердого об'єкту (будівлі), який розташований на цій земельній ділянці, не відповідають дирекційним кутам, які зазначені в технічному звіті на виготовлення державного акту на право приватної власності на землю громадянина ОСОБА_1 по АДРЕСА_2. Різниця між дирекційними кутами становить 1 15 14 . Тобто, фактично план земельної ділянки, який зображений в технічному звіті, розташовується більше похило по відношенню до існуючої будівель, що належить ОСОБА_1, ніж це є по факту на величину 1 15 14 за годинниковою стрілкою. Зображені на схемі матеріалів перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості), виготовлені ТОВ "ГЕО-СП" за договором 90/17 від 21 липня 2017 року, конфігурація та розташування меж на місцевості земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 з урахуванням розташування на ній твердого нерухомого об'єкта (будівлі), розміщення якого зображено на плані земельної ділянки в технічному звіті на виготовлення державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 по АДРЕСА_2, вказані не вірно. Зокрема таке слідує з двох причин: 1) внутрішній кут між лініями ділянки ОСОБА_1, зображеними на схемі, відрізняються від того, що має місце між цими ж лініями земельної ділянки у конфігурації, передбаченій в технічній документації. Так внутрішній кут, який утворюється при накресленні двох ліній у відповідності до схеми ТОВ "ГЕО-СП" має величину 89 45 15, тоді як внутрішній кут земельної ділянки ОСОБА_1 між цими двома лініями у відповідності до технічного звіту повинен становити 89 48 40 . Аналогічне стосується і дирекційного кута. Так, наприклад дирекційний кут лінії, яка на схемі, виготовленій ТОВ "ГЕО-СП", позначена точками GPS2 та GPS1, а в технічному звіті позначена цифрами 7 та 8, відповідно на схемі, виготовленій ТОВ "ГЕО-СП", становить величину 109 50 02, що не відповідає ні дирекційному куту в цьому місці у відповідності до технічного звіту (109 53 20 ), ні фактичному дирекційному куті, який було встановлено при наданні відповіді на питання № 1 (108 38 0 ).

При співставленні плану земельної ділянки в конфігурації, яка передбачена в технічному звіті з прив'язкою по стороні GPS1 - GPS2, що відображено в схемі, виготовленій ТОВ "ГЕО-СП", на фактичну ситуацію було встановлено, що точка під № 9, яка згідно плану в технічному звіті повинна бути кутом нерухомого майна (будівлі), фактично є зміщеною вглиб будівлі. Аналогічне стосується і всіх інших точок, однак експертом робиться акцент саме на цій точці, так як ця точка є найбільш виразною поворотною точкою земельної ділянки ОСОБА_1, яка розташована на куті нерухомого майна, і від неї фактично можна зробити відлік всіх інших поворотних точок та сторін ділянки. Тобто, накладання земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4, яке відображене на плані, виготовленому ТОВ "ГЕО-СП" виникло внаслідок неправильного перенесення меж земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, в натуру на місцевість. Проведеним дослідженням, по питаннях № 1 та № 2 встановлено, що накладання земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4, яке зображено на плані, виготовленому ТОВ "ГЕО-СП", виникло внаслідок неправильного визначення в технічному звіті, який був складений на його земельну ділянку, дирекційних кутів по розташуванню меж земельної ділянки ОСОБА_1, і неправильного зображення розташування меж земельної ділянки ОСОБА_1 на схемі в "Матеріалах перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевість)", яка була виготовлена ТОВ "ГЕО-СП" за договором № 90/17 від 21 липня 2017 року.

У відповідності до висновку експерта № 41/18 від 16 жовтня 2018 року між земельною ділянкою ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, (кадастровий номер 2110400000:01:001:0068), та земельною ділянкою ОСОБА_3 (кадастровий номер 2110400000:01:001:1048) має місце перетин. Площа перетину становить 0,0012 га.

Земельна ділянка ОСОБА_3, що знаходиться по АДРЕСА_3, (кадастровий номер 2110400000:01:001:1048) частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2110400000:01:001:0068).

Площа накладання становить 0,0012 га.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 3 статті 13 Конституції України власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.

Згідно із частинами 1 , 2 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених частинами 1 , 2 статті 116 Земельного кодексу України або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до частин 1 , 2 , 8 та 9 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частин 1 , 2 , 8 та 9 статті 118 ЗК України. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому частин 1 , 2 , 8 та 9 статті 118 ЗК України. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частин 1 , 2 , 8 та 9 статті 118 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У відповідності до статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статті 186 ЗК України, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статті 186 ЗК України.

Згідно статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, щодо проведення робіт із землеустрою.

Частиною 1 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частини 1 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини 1 статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 та 2 статті 198 ЗК України визначено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Частиною 1 та 2 статті 198 ЗК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісних позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що комісія з розгляду земельних спорів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства актом зовнішнього обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 24 квітня 2012 року та в подальшому Мукачівська міська рада своїм рішенням 26 сесії 6-го скликання від 26 квітня 2012 року № 520, збільшила площу виділеної ОСОБА_3 земельної ділянки з 0,0395 га до 0,0442 га.

У відповідності до висновку експерта № 41/18 від 16 жовтня 2018 року між земельною ділянкою ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, (кадастровий номер 2110400000:01:001:0068), та земельною ділянкою ОСОБА_3 (кадастровий номер 2110400000:01:001:1048) має місце перетин. Площа перетину становить 0,0012 га.

Земельна ділянка ОСОБА_3, що знаходиться по АДРЕСА_3, (кадастровий номер 2110400000:01:001:1048) частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер undefined).

Площа накладання становить 0,0012 га.

Отже, судами встановлено, що рішенням 52 сесії шостого скликання Мукачівської міської ради від 26 грудня 2013 року № 1007 "Про передачу, надання, вилучення земельних ділянок громадян міста Мукачева" надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку по АДРЕСА_3, частина якої 0,0012 га, перетинається із земельною ділянкою, власником якої з 2003 року є ОСОБА_1.

Часткове задоволення первісних позовних вимог виключає задоволення зустрічних позовних вимог. Отже суди дійшли загалом правильного висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами зроблена належна правова оцінка доказів.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегіясуддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 26 січня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович