Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2025 року

м. Київ

справа № 176/998/23

провадження № 61-16948св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна,

заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Повалій Оленою Василівною, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року у складі судді Павловської І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, боржник Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист № 176/998/23 про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь грошових коштів в сумі 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Відповідно до листа начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 квітня 2024 року державний виконавець зупинив вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні, зазначивши, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4, за змістом якого до 01 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.

Вважає дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними, оскільки судовим рішенням у цій справі стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь грошові кошти в рахунок моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я. Така шкода вважається саме моральною, при цьому, що підпадає від визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, законодавець не визначив. Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в цій конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.

Вказував, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в цьому випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.

Виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у цій справі, в якій стягнута шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, й ця шкода відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Посилаючись на наведене, просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»;

- скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 із примусового виконання виконавчого листа № 176/998/23;

- зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь грошових коштів в сумі 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

Свої висновки суд першої інстанції аргументував тим, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. За таких обставин суд вважав, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Повалій О. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні скарги.

Заявник зазначає, що наведене у Законі серед винятків формулювання «іншій виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди працівнику роботодавцем, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає з них.

Відшкодування моральної шкоди у даному випадку здійснюється одним/ суб`єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним, у зв`язку з цим, специфічним переліком прав і обов`язків, на користь іншого суб`єкта - «працівника», та є результатом взаємодії цих суб`єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин. Тобто, по суті своїй, відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин середовищі, є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, і вимоги заявника, як стягувача до боржника, в цьому випадку, обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.

Доводи інших учасників справи

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Вірченко Ю. М. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу № 176/998/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

У січні 2025 року матеріали справи № 176/998/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року справу № 176/998/23 призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного суду від 12 березня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 176/998/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24).

Ухвалою Верховного суду від 21 травня 025 року касаційне провадження у справі № 176/998/23 поновлено.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13 червня 2023 року з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 стягнуто 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

На виконання вказаного судового рішення 08 червня 2023 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист № 176/446/23 про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Відповідно до облікової картки зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 зупинено виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 176/998/23 про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням 120 000,00 грн на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_3 до складу якого входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Відповідно до місту цього листа, керуючись пунктом 1-4 Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ «Про виконавче провадження» державний виконавець зупинив вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що: «закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що: «згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 908/2349/14 (провадження № 12-49гс19) вказано, що: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_5, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_5 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4.

Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_6, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4».

У справі, що переглядається, представник державного виконавця у відзиві на скаргу вказував, що скаргу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, оскільки оскарження рішень та дій державного виконавця відбувається під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

При цьому, представник державного виконавця надав копію витягу з облікової картки на зведене виконавче провадження № НОМЕР_7 щодо боржника ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», до якого приєднані виконавчі провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами господарської юрисдикції (пункти 850-855).

Суди не звернули уваги на те, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вирішальне значення має сутність оспорюваних дій.

Суди не врахували, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Поза увагою судів залишилось те, що суди перевіряють дотримання судом першої інстанції правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у заяві, відзиві, скарзі; при встановленні порушення правил юрисдикції судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог.

Суди не врахували, що 15 лютого 2024 року державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Фещук О. А. винесла постанову у ВП № НОМЕР_8 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_7.

Суди не встановили, що на момент зупинення вчинення виконавчих дій виконавче провадження № НОМЕР_8 було виведено зі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_7

За таких обставин суди зробили помилковий висновок про розгляд цієї скарги у порядку цивільного судочинства.

Тому судам необхідно було закрити провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, оскаржені судові рішення належить скасувати і закрити провадження у цій справі.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити, повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України частково закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи у відповідній частині до суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 255 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Повалій Оленою Василівною, задовольнити частково.

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року скасувати.

Провадження у справі № 176/998/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов