Постанова

Іменем України

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 404/251/17

провадження № 61-7886св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2017 року в складі судді: Панфілової А. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2019 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Письменного О. А., Чельник О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст скарги

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина до складу якої ввійшло нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 .

На момент смерті ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (№ НОМЕР_1 зареєстрований в США, штат Невада, округ Кларк 28 квітня 2014 року).

Позивач вказувала, що вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги і повинна була подати заяву у шестимісячний термін, проте через її імміграційний статус їй було заборонено залишати США, де вона проживала, без дозволу Міністерства внутрішньої безпеки.

У травні 2016 року позивач звернулась до відповідного міністерства, проте їй було відмовлено у виїзді і відмова у виїзді тривала до 23 листопада 2016 року включно. Тому позивач не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законодавством строк. Спадщина була прийнята рідною сестрою спадкодавця - ОСОБА_2 як спадкоємцем другої черги за законом.

ОСОБА_1 просила:

визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними;

встановити їй додатковий шестимісячний строк, який буде достатнім для подання нею заяви для прийняття спадщини за законом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законодавцем встановлено, що через поважність причини пропуску строку, суд може визначити спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви нотаріусу не є поважними. Твердження представників позивача, що позивач намагалась зробити все можливе, щоб приїхати із Сполучених Штатах Америки, де вона мешкає, до м. Кропивницького, щоб поховати свого чоловіка ОСОБА_4 та прийняти спадщину, проте через імміграційний статус, не мала можливості це зробити, не є доказом поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивач мала можливість, навіть будучи громадянкою іншої держави звернутись до консульства України в США, чи консульства тієї держави громадянином якої вона є, щодо надання їй допомоги в оформленні заяви і вчиненні нею вимог щодо подання заяви про прийняття нею спадщини. Наявність листа юридичної фірми «Практика Буллока» (яка допомагала ОСОБА_1 у міграційному оформленні у Міністерстві внутрішньої безпеки) від 23 листопада 2016 року та його переклад не є підтвердженням того , що позивач з поважних причин пропустила строк.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л., апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем у США за адресою: АДРЕСА_3 , а тому на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину. Оскільки позивач не пропустила строк для прийняття спадщини, апеляційний суд зазначив, що предмет спору відсутній, тому згідно пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України закрив провадження у справі.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Луспеника Д. Д., Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В., касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що як у копії свідоцтва про смерть громадянина Сполучених Штатах Америки за кордоном, виданого посольством Сполучених Штатів Америки 21 липня 2016 року, так і у паспорті громадянина України зазначено, що ОСОБА_4 мав постійне місце проживання в Україні. Крім того, відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини - є м. Кіровоград, де спадкодавець перебував з 25 березня 2016 року та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , також все спадкове майно, на яке претендує позивач, знаходиться у м. Кіровограді, а тому позивач не проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Оскільки право позивача на спадщину оспорюється і навіть у разі доведення того, що позивач не пропустила строк для прийняття спадщини, але є невизначеність у правах і обов`язках сторін, а у справі наявний іноземний елемент, це не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви нотаріусу не є поважними, оскільки позивач мала можливість звернутися до консульства України в США чи консульства тієї держави громадянкою якої вона є про надання їй допомоги в оформленні заяви.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ОСОБА_1 через представником ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3. Наявність заборони позивачу залишати США, де вона проживала, без дозволу Міністерства внутрішньої безпеки через її імміграційний статус було перешкодою для виїзду її зі США до України для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_4 . Суди не врахували наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача, які перешкоджали їй вчасно подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Звернувшись одразу після смерті чоловіка до відповідного міністерства у травні 2016 року про надання дозволу їй на виїзд, позивач висловила таким чином свій намір та бажання прийняти спадщину.

ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини до консула України в США не зверталася, оскільки ні вона, ні її чоловік ОСОБА_4 не є громадянами України, а її чоловік є громадянином США. Тому суди зробили помилковий висновок про те, що позивач мала можливість звернутися до консульства України в США про надання їй допомоги в оформленні заяви. Позивач була впевнена в тому, що будь яких відносин з Україною у її чоловіка не існує, оскільки він громадянин США. Крім того хибним посилання апеляційного суду про те, що це є обов`язком позивача знати законодавство України, оскільки вона була впевнена, що її чоловік громадянин США.

Зазначає, що апеляційний суд разом із поновленням провадження у справі розглянув справу по суті, не повідомивши про розгляд справи по суті ні позивача, ні її представників. Вирішення питання судом про поновлення провадження з одночасним розглядом справи по суті не є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і повинно розцінюватись як два самостійні акти та два судових засідання, про які суд повинен був належним чином повідомляти сторін - окремо щодо поновлення провадження і щодо розгляду справи по суті.

У травні 2019 року ОСОБА_2 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відзив мотивований тим, що у касаційній скарзі ставиться питання про оцінку нових доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції. ОСОБА_1 не подано нотаріусу Кіровоградського міського нотаріального округу документи для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та не отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15. Вказує, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті чоловіка, оскільки наведені нею обставини, а саме - проживання у США та неможливість приїхати до України, не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Позивачем не доведено причин неможливості відправити нотаріусу заяву про прийняття спадщини поштою.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 05 травня 2016 року Кіровоградським міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина до складу якої входить нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

На момент смерті ОСОБА_4 був у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1

12 травня 2016 року була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 . Заяв від інших спадкоємців протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця не надходило.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його сестра

ОСОБА_2 ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 та нею заява про прийняття спадщини не подавалась.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12). Отже, місцевий суд, з яким погодився касаційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що незнання про смерть спадкодавця є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а відтак є підстави для визначення додаткового строку для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини. Разом з тим слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не може бути визнана поважною, оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку».

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

Встановивши, що у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини після смерті чоловіка, суди зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд разом із поновленням провадження у справі розглянув справу по суті, не повідомивши про розгляд справи по суті ні позивача, ні її представників, колегія суддів відхиляє.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було повідомлено про судове засідання, призначене на 20 березня 2019 року, що підтверджується судовою повісткою-повідомленням (Т. 2, а. с. 137) та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Т. 2, а. с. 141).

Посилання у касаційній скарзі про те, що вирішення питання судом про поновлення провадження з одночасним розглядом справи по суті не є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і повинно розцінюватись як два самостійні акти та два судових засідання, про які суд повинен був належним чином повідомляти сторін - окремо щодо поновлення провадження і щодо розгляду справи по суті, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на нормах ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 жовтня 2017 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков