Історія справи

Постанова

Іменем України

21 травня 2018 року

м. Київ

справа № 396/1619/17

провадження № 61-11593св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державний навчальний заклад «Професійно-технічне училище № 40 м. Новоукраїнка»,

третя особа - директор державного навчального закладу «Професійно-технічного училища № 40 м. Новоукраїнка» Сербіна Наталія Іванівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року у складі суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного навчального закладу «Професійно-технічне училище № 40 м. Новоукраїнка» (далі - ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка») про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що більше ніж дев'ятнадцять років він працював майстром в ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка», навчав учнів професії електрогазозварника, пов'язаної з підвищеною небезпекою та шкідливими умовами праці. Протягом цього часу його було двічі незаконно звільнено та поновлено на роботі за рішеннями суду. 19 грудня 2006 року через невиконання власником законодавства про працю він звільнився з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Порушення законодавства про працю, що було допущене посадовими особами ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» у період 2005 - 2006 років, змусило позивача звільнитися з роботи та призвело до моральних страждань. Через втрату роботи він не зміг матеріально забезпечувати сім'ю та пройти рекомендоване санаторно-курортне лікування, також, звільнення з роботи завадило йому вийти на пільгову пенсію, і зганьбило його репутацію.

У зв'язку з наведеним просив стягнути з ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» на його користь відшкодування завданої моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 420 000,00 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, зокрема, не було надано доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язок між шкодою та незаконними діями.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2017 року скасоване. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» на користь ОСОБА_4 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та сплачений судовий збір в розмірі 704,00 грн.

Постанова мотивована тим, що позивачем було об'єктивно доведено порушення відповідачем його трудових прав як особи, що відповідала за стан охорони праці учнів. Звільнення з роботи з підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, хоча і за власним бажанням, але під тиском цих обставин, призвело до втрати позивачем роботи, якій він присвятив більше 19 років, що завдало йому моральних страждань, які полягали у моральних переживаннях.

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року, у якій просить оскаржене рішення скасувати і задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права. У період роботи ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» на посаді майстра виробничого навчання його двічі незаконно звільнено та поновлено на роботі за рішеннями суду. Згодом ОСОБА_4 через психологічний тиск з боку директора ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» Сербіної Н. І. звільнився на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Звільнення з роботи призвело до моральних страждань, неможливість матеріально забезпечити сім'ю, що мало наслідком розірвання шлюбу, неможливості пройти санаторно-курортне лікування, завадило вийти на пільгову пенсію за вислугою років та зганьбило його ділову репутацію. У зварювальній майстерні ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» була створена ситуація, небезпечна для життя та здоров'я учнів та ОСОБА_4

ОСОБА_4 вказує, що апеляційний суд не врахував, що звільнення з роботи через систематичне та умисне порушення директором ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» Сербіною Н. І. його трудових прав позначилося на порушенні душевної рівноваги, неспокої, відчутті розпачу від розуміння того, що погіршилися відносини з оточуючими та спостерігалося критичне ставлення до себе, як до неповноцінного у трудовому відношенні громадянина.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження.

У травні 2018 року ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін. Відзив мотивований тим, що апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визначив розмір заподіяної моральної шкоди. Оскаржене рішення виконане відповідачем.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 з 26 січня 1987 року працював в ДНЗ «ПТУ № 40 м. Новоукраїнка» на посаді майстра виробничого навчання з підготовки професії електрогазозварник і згідно посадової інструкції є відповідальним за охорону праці учнів.

Двічі, 09 лютого 2005 року та 16 лютого 2006 року його незаконно було звільнено з роботи та двічі поновлено на роботі рішеннями Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2005 року, що набрало законної сили та Апеляційного суду Кіровоградської області 12 жовтня 2006 року.

Апеляційним судом встановлено, що 19 грудня 2006 року відповідно до наказу № 135-к, ОСОБА_4 звільнено з роботи з підстав передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю. Звільнення з роботи призвело до втрати позивачем роботи, якій він присвятив більше 19 років, що завдало йому моральних страждань, які полягали у моральних переживаннях.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що позивачу заподіяно моральної шкоди, апеляційний суд, з врахуванням вимог розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у сумі 3 000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель