Постанова

Іменем України

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 194/428/15-ц

провадження № 61-2486св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представник позивача - Сокуренко НаталіяВікторівна,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області у складі судді Пономаренко І. П. від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційногосуду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Осіяна О. М., Деркач Н. М. від30 березня 2016 року

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Провнесення змін доГосподарського процесуального кодексуУкраїни, Цивільного процесуальногокодексу України, Кодексуадміністративного судочинства Українита інших законодавчихактів» касаційні скарги(подання) на судовірішення у цивільнихсправах, які поданіі розгляд якихне закінчено донабрання чинності цієюредакцією Кодексу, передаютьсядо Касаційного цивільногосуду та розглядаютьсяспочатку за правилами, що діють післянабрання чинності цієюредакцією Кодексу.

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 5 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 29 922 доларів 54 центів США на купівлю автомобіля, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з кінцевим терміном повернення - 5 червня 2012 року. Проте зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 144 557 доларів 75 центів США яка складається з:

27 600 доларів 32 центів США - заборгованості за кредитом; 31 838 доларів

92 центів США - заборгованості по процентам за користування кредитом;

1 885 доларів 05 центів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 83 233 доларів 46 центів США - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

З урахуванням викладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача вказаний розмір заборгованості.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 23 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, судпершої інстанції виходив з того, що за рішенням суду припинено правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, комісії та пені, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахувань на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України. Проте вимог про стягнення коштів з підстав, передбачених статтею 625 ЦК України, позивач не заявляв.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року залишене без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що враховуючи рішення суду, яке набрало законної сили, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків, комісії та пені, разом із тим виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахувань на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України.

18 квітня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про відмову у задоволенні позову є помилковими, оскільки рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2012 року не виконано, вимоги кредитора не задоволено, а тому зобов'язання за кредитним договором не припинилися.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до вимог частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Судом установлено, що 5 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 29 922 доларів

54 центів США на купівлю автомобіля, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати з кінцевим терміном повернення - 5 червня 2012 року.

З метою забезпечення виконання кредитного договору від 5 червня 2006 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 5 червня 2006 року було укладено договір застави рухомого майна, згідно умов якого в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідач надав в заставу рухоме майно, а саме - автомобіль «Nissan», модель: «Murano», номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за порушення умов договору відповідач повинен сплачувати пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2012 року у цивільній справі № 2-39/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 5 червня 2006 року звернуто стягнення на предмет застави, а саме - на автомобіль «Nissan», модель «Murano», реєстраційний номер: НОМЕР_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах державної автомобільної інспекції України, а також з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу вказаного майна.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згіднозі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-1206цс15.

Проте апеляційний суд, залишаючи без змін рішення районного суду, у порушення вимог статей 212-214 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) на зазначені положення закону уваги не звернув; не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не врахував, що розмір і порядок одержання процентів визначені умовами кредитного договору, без встановлення обставин, які б свідчили про належне виконання основного зобов'язання за кредитним договором, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційногосуду Дніпропетровської області від 30 березня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк