Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 522/18817/20

провадження № 61-139св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Шенцова О. П. від 10 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д. від 21 листопада 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року Перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації ГТУ юстиції в Одеській області, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 площею 14 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати незаконним свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна - машиномісце № НОМЕР_1 , скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу машиномісця № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 14 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Одеська міська рада є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ти, будь-яких рішень щодо передання вказаної земельної ділянки іншим особам Одеська міська рада не приймала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що державна реєстрація права власності на машиномісце № НОМЕР_1 , площею 14 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому послався, як на підставу відмови в задоволенні цих вимог також й на те, що договір про порядок викупу паю машиномісця, який слугував підставою проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 , ніким не оскаржений та не визнаний недійсним.

Крім того, місцевий суд зазначив про відсутність підстав для повернення спірної земельної ділянки через наявність на ній нерухомого майна (машиномісце № НОМЕР_1), яке належить відповідачу та наявність у нього права на оформлення права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вказаний об`єкт нерухомого майна розміщений.

Також, відмовляючи в позові, місцевим судом зазначено, що знесення є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури - задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року скасовано. Позов Першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси - залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції частково задовольняючи апеляційну скаргу та змінюючи мотиви щодо відмови в задоволенні позову прокурора, дійшов висновку, що прокурором фактично пред`явлено віндикаційний позов, зазначено, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивач пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року Одеська обласна прокуратура звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 01 грудня 2021 року у справі № 522/8520/20, від 09 лютого 2022 року в справі № 522/13732/20, від 27 січня 2021 року в справі № 205/4349/16-ц, від 06 березня 2018 року в справі № 607/15489/15-ц, від 27 червня 2018 року в справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року в справі № 910/22093/17, від 05 березня 2019 року в справі № 910/24190/16 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16, від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц, від 06 лютого 2019 року в справі № 826/192/16, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравцан В. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку, що належним способом захисту прав Одеської міської ради є пред`явлення віндикаційного позову - про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння. Одеська міська рада ще в 2016 році знала про порушення свого цивільного права, однак зазначений позов пред`явила лише в жовтні 2020 року, пропустивши строк позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 522/18817/20 з Приморського районного суду м. Одеси.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року справу вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що Одеська міська рада є власником земельної ділянки, площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 жовтня 2010 року між територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради (орендодавець) та ТОВ «Берег-Трейд» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ТОВ «Берег-Трейд» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,8121 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва 18-поверхового житлового комплексу та благоустрою території.

19 січня 2011 року між ТОВ «Берег-Трейд» та Обслуговуючим кооперативом «Граніт» укладено договір, згідно з яким обслуговуючий кооператив «Граніт» (голова кооперативу ОСОБА_1 ) отримав право на ведення робіт по будівництву житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Право на ведення будівельних робіт надано за винагороду, що складає - 3 746,08 кв.м. площі житлових приміщень у обєкті, а також 10% від загальної кількості машиномісць у паркінгу об`єкту.

18 серпня 2015 року між обслуговуючим кооперативом «Граніт» та ОСОБА_1 , як пайщиком був укладений договір № 800/м про порядок викупу паю.

Право власності на земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору про викуп паю машиномісця № 800/м від 18 серпня 2015 року, технічного паспорту від 19 серпня 2015 року, акту приймання-передачі нерухомого майна від 18 серпня 2015 року. Також йому було видано свідоцтво про право власності на вказане машиномісце № НОМЕР_2 від 10 вересня 2015 року площею 14 кв.м.

У подальшому за договором купівлі-продажу від 26 липня 2016 року № 740 машиномісце № НОМЕР_1 площею 14 кв.м. було відчужене ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Рішенням сесії Одеської міської ради № 1527-VII від 07 грудня 2016 року був наданий дозвіл обслуговуючому кооперативу «Шлях»

20 квітня 2017 року до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне провадження № 42017160690000064 по частині першій статті 197-1 КК України щодо факту реєстрації за ОСОБА_1 права власності на машиномісця, які були реалізовані протягом 2015-2018 років внаслідок чого територіальній громаді Одеської міської ради було нанесено шкоду на суму 11 138 529,46 грн.

08 серпня 2018 року військова прокуратура Південного регіону України повідомила Одеську міську раду, що в 2015 році без погодження та без отримання необхідних дозволів невстановлені службові особи обслуговуючого кооперативу «Граніт» та інші невстановлені особи самовільно обладнали на земельній ділянці площею 0,3838 га автостоянку з визначенням на місцевості машиномісць за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта № 17-2694/2695 від 26 лютого 2019 року судової земельно-технічної та земельно-оціночної експертизи у результаті зіставлення геодезичних даних (каталогів координат по просторовому місцю розташуванню поворотних точок досліджуваних земельних ділянок) на ПК, які містяться у технічній документації із землеустрою та технічних звітах на земельні ділянки ТОВ «Берег-Трейд» кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 площею 3,8121 га, під автостоянкою площею 0,3838 га встановлено, що фактичні межі земельної ділянки площею 0,3838 га під автостоянкою та розташовані на ній навіси не входять в межі земельної ділянки ТОВ «Берег-Трейд» кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 площею 3,8121 га та повністю знаходяться за її межами. Детально фактичне розташування земельної ділянки площею 0,3838 га відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 площею 3,8121 га, зображено графічно у додатку № 3 «Фактичне розташування меж земельної ділянки площею 0,3838 га з північно-західної сторони будинку АДРЕСА_1 , на якій влаштовано автостоянку відносно меж земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:43:001:0013 площею 3,8121 га.

Відомостей щодо того, що вказана земельна, ділянка площею 0,3838 га, на якій розташована автостоянка, передавалася Одеською міською радою в оренду чи власність інших осіб, у матеріалах справи відсутні та сторонами в процесі розгляду справи не подавалися.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Необхідність звернення до суду зі вказаним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради прокурор обґрунтував порушенням прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій розміщено машиномісце, яке за рішенням державного реєстратора Могильніков В. Д. набув у власність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Саме на ці положення закону прокурор посилався у своїй позовній заяві та письмових поясненнях, поданих у порядку статті 43 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви (частина третя статті 49 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі - це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто суд не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з тих підстав, що по суті позов необґрунтований та має заявлятися з використанням іншого способу захисту в порядку іншого судочинства.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21, провадження № 14-205цс21.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року (скарга № 25531/12) «Гусєв проти України» було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене та з огляду на обставини цієї справи, не ґрунтуються на вимогах закону посилання апеляційного суду про те, що прокурор звернувся до суду з позовними вимогами у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, зазначила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту порушеного права можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про витребування його із чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.

Отже, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що по своїй суті пред`явлений позов прокурора є віндикаційним (статті 387-388 ЦК України), тоді як позивач на обґрунтування позовних вимог посилався на положення статті 391 ЦК України, тобто з негаторним позовом.

З огляду на зазначене, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статті 387-388 ЦК України), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, та незастосування норм права, якими такі правовідносини врегульовані (статті 391 ЦК України).

Апеляційний суд дійшовши висновку, що позивач хоча і пред`явив негаторний позов, проте за виниклих правовідносин його позов повинен бути віндикаційним, відмовив у задоволенні позову за підстав пропуску позовної давності за віндикаційним позовом.

Самостійна зміна судом правових підстав звернення прокурора з позовом до суду суттєво впливає на застосування інституту позовної давності, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав, до вимог про витребування майна застосовується позовна давність.

У силу вищенаведеного, коли апеляційний суд у порядку перегляду судового рішення розглянув позовні вимоги, які не були заявлені, а ті, які заявлені, не розглянув, з огляду на процесуальні повноваження Верховного Суду, визначені у статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може ухвалити власне судове рішення, а тому судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 24 травня 2023 року у справі № 522/11935/20 (провадження № 61-133св23), від 28 червня 2023 року у справі № 522/7679/20 (провадження № 61-1146св23) з аналогічним суб`єктним складом учасників та предметом спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов