Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.04.2019 року у справі №466/5672/18

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 466/5672/18

провадження № 61-6295св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - Львівська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року у складі судді Невойт П. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Левика Я. А., Шеремети Н. О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Львівська міська рада, про виділ частки у праві спільної часткової власності.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова із вищевказаним позовом.

В позовній заяві, просила суд виділити в натурі ОСОБА_1 в окремий об'єкт нерухомості належні їй 2/9 частки у праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 та виділити в користування частину наданої для обслуговування будинку АДРЕСА_1 земельної ділянки; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 2/9 частки будинку АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1 право індивідуальної приватної власності на виділену частку в будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду від 26 листопада 2018 року задоволено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Львівська міська рада, про виділ частки у праві спільної часткової власності - залишено без розгляду.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, якою просила залишити позовну заяву без розгляду та відкликати ухвалу суду про призначення судової експертизи без виконання.

Постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року - без змін.

Постанова Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року мотивована тим, що ОСОБА_1 не відкликала раніше подану заяву про залишення позову без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, що надійшла до Верховного Суду у березні 2019 року, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Шевченківського районного суду м. Львова.

13 жовтня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд помилково виніс ухвалу про залишення позову без розгляду, не визнавши явку позивача обов'язковою та не перевіривши чи відповідає така її волі.

Доводи інших учасників справи

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 із посиланням на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених у відповідності до законодавчих вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2018 року та залишено без розгляду її позов до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третя особа - Львівська міська рада, про виділ частки у праві спільної часткової власності - з підстав, що передбачені пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України (а. с. 82).

Інтереси позивача (апелянта) ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Блонський М. А. (а. с. 17,18), який і подав до суду позов в інтересах позивача (а. с. 1-3) та заявив клопотання про призначення по справі судової експертизи (а. с. 5-6,46-47), яке ухвалою суду від 26 вересня 2018 року було задоволено та призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу (а. с. 51-52).

26 листопада 2018 року в суд першої інстанції надійшла заяву ОСОБА_1, у якій вона "у зв'язку з непередбачуваними обставинами" просить "справу за (її) позовом залишити без розгляду і відкликати документи та ухвалу на проведення експертизи" (а. с. 62).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частиною 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частиною 1 статті 13 ЦПК України випадках.

26 листопада 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про залишення позову без розгляду, у якій вона "у зв'язку з непередбачуваними обставинами" просить "справу за (її) позовом залишити без розгляду і відкликати документи та ухвалу на проведення експертизи" (а. с. 62).

21 грудня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 74), ознайомившись з якими на наступний день (22 грудня 2018 року) подала до суду клопотання про відкладення дати розгляду справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні (т. 1 а. с. 75).

Будь-якої іншої заяви про відкликання раніше поданої заяви про залишення позову без розгляду ОСОБА_1 до суду не подавала.

Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним, оскільки сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Суд зобов'язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду, оскільки подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. При цьому надане позивачу право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи. Суд не зобов'язаний при вирішенні відповідного питання з'ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв'язку з якими така заява подана.

З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Залишення позовної зави без розгляду не позбавляє позивача повторно звернутися до суду з такими ж вимогами.

Право позивача на доступ до суду не є порушеним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська