Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 523/7110/18

провадження № 61-5143 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

представник заявника - ОСОБА_2,

суб'єкт оскарження - начальник Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лавренюк Алла Олександрівна,

заінтересована особа (стягувач) - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року у складі судді Аліної С. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Громіка Р.

Д., Драгомерецького М. М., Черевка П. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лавренюк А. О., заінтересована особа - акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль").

Скарга мотивована тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2003 року належала квартира АДРЕСА_1.

16 травня 2018 року ОСОБА_3 разом із трьома невідомими особами приїхав до неї та погрожуючи зламати двері у квартирі й вимагав, щоб вона виселялася. У зв'язку з цими обставинами вона викликала поліцію та подала відповідну заяву про злочин.

19 травня 2018 року нею було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, згідно з якою 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М. було зареєстровано право власності на спірну квартиру та видано ОСОБА_3 свідоцтво про придбання з торгів вищевказаної квартири.

Державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 31 травня 2016 року відкрито виконавче провадження № ~organization0~ по виконанню виконавчого листа від 02 березня 2010 року № 2-3810/09 про стягнення з неї на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості у розмірі 778 746,33 грн.

Вважала, що електронні торги з продажу зазначеної вище квартири проведені з порушенням вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки її не було повідомлено про оцінку квартири, унаслідок чого вона була позбавлена можливості оскаржити її. Відповідно до звіту оцінка вартості спірної квартири становить 33 000 доларів США, тобто 858 000 грн, що свідчить про заниження її вартості. Державним виконавцем не залучено оцінювача і не здійснено оцінку нерухомого майна, яке належало їй, як боржнику.

Крім того, не проводилися фото - та відеофіксація квартири, чим порушено пункт 2 Розділу II наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна" від 29 вересня 2016 № 2831/5. Представником заявника було направлено адвокатський запит до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про надання інформації щодо виконавчого провадження і надання можливості ознайомитися з ним. Проте ні інформації, ні можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження надано не було.

З урахуванням викладеного та уточнення скарги ОСОБА_1 просила суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемського І. С., яка полягала у ненаправленні постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року № 50675719 їй, як боржнику, у встановлений статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" строк;

- визнати неправомірним неповідомлення державним виконавцем її про оцінку вартості спірної квартири;

- визнати неправомірними дії державного виконавця по примусовому виконанню виконавчого листа від 11 січня 2011 року № 2-3243/10 у виконавчому провадженні № 50675719 до ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року, а також у порушення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській областіБоржемського С. І. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07 квітня 2017 року, яка винесена до вручення їй, як боржнику, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у порушення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та Закону України "Про виконавче провадження";

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 20 квітня 2017 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта оцінювання для участі у виконавчому провадженні, яка винесена до вручення їй постанови про відкриття виконавчого провадження;

- визнати неправомірною передачу на реалізацію з електронних торгів квартири АДРЕСА_1 без перевірки вручення їй постанови про відкриття виконавчого провадження;

- визнати неправомірним передачу на реалізацію з електронних торгів вказаної квартири до продажу земельної ділянки та будинку по АДРЕСА_2;

- визнати неправомірним підписання та направлення заявки начальником Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській областіна реалізацію арештованого майна і передачу організатору електронних торгів - спірної квартири без перевірки вручення їй постанови про відкриття виконавчого провадження та звіту про оцінку квартири;

- визнати неправомірним підписання заявки начальником Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на реалізацію арештованого майна та надсилання її організатору торгів разом з документами, передбаченими пунктом 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна без фото, відеоматеріалів квартири боржника, що є порушенням Розділу II пункту 2 Порядку реалізації арештованого майна від 29 вересня 2016 року № 2831/5. Визнати неправомірним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 24 листопада 2017 року;

- визнати неправомірним затвердження начальником відділу державної виконавчої служби акту про реалізацію предмета іпотеки - спірної квартири від 24 листопада 2017 року;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 24 листопада 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 29 листопада 2017 року;

- визнати неправомірним нездійснення державним виконавцем огляду, опису, фото та відео фіксації квартири перед її продажом з електронних торгів;

- визнати неправомірним неповідомлення державним виконавцем її про оцінку квартири.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 19 березня 2019року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській областіБоржемського І. С., яка полягала у не направленні постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року № 50675719 боржнику ОСОБА_1 у встановлений статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" строк неправомірною. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемського С. І. від 20 квітня 2017 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яка винесена до вручення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року, а також у порушення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Визнано неправомірним передачу на реалізацію з електронних торгів квартири АДРЕСА_1 без перевірки вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року та звіту про оцінку її квартири, а також у порушення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження". Визнано неправомірним передачу на реалізацію з електронних торгів квартири АДРЕСА_1, яка є постійним місцем проживання ОСОБА_1 у порушення статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" до продажу з торгів земельної ділянки та будинку по АДРЕСА_2. В іншій частині скарги відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні докази належного повідомлення державним виконавцем ОСОБА_1, як боржника, про відкриття виконавчого провадження, хоча початку проведення виконавчих дій має передувати повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Оцінка спірної квартири була проведена з порушенням положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Крім того, спірна квартира, предмет іпотеки, є місцем постійного проживання ОСОБА_1, придбана не за кредитні кошти, унаслідок чого на неї поширюються положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

У Першому Суворовському відділі державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській областіперебуває виконавче провадження за іншим кредитом ОСОБА_1, який також забезпечений іпотекою, а саме земельною ділянкою та будинком по АДРЕСА_2, а також земельною ділянкою АДРЕСА_3.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, головного державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області та АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволені частково, судове рішення суду першої інстанції скасувано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявник не зазначила і не залучила інших заінтересованих осіб, а саме: ОСОБА_4 та публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль". Незважаючи на вказані порушення, суд першої інстанції відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду. 21 серпня 2018 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" самостійно звернулось до суду першої інстанції із заявою про залучення до участі у справі. Судом першої інстанції у порушення вимог процесуального законодавства не було витребувано та досліджено матеріали виконавчого провадження для повного, об'єктивного розгляду скарги та перевірки її доводів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 523/7110/18 з Суворовського районного суду м. Одеси.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно застосував вимоги статті 379 ЦПК України та скасував судове рішення суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки оскаржувалася не ухвала суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, районний суд розглянув скаргу по суті та постановив кінцеву ухвалу. Крім того, апеляційний суд не зазначив, які є підстави для залучення до участі у справі ОСОБА_4.

Оскільки у діях державного виконавця є порушення положень статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", тому неправомірно було складено протокол про проведення електронних торгів, а також акт про проведені електронні торги, який затверджено начальником Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що свідчить про обґрунтованість усіх вимог скарги заявника. Відсутні докази належного повідомлення державним виконавцем боржника про відкриття виконавчого провадження, хоча початку проведення виконавчих дій має передувати повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.

Квартира ОСОБА_1 була виставлена на торги без фото -, відеоматеріалів, що потягло до зменшення попиту зацікавлених осіб та цінових пропозицій, тому вона не була продана за найвищу ціну. Крім того, без огляду, відео та фото фіксації квартири неможливо здійснити її належну оцінку, проте квартира ОСОБА_1 не оглядалась. Заявник не знала про відкриття виконавчого провадження, не була ознайомлена з оцінкою її квартири, унаслідок чого була позбавлена можливості оскаржити оцінку у судовому порядку згідно з положеннями статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи особи, яка подала відзив

У червні 2020 року головний державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. Державним виконавцем виконано вимоги статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" щодо повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3243/10 шляхом направлення останній рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення, яке наявне у матеріалах виконавчого провадження.

Звернути стягнення за рішенням суду, а саме за виконавчим листом від 11 січня 2011 року № 2-3243/10, виданим Суворовським районним судом м. Одеса про стягнення заборгованості за рахунок іншого іпотечного майна за наявності основного нереалізованого предмету іпотеки є недопустимим. ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, спірної квартири, та про початкову ціну продажу майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2003 року належала квартира АДРЕСА_1 (а. с. 14, т.1).

11 липня 2007 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір у забезпечення виконання кредитного договору від 11 липня 2007 року № 014/0034/74/78034. Предметом іпотеки є майнові права на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_2 (а. с. 44-50, т.1).

Крім того, 11 липня 2007 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір у забезпечення виконання кредитного договору від 11 липня 2007 року № 014/0034/74/78034. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

02 березня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси АТ "Райффайзен Банк Аваль" було видано виконавчий лист № 2-3810/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості у розмірі 778 746,33 грн (а. с. 57-58, т. 1).

31 травня 2016 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження № ~organization1~ по виконанню виконавчого листа від 02 березня 2010 року № 2-3810/09 (а. с. 59, т.1).

Згідно зі звітом про вартість майна, виготовленим товариством з обмеженою відповідальністю "Росла" вартість квартири АДРЕСА_1 становить 23 629 долари США, що еквівалентно 620 756 грн (а. с. 73, т. 1).

Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів від 26 жовтня 2017 року № 293215 переможцем торгів на майно - (іпотека, квартира АДРЕСА_1) є ОСОБА_3, вартість майна становить 471 774,56 грн (а. с. 127-128, т. 1).

24 листопада 2017 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено акт про реалізацію предмета іпотеки (а. с. 90-91, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом від 04 грудня 2017 року ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а. с. 15, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини 1 статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено частини 1 статті 351 ЦПК України.

Частиною 1 статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами Частиною 1 статті 381 ЦПК України з особливостями, зазначеними у Частиною 1 статті 381 ЦПК України.

Судові рішення - це правозастосовчі акти суду, пов'язані із розглядом конкретної справи.

Види судових рішень передбачені частиною 1 статті 258 ЦПК України, в якій зазначено, що судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Аналіз вказаної норми права свідчить про те, що узагальнюючий термін "судові рішення" розрізняє такі поняття, як ухвала та рішення суду, та які є складовими терміну "судові рішення".

Відповідно до положень пункту 27 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Стаття 374 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції.

Відповідно до змісту частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених частини 1 статті 374 ЦПК України випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених частини 1 статті 374 ЦПК України випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Тлумачення частини 1 статті 374 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі.

Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За змістом розділів II, III, IV ЦПК України, першої-другої глав розділу V ЦПК України термін "провадження" застосовується до наказного, позовного та окремого провадження, а також до апеляційного і касаційного провадження.

Разом з тим, термін "провадження" також застосовується при визначенні комплексу певних процесуальних дій у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ 8 ЦПК України); у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів (глава 4 розділу 9 ЦПК України); провадження у справах з участю іноземних осіб (розділ 11 ЦПК України), а також термін "провадження" застосовується до судового провадження, зокрема у розділі 10 щодо відновлення втраченого судового провадження.

Термін "провадження" застосовується також до виконавчого провадження.

Аналіз терміну "провадження" у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як сукупність певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так и комплекс певних процесуальних дій в їх системі.

При цьому, цивільне процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як "судочинство" та "судовий процес", які за своїм змістом є ширшими, ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов'язків учасників справи при здійсненні правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій прецедентній практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Питання, пов'язані із судовим контролем за виконанням судових рішень, передбачено розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі.

Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін "провадження у справі"

Судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних або приватних виконавців підлягають оскарженню в апеляційному та касаційному порядку (статті 353 та 389 ЦПК України).

За наслідками розгляду такої скарги суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.

Розділ ЦПК України "Перегляд судових рішень", зокрема глава 1 Розділу V "Апеляційне провадження", визначаючи повноваження суду апеляційної інстанції, застосовує такі терміни як "рішення суду ", "судове рішення" та "ухвала суду".

Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.

Разом з тим, за змістом Розділу 7 ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" скарга на дії судових виконавців розглядається по суті шляхом постановлення ухвали, а тому при її перевірці у апеляційному порядку апеляційний суд, визначаючи свої повноваження, повинен керуватись положеннями статей 375, 376, 377, 378 ЦПК України, які містять термін "судове рішення", до складу якого включаються й ухвали суду, зокрема ухвали постановлені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних виконавців.

Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд не має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц, провадження № 61-11131 сво 19.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення зазначеним вище вимог закону не врахував того, що з огляду на правову природу ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця, вона є судовим рішенням, яке ухвалюється по суті скарги. За таких умов нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляду такої ухвали, є статті 375, 376, 377, 378 ЦПК України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що положення зазначених норм не передбачають право апеляційного суду на скасування таких ухвал з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи з підстав, визначених вимогами статті 379 ЦПК України.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк