Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.04.2019 року у справі №465/6147/18
Постанова КЦС ВП від 20.01.2023 року у справі №465/6147/18

Постанова

Іменем України

20 січня 2023 року

м. Київ

справа № 465/6147/18

провадження № 61-8101св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 рокуу складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про знесення самочинної будови.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі з червня 2015 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно розпочали будівництво нового житлового будинку без отримання на проведення таких робіт дозвільних документів та з істотним порушенням державних будівельних норм (далі - ДБН). Відсутність відповідних дозволів установлено Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - ДАБІ у Львівській області) та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові. Зазначене також підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження

від 07 грудня 2015 року № 17/15, складеного судовим експертом Курильовим І. І.

Незважаючи на приписи ДАБІ у Львівській області про зупинення будівельних робіт та усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, відповідачами здійснюються будівельні роботи. Внаслідок проведення самочинного та незаконного будівництва порушено її права, оскільки самочинна будівля знаходиться у безпосередній близькості з її будинком, що істотно обмежує доступ світла до житлових приміщень, затінює подвір`я та призводить до попадання на нього снігу з даху самовільної будови, а також призводить до порушення приватного життя її сім`ї, оскільки вікна самочинної будови знаходяться у безпосередній близькості до вікон її квартири та порушує правила протипожежної безпеки.

З огляду на вказане просила зобов`язати відповідачів знести самочинно збудований будинок по АДРЕСА_1 .

У вересні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Блонський М. А. подав клопотання про зупинення провадження у справі до вступу до участі в справі правонаступників ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Михалевський Ю. Р. подав клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 , оскільки правовідносини в частині вимог до ОСОБА_3 не передбачають правонаступництва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня

2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Блонського М.А. про зупинення провадження у справі № 465/6147/18 до вступу у справу правонаступників

ОСОБА_3 відмовлено.

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката

Михалевського Ю. Р. про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , а саме про зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинно збудований будинок по

АДРЕСА_1 задоволено.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до

ОСОБА_3 про знесення самочинної забудови закрито.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивована тим, що відповідач ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті не була власником земельної ділянки, на якій збудований об`єкт самочинного будівництва та лише діяла від імені сина ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого доручення на право володіння, користування і розпорядження майном свого сина, у зв`язку із чим правовідносини, що випливають з позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , не передбачають правонаступництва, що є підставою для закриття в цій частині провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Блонського М. А. на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 05 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат

Блонський М. А., посилаючись на порушення норм процесуального права, не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішення в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог до

ОСОБА_3 , просить скасувати судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 січня 2019 року у справі № 2-327/2008, провадження № 61-9462св18, від 23 жовтня

2019 року у справі № 2/1522/10820/11, провадження № 61-33281св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди розглянули клопотання за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що фактично спірний будинок не є самочинним будівництвом, оскільки відповідач отримав всі дозвільні документи та має право власності на земельну ділянку, на якій він збудований. Факти наявності порушення ДБН та самочинності будівництва, а саме складання штрафів інспекцією архбудконтролю, мали місце виключно щодо померлої ОСОБА_3 , яку позивач визначив відповідачем та зазначив, що вона здійснювала таке самочинне будівництво.

Разом з тим, рішення судів попередніх інстанцій не містять жодного обґрунтування, чому спірні правовідносини не допускають правонаступництво та в них неможливе сингулярне правонаступництво.

Також зазначав, що апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу без участі відповідача, він не отримував ухвали про відкриття провадження по справі та повістки з викликом на судове засідання, що є порушенням його права на справедливий суд.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, про знесення самочинної будови за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що будівництво відповідачем житлового будинку здійснюється із значним порушенням будівельних норм, протипожежних, санітарно-технічних вимог та побутових розривів, що призводить до істотного порушення її прав, як власника квартири АДРЕСА_2 , що розташований на суміжній земельній ділянці.

Як вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1546.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 листопада 2021 року, земельна ділянка (кадастровий номер:4610136900:05:003:0168) за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 листопада 2021 року, земельна ділянка (кадастровий номер:4610136900:05:003:0169) на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 листопада 2021 року, земельна ділянка (кадастровий номер:4610136900:05:003:0170) на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За частиною четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України).

Аналіз вказаних вимог закону свідчить про те, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Разом з тим, згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права, права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (частина перша статті 608 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що земельна ділянка (кадастровий номер:4610136900:05:003:0168) за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний будинок, який просить знести позивач, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а земельна ділянка (кадастровий номер:4610136900:05:003:0170) на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті не була власником земельної ділянки, на якій збудований об`єкт самочинного будівництва, та лише діяла від імені сина ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого доручення на право володіння, користування і розпорядження майном свого сина.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини, які випливають з позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , не передбачають правонаступництва, що є підставою для закриття в цій частині провадження у справі.

Посилання заявника на висновки, які містяться у постановах Верховного Суду від 19 січня 2019 року у справі № 2-327/2008, провадження

№ 61-9462св18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 2/1522/10820/11, провадження № 61-33281св18, не можуть бути враховані під час розгляду вказаної справи, оскільки такі висновки не можуть вважатися релевантними під час застосування норм ЦПК України для вказаних правовідносин.

Щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі заявник зазначав, що апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу без участі відповідача, він не отримував ухвали про відкриття провадження по справі та повістки з викликом на судове засідання, що є порушенням його права на справедливий суд.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята

статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява

№ 38789/04, § 23).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Блонський М. А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив свою електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також вказана електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 була зазначена, як і електронна адреса відповідача ОСОБА_2 (а. с. 164, т.2).

Учасникам справи, зокрема, представнику ОСОБА_2 - адвокату Блонському М. А. на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 були надіслані електронні листи з повідомленнями про розгляд справи за його апеляційною скаргою, зокрема, на 05 липня 2022 року (а. с. 188-194, т. 2).

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

За таких обставин посилання касаційної скарги на те, що відповідач ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи є безпідставними.

Крім того, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Єврорпейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження

№ 61-8505св22).

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Блонського Михайла Андрійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 01 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян