Історія справи

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 607/10628/17

провадження № 61-843св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

заявник (відповідач у третейському розгляді) - ОСОБА_4,

учасника третейського розгляду:

позивач у третейському розгляді - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізон-Імпорт»,

відповідачі у третейському розгляді: Приватне підприємство Агрофірма «Еліта», Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського області від 31 серпня 2017 року у складі судді Сташків Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільського області від 20 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 17 серпня 2017 року звернулась до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17 червня 2016 року у справі № 9/2016 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізон-Імпорт»

(далі - ТОВ «Бізон-Імпорт») до Приватного підприємства Агрофірми «Еліта» (далі - ПП Агрофірма «Еліта»), ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва агрофірма «Мрія» (далі - ТОВ «Елітно-насіннєва агрофірма «Мрія») про стягнення заборгованості.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 20 листопада 2017 року, залишено без розгляду заяву ОСОБА_4 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17 червня 2016 року у справі № 9/2016 за позовом ТОВ «Бізон-Імпорт» до ПП Агрофірми «Еліта», ОСОБА_4, ТОВ «Елітно-насіннєва агрофірма «Мрія» про стягнення заборгованості.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що зазначені заявником підстави пропуску строку звернення до суду з цією заявою не є поважними, оскільки в разі, якщо ОСОБА_4 була не згідна з рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17 червня 2016 року, вона не була позбавлена права протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом звернутися до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, незалежно від того, чи зверталися інші сторони із вимогою про скасування такого рішення чи із заявою про його виконання (видачу виконавчих листів). Інших причин поважності пропуску для подачі заяви про скасування рішення третейського суду ОСОБА_4 не наводила.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв'язку 10 грудня 2017 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 20 листопада 2017 року, направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви по суті.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували обставини справи. Заявник зазначає, що з липня 2016 року спір щодо законності оскаржуваного рішення третейського суду між тими ж сторонами, щодо того ж предмета та з тих самих підстав перебував на розгляді у Господарському суді Тернопільської області. Наявність на розгляді у суді господарської юрисдикції такого спору позбавило заявника можливість звернутись до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у встановлені законодавством строки, оскільки заявнику, на її переконання, було б відмовлено у відкритті провадження у справі.

Також заявник зазначає, що ТОВ «Бізон-Імпорт» зверталось до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про видачу виконавчого листа на виконання зазначеного рішення третейського суду. У запереченнях на таку заяву заявник навела доводи, що є аналогічними тим доводам, що викладені у її заяві про скасування рішення третейського суду. Зважаючи на наведене, як стверджує заявник, у неї були об'єктивні підстави вважати, що судом будуть належним чином розглянуті доводи заперечень проти видачі виконавчого листа, а тому була відсутня необхідність додаткового звернення до суду для оскарження рішення третейського суду. Враховуючи, що її доводам під час розгляду заяви про видачу виконавчого листа не надано належної оцінки, вона змушена була звернутись із заявою про скасування рішення третейського суду. Заявник також зазначає, що судом першої інстанції порушено правила статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», далі - ЦПК України) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Правова ліга» від 17 червня 2016 року з ПП Агрофірми «Еліта» та ОСОБА_4 стягнуто солідарно на користь ТОВ «Бізон-Імпорт» грошові кошти в розмірі 1 408 551, 22 грн за невиконання умов договору купівлі-продажу № ЩИ-002/2014 сільськогосподарської техніки. Зазначене рішення ОСОБА_4 отримала 19 липня 2016 року, що її представником не заперечувалось.

Із заявою про скасування рішення третейського суду ОСОБА_4 звернулася 17 серпня 2017 року.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про скасування рішення третейського суду через 1 рік та 2 місяці після ухвалення такого рішення.

Відповідно до частини першої статті 389-1 ЦПК України 2004 року сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

За частиною другою статті 389-1 ЦПК України 2004 року заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Згідно з частиною третьою статті 389-1 ЦПК України 2004 року заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що сторона третейського розгляду має право на оскарження рішення третейського суду у тримісячний строк з дня прийняття рішення третейським судом, та виключно у разі доведення поважності причин пропуску строку на оскарження він може бути поновлений.

Наводячи доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, заявник зазначила про наявність інших судових проваджень щодо оскарження рішення третейського суду та видачі виконавчого листа на зазначене судове рішення, а тому вона вважала, що існували об'єктивні підстави не звертатись до суду із самостійною заявою про скасування рішення третейського суду.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про відсутність поважних причин пропуску строку на оскарження ОСОБА_4 рішення третейського суду. ОСОБА_4 не навела доводів та не підтвердила їх доказами щодо наявності об'єктивних та істотних перешкод у поданні заяви в межах визначених законом процесуальних строків.

Зважаючи на наведене, скориставшись на власний розсуд своїми правами як учасника розгляду справи у третейському суді, ОСОБА_4 пропустила строк на звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Підстави пропуску строку оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги. Виключно наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦПК України 2004 року особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Наведені у касаційній скарзі доводи про неможливість подання заяви про скасування рішення третейського суду у строки не обґрунтовують поважність причин пропуску, заявник не мала перешкод у поданні такої заяви, а неподання заяви лише з підстав наявності інших судових проваджень не може бути поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення третейського суду.

Залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення статті 389-1 ЦПК України 2004 року, зробив обґрунтований висновок, що заявник, будучи належним чином повідомлена про результат розгляду справи третейським судом, пропустила строк на оскарження рішення третейського суду. При цьому, закон надає право суду залишати заяву без розгляду у випадку необґрунтованого пропуску заявником строку на оскарження рішення третейського суду.

Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява №3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги спрямовані на зміну оцінки обставин справи і висновків суду не спростовують.

З огляду на наведене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норми права є беззаперечним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського області від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільського області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик