Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 759/8368/21-ц

провадження № 61-1261св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,

відповідачі: держава Україна в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації в Київській області, Державна казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Андрієнко А. М., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітнього

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Києво-Святошинської районної державної адміністрації в Київській області та Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням Києво-Святошинської районної державної адміністрації в Київській області.

Позовну заяву мотивовано тим, що він та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Малолітній ОСОБА_2 зареєстрований та проживав за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням виконуючого обов`язки голови Києво-Святошинської адміністрації Кошик А. Л. від 21 жовтня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_3

на відчуження зазначеного будинку.

15 листопада 2019 року ОСОБА_3 подарувала вказаний будинок своїй матері ОСОБА_4

ОСОБА_1 вважав, що посадові особи Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не захистили право малолітнього ОСОБА_2 на житло, оскільки не врахували, що після відчуження нерухомого майна дитина фактично позбавлена законного місця проживання.

Посилаючись на те, що внаслідок незаконних дій Києво-Святошинської районної державної адміністрації в Київській області позивач зазнав сильних душевних страждань, які пов`язані з позбавленням його сина права на житло та з урахування викладеногоОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , просив суд стягнути моральну шкоду

у розмірі 1 080 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня

2021 року у складі судді Шум Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди діями Києво-Святошинської районної державної адміністрації в Київській області шляхом надання ОСОБА_3 дозволу на відчуження належного їй будинку.

Разом із цим, суд першої інстанції виходив із відсутності належних

та допустимих доказів того, що відчуження нерухомого майна відбулося

з порушенням норм чинного законодавства, а також, що у нього, як у батька дитини, відсутнє житло у якому може проживати дитина.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє

в інтересах малолітнього ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до малозначних, оскільки позивач

у позовній заяві визначив розмір моральної шкоди, яку він просив стягнути з відповідачів, у сумі 1 080 000,00 грн, що перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку із цим повинен був розглядати її у порядку загального позовного провадження із викликом сторін.

Разом із цим, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився

з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення,

з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 , відчужуючи належне їй єдине житло, позбавила малолітнього ОСОБА_2 права на проживання в ньому.

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 посилається на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року у справі № 369/16020/19 встановлено факт порушення прав дитини та визнано недійсними договори дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки від 15 листопада 2019 року.

Підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 10 червня 2019 року у розмірі № 591/5118/14-ц, від 27 листопада

2019 року у справі № 242/4741/16-ц та № 750/6330/17, від 24 березня

2020 року у справі № 818/607/17.

Разом із цим посилається на порушенням норм процесуального права,

що виявилось у тому, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду

за правилами загального позовного провадження.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 759/8368/21 із Святошинського районного суду м. Києва.

У серпні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року призначено справу

до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

на касаційну скаргу, обґрунтовуючи його тим, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2

є безпідставними та необґрунтованими, а постанова Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року є законною, вмотивованою

та ухваленою з дотриманням норм матеріального і процесуального права

на підставі повного, об`єктивного і всебічного з`ясування судом обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 грудня 2007 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , актовий запис № 2751.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 з 27 липня 2018 року зареєстрований у будинку

АДРЕСА_1 .

08 жовтня 2019 року комісія з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районної державної адміністрації в Київській області розглянула заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на укладення договору дарування та рекомендувала органу опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації у Київській області надати дозвіл на укладення ОСОБА_3 договорів дарування житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1410 га, кадастровий номер 3222481201:01:005:0002, по вказаній адресі, оскільки права малолітнього ОСОБА_2 не будуть порушені.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації

в Київській області від 21 жовтня 2019 року № 820 надано дозвіл ОСОБА_3 на укладення договорів дарування домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , при цьому житлові права малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушено не буде.

15 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. за реєстровим № 8147, та зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

за ОСОБА_4 .

У цей же день між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3222481201:01:005:0002, площа: 0,141 га по

АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим І. С. за реєстровим № 8148, та зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами другою та третьою статті 23 ЦК України передбачено,

що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності

і справедливості.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з положенням статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, що полягає у приниженні його честі та гідності внаслідок надання Києво-Святошинською районною державною адміністрацією в Київській області дозволу на відчуження нерухомого майна, у якому зареєстрований його малолітній син ОСОБА_5 , наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями органу місцевого самоврядування та наслідками, зазначеними ним у позові, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання у касаційній скарзі на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2021 року у справі

№ 369/16020/19 встановлено факт порушення прав дитини та визнано недійсними договори дарування будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки

від 15 листопада 2019 року є необґрунтованими, оскільки згідно інформації з Єдиного державному реєстру судових рішень, вказане судове рішення суду було скасовано постановою Київського апеляційного суду

від 18 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року.

При цьому, під час розгляду справи № 369/16020/19 було встановлено,

що укладений 15 листопада 2019 року між ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 не суперечить інтересам малолітнього ОСОБА_2 , не звужує обсяг його майнових прав. У зв`язку із укладенням цього договору малолітній ОСОБА_5

не втратив своє право користування спірним нерухомим майном.

Зазначене у відповідності до частини четвертої статті 82 ЦПК України під час розгляду справи № 759/8368/21-ц доказуванню не підлягає.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 10 червня 2019 року у розмірі № 591/5118/14-ц, від 27 листопада

2019 року у справі № 242/4741/16-ц та № 750/6330/17, від 24 березня

2020 року у справі № 818/607/17, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції

не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу

у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження аналогічні доводам апеляційної інстанції, які були предметом апеляційного розгляду.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції звернув увагу на допущену судом першої інстанції процесуальну помилку, яка полягала у тому, що суд першої інстанції порушив статтю 274 ЦПК України і розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у той час як справа підлягала розгляду

за правилами загального позовного провадження.

Судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 було розглянуто у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні, надавав пояснення

та не був позбавлений можливості подавати докази.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання

на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишає без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта