Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.10.2022 року у справі №2-90/11
Ухвала КЦС ВП від 22.07.2019 року у справі №2-90/11
Постанова КЦС ВП від 07.08.2024 року у справі №2-90/11
Постанова КЦС ВП від 11.12.2024 року у справі №2-90/11

Постанова

Іменем України

19 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 2-90/11

провадження № 61-2175св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Фединяка В. Д., Максюти І. О., Василишин Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») у 2011 році звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № 060-2008-332.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 30 квітня 2011 року Косівський районний суд Івано-Франківської області частково задовольнив позов ПАТ «Універсал Банк».

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 412 601, 68 грн основної суми заборгованості за кредитним договором та 118 710, 19 грн відсотків за кредитом.

Звернув стягнення на таке майно:

- земельну ділянку, площею 0, 2017 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_4 ;

- земельну ділянку, площею 0, 2500 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , шляхом їх продажу з прилюдних торгів за процедурами виконавчого провадження за ціною, встановленою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», для задоволення майнових вимог ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором від 19 лютого 2008 року № 060-2008-322.

Здійснив розподіл судових витрат.

Рішенням від 04 серпня 2011 року Апеляційний суд Івано-Франківської області задовольнив частково апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк», рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року в частинні стягнення заборгованості за кредитним договором скасував.

Суд ухвалив у цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задовольнив; стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» солідарно 589 197, 37 грн заборгованості за кредитним договором. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_4 08 жовтня 2021 року звернувся до апеляційного суду із заявою про виправлення описки, допущеної у рішенні Апеляційного суду

Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року.

Ухвалою від 05 січня 2022 року Івано-Франківський апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 про виправлення описки, допущеної у резолютивній частині рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року.

Проаналізувавши зміст рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені ОСОБА_4 доводи у заяві про виправлення описки зводяться до незгоди з ухваленим судом рішенням про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та не є опискою в судовому рішенні у розумінні вимог статті 269 ЦПК України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_4 04 лютого 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким виправити описку, допущену в рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

«Апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» задовольнити частково.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» солідарно 589 197, 37 грн заборгованості за кредитним договором».

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення апеляційний суд ухвалив з порушенням норм процесуального права, визначив як підстави касаційного оскарження наведеного рішення те, що, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи або таких, що мають технічний характер, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 15 січня 2021 року у справі № 905/2135/19.

ОСОБА_4 стверджує, що його прізвище помилково було зазначено у резолютивній частині рішення суду, що є наслідком технічної помилки під час виготовлення його тексту, оскільки він є майновим поручителем, у мотивувальній частині судового рішення апеляційний суд не мотивував, що ОСОБА_4 є солідарним боржником як фінансовий поручитель боржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 26 квітня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 , а ухвалою від 30 вересня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 19 лютого 2008 року уклали кредитний договір № 060-2008-322, відповідно до умов якого ОСОБА_1 банк надав кредит у розмірі 59 480, 00 дол. США зі сплатою 13, 45 % річних та строком повернення до 10 лютого 2028 року.

ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належно не виконав.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк та ОСОБА_2 19 лютого 2008 року уклали договір поруки № 060-2008-322-Р, а також ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 уклали 26 вересня 2008 року договір поруки за № 060-2008-322-Р/1.

Додатково на забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 уклали договір іпотеки від 19 лютого 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Косівського нотаріального округу Маркуц У. М., відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав банку в іпотеку нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0, 2500 га, що знаходиться у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області та належить йому на праві власності.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінкові форми слів, застосування русизмів і діалектизмів тощо.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Водночас, вирішуючи питання про виправлення описки чи арифметичної помилки, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудність.

Отже, диспозиція статті 269 ЦПК України не дозволяє під виглядом виправлення недоліків судового рішення вносити будь-які зміни до його змісту, зокрема, змінювати висновки та мотиви ухваленого судового рішення.

Вирішуючи питання, чи допущено у рішенні апеляційного суду описку щодо зазначення прізвища заявника у резолютивній частині про солідарне стягнення заборгованості, першорядно суд апеляційної інстанції повинен був врахувати зміст цього рішення, визначити, чи відповідає резолютивна частина рішення його мотивувальній частині, врахувати межі апеляційного перегляду, оцінити висновки апеляційного суду по суті поданої апеляційної скарги та по суті спору.

Рішенням від 20 квітня 2011 року Косівський районний суд Івано-Франківської області задовольнив частково позов банку, стягнув солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, а також звернув стягнення на предмети іпотеки, які належать на праві власності іпотекодателям ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; в іншій частині вимог пред`явленого позову відмовив.

Отже, постановленим рішенням суд першої інстанції стягнув заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку з позичальника та поручителя ОСОБА_2 , а у частині вимог, пред`явлених до ОСОБА_4 , суд ухвалив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Кредитор, ПАТ «Універсал Банк», не погодившись із рішенням суду першої інстанції, звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , який є поручителем і має нести солідарну відповідальність із позичальником. Звертаючись із апеляційною скаргою, банк просив суд рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_1 , а також поручителів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 589 197, 37 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що, відмовляючи в позові в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за договором поруки, суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що цей договір поруки був додатковою гарантією виконання кредитного договору, потреба в якому відпала. Апеляційний суд виснував, що оскільки боржник не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяли на себе відповідно до укладених договорів поруки та іпотеки зобов`язання з виконання умов кредитного договору за ОСОБА_1 , відтак останні залишаються зобов`язаними особами перед банком. При цьому будь-яких обмежень відповідальності за дійсним договором поруки поручителя ОСОБА_3 апеляційний суд не встановив.

Системний аналіз рішень судів першої та апеляційної інстанцій, меж апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції позивачем, а також встановлених судами фактичних обставин дає підстави для висновку, що апеляційний суд допустився технічної помилки, зазначивши у резолютивній частині свого рішення про солідарне стягнення заборгованості із позичальника, поручителів та іпотекодавця ОСОБА_4 , який, з огляду на взяті на себе зобов`язання за договором іпотеки, відповідає перед банком своїм майном.

Висновків про солідарне стягнення заборгованості із ОСОБА_4 суд першої інстанції не робив, а апеляційний суд в частині вимог до заявника рішення суду першої інстанції не переглядав. Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ПАТ «Універсал Банк» оскаржувало лише рішення суду першої інстанції в частині вимог про відмову у солідарному стягненні заборгованості з ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ПАТ «Універсал Банк» оскаржило рішення суду першої інстанції лише в частині вимог про відмову у солідарному стягненні заборгованості з ОСОБА_3 . Рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_4 банк в апеляційному порядку не оскаржував.

Додатково суди встановили в мотивувальних частинах постановлених рішень (рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2011 року та рішення від 04 серпня 2011 року Апеляційного суду Івано-Франківської області), що заявник не є фінансовим поручителем боржника, а є майновим поручителем, тобто іпотекодавцем, який відповідає за зобов`язаннями боржника виключно своїм майном, переданим в іпотеку.

Наведеного апеляційний суд в ухвалі від 05 січня 2022 року не врахував та, відмовляючи у виправленні описки, допустив порушення норми процесуального права, які призвели до продовження існування у судовому рішенні неточності, яка істотно впливає на його зміст та виконання.

Також апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_4 є лише майновим поручителем на відмінну від ОСОБА_2 , яка є як поручителем, так і майновим поручителем у спірних правовідносинах.

Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з істотними видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних правил цивільного закону.

Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Натомість поручитель є особою, яка поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Оскільки ОСОБА_4 є виключно майновим поручителем у спірних правовідносинах, договір поруки з банком не укладав, не поручався перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку, апеляційний суд у рішенні не робив висновків про солідарну відповідальність ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , тому обґрунтованим є висновок, що у резолютивній частині під час його письмового викладу апеляційний суд допустив помилку, яка підлягає виправленню.

Резолютивна частина судового рішення має відповідати його мотивувальній частині, а також відповідати суті та змісту судового провадження.

Зважаючи на неврахування того, що ОСОБА_4 є виключно майновим поручителем, банк не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині вимог до нього, не погодився лише з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до поручителя ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції відповідно до мотивувальної частини свого рішення не робив висновків про солідарне стягнення з ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором, тому помилковими є висновки про те, що у резолютивній частині рішення апеляційного суду немає описки, яка полягає у зазначенні про солідарне стягнення з ОСОБА_4 грошової суми заборгованості за кредитним договором разом із позичальником та іншими поручителями. Суд першої інстанції в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернув стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності ОСОБА_4 , рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядалося апеляційним судом, а отже, набрало законної сили.

За таких обставин описка, допущена у зазначенні солідарних боржників, з яких підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором на користь банку, повинна бути виправлена без спотворення суті та змісту постановленого судового рішення.

Щодо повноважень суду касаційної інстанції вносити виправлення у судове рішення апеляційного суду

У визначенні того, чи має Верховний Суд повноваження вносити виправлення у судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд врахував, що ЦПК України не передбачає повноважень суду касаційної інстанції скасовувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановляти нове судове рішення з приводу розгляду заяви про виправлення описки у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це належить до компетенції суду, який ухвалив таке судове рішення.

У постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) Верховний Суд зазначив, що помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Отже, питання про виправлення описок в судовому рішенні розглядає суд, який ухвалив рішення, у якому, на думку заявника, допущено описку.

У зв`язку з наведеним оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд для вирішення апеляційним судом заяви ОСОБА_4 про виправлення описки у рішенні суду, з урахуванням висновків Верховного Суду, зроблених за результатом касаційного перегляду справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

Щодо допущення апеляційним судом інших істотних порушень норм процесуального права

Додатково Верховний Суд врахував, що у апеляційного суду були об`єктивні перешкоди у вирішенні по суті заяви ОСОБА_4 про виправлення описки у рішенні суду.

Ухвалою від 19 жовтня 2021 року Івано-Франківський апеляційний суд відкрив провадження за заявою ОСОБА_4 про виправлення описки у резолютивній частині рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Суд також постановив направити матеріали за заявою ОСОБА_4 про виправлення описки у резолютивній частині рішення Апеляційного суду

Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року до Косівського районного суду Івано-Франківської області для вирішення питання про відновлення втраченого провадження у зв`язку зі знищенням матеріалів справи № 2-90/11 за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою від 21 грудня 2021 року Косівський районний суд Івано-Франківської області відновив втрачене судове провадження лише у частині щодо рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2011 року.

Зміст ухвали суду першої інстанції від 21 грудня 2021 року дає підстави для висновку, що Косівський районний суд Івано-Франківської області вирішив питання про відновлення втраченого судового провадження виключно в частині, що закінчується ухваленням рішення в суді першої інстанції. Питання про відновлення втраченого провадження в частині апеляційного розгляду справи суд першої інстанції не вирішував, у матеріалах справи немає судового рішення про відновлення втраченого судового провадження в частині апеляційного розгляду справи, що є об`єктивною перешкодою у вирішенні по суті заяви ОСОБА_4 про виправлення описки у рішенні Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2011 року.

Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує, що апеляційний суд не мав об`єктивної можливості вирішити по суті заяву ОСОБА_4 про виправлення описки у рішенні суду до вирішення судом першої інстанції питання про відновлення втраченого судового провадження, у тому числі щодо апеляційного судового розгляду справи. Без відновлення втраченого судового провадження вирішення по суті будь-яких заяв, клопотань, процесуальних звернень у справі є неможливим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку про скасування ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у виправленні описки у рішенні суду із направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко