Постанова

Іменем України

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 720/1079/19

провадження № 61-14663св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Новоселицька міська рада,

третя особа - приватний нотаріус Новоселицького районного нотаріального округу Бежан Дідіна Серафимівна,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 травня 2020 року у складі судді Павлінчука С. С. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Новоселицької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове рухоме та нерухоме майно. За життя його батько заповіту не складав, він є спадкоємцем першої черги, інших спадкоємців немає.

У грудні 2018 року він звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини, де йому було рекомендовано звернутись із відповідною заявою повторно у 2019 року.

Звернувшись повторно до нотаріуса з метою оформлення спадщини, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропущенням ним шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Не погоджуючись з відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач звернувся до іншого нотаріуса, де йому було повідомлено, що спадкова справа після смерті його батька була відкрита за заявою іншого спадкоємця, а саме відповідача ОСОБА_2.

Зазначав, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, зокрема через власну юридичну необізнаність та внаслідок обманну, шахрайських дій сестри його батька. Надалі неподання заяви про прийняття спадщини було обумовлене погіршенням стану здоров'я позивача. Ці обставини у сукупності позбавили його можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд надати йому як спадкоємцю першої черги додатковий строк, достатній для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Надано ОСОБА_1 додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до Новоселицької державної нотаріальної контори.

Початок строку рахувати з дня набрання рішенням законної сили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав доведеними обставини, наведені позивачем, які підтверджують поважні причини несвоєчасного звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Тому, з метою забезпечення можливості реалізації права позивача на прийняття спадщини за законом, суд визначив позивачу додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 21 травня 2020 року скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Оскільки у позивача були відсутні об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Обставини, на які посилався ОСОБА_1 як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини (необізнаність про наявність строку для подання заяви про прийняття спадщини, хвороба позивача в період з 24 січня 2019 року до 31 січня 2019 року), не є поважними причинами пропуску вказаного строку, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно реалізувати право на подання заяви про прийняття спадщини та не є об'єктивними перешкодами для здійснення такої дії.

Крім того, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи допустив порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду, оскільки розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу щодо спадкування, яка відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки недобросовісності дій як відповідача, так і приватного нотаріуса. Жодних доводів на спростування неправомірності дій відповідача щодо її передчасного звернення до нотаріуса суд апеляційної інстанції не навів, хоча ці обставини є істотною та суттєвою перешкодою для реалізації права на подачу позивачем до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Позивач наголошує, що однією з головних причин пропуску ним строку подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 є не лише його юридична необізнаність, хвороба, але і недобросовісність та неправомірність дій у цій справі як відповідача ОСОБА_2 (сестра батька), так і нотаріуса.

Апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18.

ОСОБА_2 діяла неправомірно як при завчасному звернені до нотаріуса, зокрема через три тижні після смерті ОСОБА_3, так і умисно приховавши відомості про нього як спадкоємця першої черги за законом. Водночас нотаріус діяв упереджено та неправомірно, оскільки вона не повідомила та приховала від позивача факт заведення спадкової справи за заявою його тітки ОСОБА_2 як спадкоємця іншої черги. Крім того, приватний нотаріус не виконала вимоги статті 63 Закону України "Про нотаріат".

Враховуючи, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо обов'язкового розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі, тому просив його також скасувати.

У листопаді 2020 року від представника ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.

Представник ОСОБА_2 зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Позивач як на підставу для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини посилається на юридичну необізнаність, хворобу в період з 24 січня 2019 року до 31 січня 2019 року та неправомірні дії нотаріуса щодо його неповідомлення про відкриття спадкової справи. Проте ці обставини не є такими, що можуть бути підставою для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач помилково посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, оскільки фактичні обставини у вказаній справі та у справі, що переглядається, є різними.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Крім того, цією ж ухвалою заяву ОСОБА_1 про заборону вчинення дій повернено заявнику.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року вказано, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, а також те, що судом першої інстанції справу розглянуто з порушенням пункту 2 частини 3 статті 411 ЦПК України. Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина.

За життя ОСОБА_3 заповіт не складав.

26 вересня 2018 року за заявою ОСОБА_2, яка є сестрою спадкодавця, приватний нотаріус Новоселицького районного нотаріального округу Бежан Д. С. завела спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_3.

Із заяви ОСОБА_2 від 26 вересня 2018 року про прийняття спадщини встановлено, що під час її подачі вона повідомила приватного нотаріуса про те, що спадкоємців першої черги за законом у покійного немає.

15 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1, який є сином померлого ОСОБА_3, звернувся до приватного нотаріуса Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д. С. із заявою про заведення спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3.

Листом приватного нотаріуса Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д. С. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у частинами 1 , 2 статті 1223 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого стаття 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилався на юридичну необізнаність про наявність строку для подання заяви про прийняття спадщини, хворобу у період з 24 січня 2019 року по 31 січня 2019 року, недобросовісність та неправомірність дій відповідача ОСОБА_2 та приватного нотаріуса. Зокрема, у заяві про прийняття спадщини від 26 вересня 2018 року ОСОБА_2 повідомила приватного нотаріуса про те, що спадкоємців першої черги за законом у покійного ОСОБА_3 немає. При цьому приватний нотаріус не вжив заходів передбачених статтею 63 Закону України "Про нотаріат".

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, хвороба у період з 24 січня 2019 року по 31 січня 2019 року не є поважними причинами пропуску строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити таку дію.

Посилання позивача на наявність підстав для визнання причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними, у зв'язку із невжиттям нотаріусом заходів відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" щодо повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3,

є безпідставними, оскільки позивач є спадкоємцем за законом першої черги і здійснення ним права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (у випадку не проживання разом із спадкодавцем на час його смерті) не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом).

Установивши, що підстави, на які посилається позивач, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Аргумент касаційної скарги, що апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18, є неприйнятним через відмінність правовідносин у наведеній справі і у справі, що переглядається. Так, у першій справі йшлося про спадкування за заповітом особи, яка не була спадкоємцем за законом, а у справі, що переглядається, позивач є спадкоємцем за законом.

Колегія суддів звертає увагу, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини безпосередньо стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язки спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

У справі, що переглядається, ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу заяву про прийняття спадщини, тому саме вона є належним відповідачем у справі. Разом з цим Новоселицька міська рада є неналежним відповідачем у справі. Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до цього відповідача, проте помилився щодо мотивів такої відмови.

За таких обставин постанову апеляційного суду у цій частині позовних вимог необхідно змінити, виклавши її мотиви у редакції постанови суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У відповідь на доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права щодо обов'язкового розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження, колегія суддів зауважує, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, на виконання вимог наведеної норми права, серед іншого, вказав і на це порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм процесуального і матеріального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне: касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Новоселицької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; постанову апеляційного суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Новоселицької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю.

Тітов