Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2019 року у справі №686/944/19

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 686/944/19

провадження № 61-18235св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер - 1",

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, ОСОБА_1,

третя особа: ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер - 1" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року у складі судді Продана Б. Г. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., П'єнти І. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропартнер - 1" (далі - ТОВ "Агропартнер-1") звернулося до суду із позовом, який в подальшому уточнило, до Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області), ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 01 серпня 2008 року між Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Агропартнер" (далі - ДСП "Агропартнер"), правонаступником якого є ТОВ "Агропартнер-1", та Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області (далі - Хмельницька РДА) укладений договір оренди земельних ділянок № 344, за умовами якого Хмельницька РДА передала ДСП "Агропартнер" у строкове платне користування дві земельні ділянки загальною площею 70,00 га, розташовані за межами населених пунктів Миколаївської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, строком на 10 років. Цей договір зареєстровано в Державному реєстрі земель, про що 06 серпня 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі вчинено запис за №
040874300002. До цього часу позивач користується земельною ділянкою та використовує її для товарного сільськогосподарського виробництва. Наказом ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 12 березня 2016 року № 22-5482-СГ затверджений проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825084800:03:007:0005, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. На підставі цього наказу, 02 липня 2016 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. За договором купівлі-продажу від 07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 продав її ОСОБА_2. Оспорюваний наказ Держгеокадастру є незаконним, оскільки передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка входила до складу земельної ділянки, яка відповідно до договору оренди земельних ділянок від 01 серпня 2008 року № 344 перебувала в користуванні позивача та не була вільною. Всупереч вимог закону, ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області відчужило орендовану земельну ділянку державної власності без згоди на це орендаря, що призвело до порушення прав останнього.

Посилаючись на викладене, ТОВ "Агропартнер-1" просило скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 12 березня 2016 року № 22 5482-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 68250848000:03:007:0005 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2016 року щодо даної земельної ділянку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року у задоволенні позову ТОВ "Агропартнер-1" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області з пропозицією поновлення договору оренди земельних ділянок від 01 серпня 2008 року № 344,20 червня 2018 року, тобто з порушенням строку, передбаченого договором оренди та не надав усіх передбачених документів. Разом з тим ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області надано відповідь від 16 липня 2018 року про відмову в поновленні строку договору, проте позивачем не оскаржено такі дії/рішення ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області. Враховуючи всі ці обставини суд вважає, що позивачем не надано доказів того, що договір оренди земельних ділянок на момент звернення до суду є поновленим, останнім не доведено, в чому полягає порушення його прав. На момент звернення до суду у позивача відсутні права на спірну земельну ділянку у зв'язку з припиненням договору оренди та останній не є суб'єктом цих правовідносин.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року апеляційну скаргу позивача ТОВ "Агропартнер-1" залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року - без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що орендарю було відмолено в продовженні строку дії договору оренди земельної ділянки з підстав пропуску строку, передбаченого пунктом 3.2 договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2008 року, відсутністю усіх необхідних документів для розгляду даного питання, які передбачені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а не з підстав передачі земельної ділянки у власність фізичної особи.

Апеляційний суд зазначив про те, що ТОВ "Агропартнер-1" протягом строку дії договору оренди та до його закінчення 06 серпня 2018 року в повній мірі здійснював своє право орендаря і користувався земельною ділянкою безперешкодно.

З боку орендодавця та нового власника землі ОСОБА_1 в цей період не вчинялися жодні дії щодо припинення орендних відносин з ТОВ "Агропартнер-1" до закінчення строку дії договору оренди, тобто до 06 серпня 2018 року.

Також апеляційний суд зазначив про те, що під час дії договору оренди земельної ділянки від 01 серпня 2008 року прийняті ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області рішення, спрямовані на передачу орендованої земельної ділянки у власність ОСОБА_1, не призвели до порушення права позивача на оренду цієї землі.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що, оскільки на день подання позову договір оренди припинив свою дію, в продовженні договору оренди орендарю було відмовлено ще в липні 2018 року, а тому будь-яке речове право позивача на спірну земельну ділянку на день подачі позову відсутнє, оскільки договір оренди припинився 06 серпня 2018 року, в продовженні даного договору позивачу було відмовлено з підстав порушення ним порядку продовження договору оренди землі, обраний позивачем спосіб захисту свого права не призведе до відновлення права оренди спірної земельної ділянки ТОВ "Агропартнер-1", оскільки таке право було припинено у спосіб та на підставі вимог Закону України "Про оренду землі" та договору оренди земельних ділянок № 344 від 01 серпня 2008 року, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У жовтні 2019 року ТОВ "Агропартнер-1" із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що зловживаючи своїм правом та діючи з метою порушення права позивача як на оренду землі так і на поновлення дії договору ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області ще до закінчення договору оренди одночасно надав дозвіл 15 фізичним особам, які не мали наміру обробляти землю, розробити технічну документацію на орендовану ТОВ "Агропартнер-1" земельну ділянку затвердив її та передав у власність по 2,0 га, у тому числі ОСОБА_1, який отримав її виключно з метою продажу.

Звертає увагу на те, що суди встановивши факт порушення прав позивача, який полягав у відчуженні земельної ділянки із складу орендованих земель в період дії договору без згоди орендаря, мав застосовувати положення законодавства та відновити право орендаря, який у свою чергу, в законний спосіб мав би право на поновлення договору оренди на новий строк.

Крім того, апеляційний суд застосував у спорі загальні норми права, які не підлягали до застосування та неправильно тлумачив законодавчі акти, які регулюють земельні відносини взагальном.

Також в рішеннях судів не надано оцінки доводам ТОВ "Агропартнер-1", які зазначені у змісті позовної заяви та підтримані в суді про те, що позивач звернувся до господарського суду за захистом свого права, як орендар земельної ділянки 20 вересня 2017 року щодо незаконності наказів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та їх скасування.

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що при видачі спірного наказу згідно з вимогами статті 118 ЗК України, підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а також у погодженні та затвердженні такого проекту у ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області не було. Для передачі спірної земельної ділянки безоплатно у власність фізичній особі ОСОБА_1, отримання згоди з орендарем за строковим договором оренди землі законодавством, не передбачено. ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, як розпорядник земельної ділянки, рішення про її продаж не приймав, а розпорядилося нею шляхом надання безоплатно у власність ОСОБА_1 в межах норми для ведення особистого селянського господарства, тому частина 4 статті 9 Закону України "Про оренду землі" не може застосовуватися до спірних правовідносин та посилання позивача на неї є безпідставним.

У листопаді 2019 року ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що договір оренди земельних ділянок припинив свою дію та не поновлений на новий строк, а тому ТОВ "Агропартнер-1" із 06 серпня 2018 року не є орендарем земельних ділянок, які були об'єктом оренди згідно з договором оренди. Крім того, ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області правомірно та у спосіб, встановлений чинним законодавством розпорядилося спірною земельною ділянкою при передачі її у власність відповідачу. Разом з тим особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря. Водночас позивачем не додано жодного доказу того, що договір оренди земельних ділянок на момент звернення до суду є поновленим, і його порушене право підлягає захисту в судовому порядку.

У листопаді 2019 року ТОВ "Агропартнер-1" подало клопотання про врахування правової позиції Верховного суду у складі Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 904/792/18.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року касаційну скаргу ТОВ "Агропартнер? 1" передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "Агропартнер? 1" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року у справі за позовом ТОВ "Агропартнер-1" до ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію; витребувано матеріали справи № 686/944/19 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2019 року матеріали справи № 686/944/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460 ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 серпня 2008 року між ДСП "Агропартнер ", правонаступником якого є ТОВ "Агропартнер-1", та Хмельницькою РДА укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 70,00 га строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації.

Договір зареєстровано в Хмельницькому районному відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 06 серпня 2008 року № 040874300002. Таким чином договір діяв до 06 серпня 2018 року.

Згідно пунктом 3.2 договору оренди визначено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження строку дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. При зміні орендаря договір оренди не зберігає чинності.

12 березня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ № 22-5482-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", згідно якого ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 6825084800:03:007:0005 для ведення особистого селянського господарства шляхом її безоплатної приватизації, яка знаходиться в межах ділянки орендованої позивачем у відповідності до договору оренди № 344.

02 липня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на цю земельну ділянку та провів реєстрацію речового права у державному реєстрі на підставі правовстановлюючого документу.

07 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами умов якого ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 2,0 га кадастровий номер 6825084800:03:007:0005.

18 червня 2018 року ТОВ "Агропартнер-1" звернулося до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, як розпорядника земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів, про намір скористатись своїм правом на поновлення договору оренди земельних ділянок від 01 серпня 2008 року № 344, додавши проект додаткової угоди.

У відповідь на дане звернення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом від 16 липня 2018 року повідомило позивача про заперечення щодо поновлення договору оренди земельних ділянок на новий строк, оскільки ТОВ "Агропартнер-1" пропустило двомісячний строк звернення щодо поновлення договору, не надало витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки та агрохімічні паспорта земельних ділянок, документів про належне виконання орендарем обов'язків за умовами договору.

За висновком земельно-технічної експертизи від 25 червня 2018 року № 17/18-26 земельна ділянка кадастровий номер undefined площею 2,0 га накладається на земельну ділянку площею 70,0 га, яка за договором оренди № 344 від 01 серпня 2008 року була передана в оренду ДП "Агропартнер".

До закінчення дії договору оренди, тобто до 06 серпня 2018 року спірна земельна ділянка перебувала в користуванні позивача та використовувалась ним за цільовим призначенням.

З позовом до суду позивач звернувся 15 січня 2019 року після закінчення дії договору оренди.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частини 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1-5 статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).

Так, відповідно до статтею 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Крім того, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах, (частина 1 -5 статті 33 Закону України "Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк-пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом статей 626, 777 ЦК України та частин 2, 3, 4, 5, 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (частина шоста статті 33), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором (частина 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі"); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини 1 статті 777 ЦК України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

Отже, основними відмінностями у застосуванні положень частини другої - п'ятої та положень частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" є умови додаткової угоди (відмінні від попередніх, або ті самі чи тотожні (частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") або ті самі (частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі")) та строк, у який орендодавець повинен повідомити орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди (в місячний строк після повідомлення орендаря про намір продовжувати договір оренди земельної ділянки (частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі") чи у місячний строк після закінчення строку дії договору (частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої та апеляційної інстанцій дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, правильно виходили із того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ "Агропартнер-1" та Хмельницькою РДА, діяв до 06 серпня 2018 року, а повідомлення про свій намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, ТОВ "Агропартнер-1" надіслано орендодавцю з порушенням строку, встановленого у договорі, а саме - 18 червня 2018 року, тоді як повідомлення повинно було бути надісланим 06 червня 2018 року.

Таким чином, суди правильно врахували, що позивач у встановлений договором двомісячний строк не надіслав орендодавцю повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, тим самим не реалізував механізм поновлення договору оренди землі, що передбачений умовами укладеного між сторонами договору, а тому відсутнє порушення його переважного права на поновлення договору оренди.

Разом з тим суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області, після отримання від ТОВ "Агропартнер-1" листа від 18 червня 2018 року, у визначений законом строк повідомив позивача про відсутність наміру продовжувати дію договору та про відмову від укладення нового договору оренди землі, а отже прийняття відповідачем оскаржуваних позивачем наказів також не порушує прав ТОВ "Агропартнер-1".

Крім того, з огляду на факт несвоєчасного повідомлення ТОВ "Агропартнер-1" орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, надіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк, суди першої та апеляційної інстанцій, на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі" дійшли правильного висновку про відсутність у ТОВ "Агропартнер-1" переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Дійшовши викладених вище висновків, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи заявника про порушення відповідачем переваженого права на поновлення договору оренди землі, оскільки ТОВ "Агропартнер-1" не дотримався процедури повідомлення відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

В оцінці дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо аналізу зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог стало однією з підстав для вмотивованого висновку судів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки саме зазначені позивачем обставини, а не висновки судів, про що зазначено в касаційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях. Позивач мав довести належними та допустимими доказами, що відповідачем порушені його цивільні права, які підлягають захисту та поновленню.

Хоча суди першої та апеляційної інстанцій як на підставу відмови у задоволенні позову ТОВ "Агропартнер - 1", крім обставин невиконання позивачем умов договору щодо повідомлення орендодавця про поновлення договору оренди землі не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення, також вказали на те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх порушених прав, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, з огляду на обставини, викладені вище, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з одних лише формальних міркувань, адже результат вирішення спору по суті не зміниться.

Доводи заявника щодо порушення його права як на оренду землі так і на поновлення дії договору ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області ще до закінчення договору оренди одночасно надав дозвіл 15 фізичним особам, які не мали наміру обробляти землю, розробити технічну документацію на орендовану ТОВ "Агропартнер-1" земельну ділянку затвердив її та передав у власність по 2,0 га, у тому числі ОСОБА_1, який отримав її виключно з метою продажує необґрунтованими, оскільки позивачем не надано беззаперечних доказів на їх підтвердження.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер - 1" залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик